Рішення № 39756798, 10.07.2014, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20, тел. 676-311, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

10.07.2014 Справа № 927/900/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Т",

код ЄДРПОУ 37445374, вул. Артема, 60, оф. 703, м. Київ, 04050;

до відповідача: Державного підприємства "Чернігівторф", код ЄДРПОУ 02968220,

вул. Борисенка, 35-А, м. Чернігів, 14037;

про стягнення 118 406,67грн

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін:

від позивача: Р.В.Августинович, довіреність №61 від 03.06.2014, представник (присутній у судовому засіданні 03.07.2014);

від відповідача: В.П.Глібко, довіреність №58 від 07.02.2014, провідний юрисконсульт.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в судовому засіданні 03.07.2014 оголошувалась перерва до 10.07.2014.

У судовому засіданні 10.07.2014 на підставі ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Т" подано позов до Державного підприємства "Чернігівторф" про стягнення 101 392,24грн основного боргу та 6 636,33грн пені за договором поставки нафтопродуктів №21/05 від 21.05.2012, а також 7 503,01грн - інфляційних витрат, 2 875,09грн - 3% річних та відповідного судового збору.

До початку судового засідання 03.07.2014 через канцелярію суду подано:

Представником позивач - супровідний лист №448-01/01 від 02.07.2014 з переліком поданих документів, а саме: довідки №447-01/01 від 02.07.2014 про відсутність в господарських судах та інших компетентних органах аналогічного спору; копії довіреності на представника №61 від 03.07.2014; копії Статуту; відомостей з сайту ЄДР стосовно відповідача; копії супровідного листа №437-01/01 від 25.06.2014 про направлення для відповідачу акту звіряння (з доказами відправки).

Відповідачем - відзив на позов від 01.07.2014 №267 з повідомленням про визнання боргу в розмірі 118 406,67грн, який не може бути погашений останнім оскільки відділом ДВС накладено арешт на всі рахунки та майно. Одночасно, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства висловлено прохання не застосовувати штрафні санкції при прийнятті рішення.

В якості додатків додано копії: Статуту (нова редакція); наказу від 11.03.2013 №29к/п про призначення керівника; постанови про арешт коштів боржника від 21.11.2013.

Всі вищевказані документи залучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання представниками сторін подано письмові клопотання від 03.07.2014 про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом, залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2014:

Представником відповідача подано клопотання про залучення до матеріалів справи копій постанов про арешт коштів боржника від 15.10.2012 та 23.09.2011 та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Клопотання судом задоволено, документи залучено до матеріалів справи.

В усних поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представником відповідача позовні вимоги визнано у повному обсязі. Існування заборгованості пояснив неможливістю погасити борг оскільки органами ДВС накладено арешт на всі рахунки та майно. Просив суд застосувати норми ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

До початку судового засідання 10.07.2014 засобами поштового зав'язку від представника позивача надійшло клопотання від 04.07.2014 №454-01/01 про задоволення позовних вимог та розгляд справи без участі представника за наявними у справі документами.

Окрім того через засоби факсимільного зв'язку від позивача надійшло клопотання №463-01/01 від 10.07.2014 з зазначенням банківських реквізитів сторін.

Дані клопотання судом задоволено, залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.07.2014 представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі повторно зазначивши підстави, що унеможливлюють погашення боргу та просив суд застосувати норми ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами.

Вивчивши матеріали справи та подані сторонами документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд встановив:

21.05.2012, сторонами спору укладено договір поставки нафтопродуктів №21/05 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача), а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (надалі - товар) у кількості, по номенклатурі і цінам згідно Специфікації (додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.

У розділі 3 Договору сторонами узгоджено, що ціна на товар (партію товару) формується постачальником (з урахування ПДВ) на підставі заяви покупця і зазначається у Специфікаціях.

Вартість цього Договору складається із загальної суми товару поставленого згідно всіх Специфікацій, оформлених належним чином.

У розділі 4 Договору сторонами визначено, що поставка товару здійснюється постачальником партіями на протязі строку, який вказаний у підписаній сторонами в кожному випадку відповідній Специфікації. Фактично відвантажена кількість партії нафтопродуктів вказується в товаросупровідних документах.

У розділі 6 Договору сторонами узгоджено, зокрема, що покупець оплачує кожну партію товару, відповідно до виставленого постачальником рахунку, з відстрочкою оплати до 01.09.2012. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої покупцем кількості товару, узгодженого до поставки у відповідній Специфікації до цього Договору.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання даного Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 21.05.2012 (додаток №1 до Договору), якою узгоджено кількість товару - 22 504л., його загальну вартість (з ПДВ) - 199 295,42грн та строк поставки - протягом 10 днів з дати підписання Специфікації.

Згідно видаткової накладної №1 від 29.05.2012 відповідачем отримано 22 504л. дизельного палива загальною вартістю 199 295,42грн, що підтверджується відбитком печатки та підписом представника за довіреністю на отримання товару №24 від 28.05.2012 /копії документів знаходяться в матеріалах справи/.

Відповідно до п.6.1. Договору позивачем виставлено рахунок на оплату №6 від 16.11.2012 палива дизельного на загальну суму 199 295,42грн.

31.08.2012, сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки нафтопродуктів №21/05 від 21.05.2012.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди №1 за взаємною згодою сторін, на підставі п.п. 10.1., 11.1. Договору поставки нафтопродуктів №21/05 від 21.05.2012, сторони вирішили викласти п. 6.1. Договору у наступній редакції:

"Покупець оплачує кожну партію товару, відповідно до виставленого постачальником рахунку, з відстрочкою оплати до 24.12.2012. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої покупцем кількості товару, узгодженого до поставки у відповідній специфікації до цього Договору."

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №53 від 20.11.2012 на суму 11 000,00грн, №68 від 27.11.2012 на суму 16 800,00грн, №73 від 30.11.2012 на суму 14 123,18грн, №99 від 12.12.2012 на суму 3 000,00грн та №106 від 13.12.2012 на суму 15 000,00грн /копії містяться в матеріалах справи/. Всього на суму 59 923,18грн.

25.12.2012, сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки нафтопродуктів №21/05 від 21.05.2012 п.4.якої, враховуючи тяжкий фінансовий та економічний стан ДП "Чернігівторф" та інше, за взаємною згодою сторін, на підставі п.10.1 Договору поставки нафтопродуктів №21/05 від 21.05.2012 сторонами внесено зміни у зазначений Договір та Специфікацію №1.

Так, у п. 7. Додаткової угоди №2 сторони визначили, зокрема, що залишок заборгованості за поставлений товар у сумі 139 372,24грн ДП "Чернігівторф" повертає ТОВ "Зелена енергія Т" у товарному еквіваленті (дизельним пальним) у кількості 15 737,61л. протягом 6 (шести) місяців після підписання цієї Угоди. Якість дизельного пального яке буде повернуто ТОВ "Зелена енергія Т" повинна відповідати встановленим вимогам та відповідати діючим нормам та стандартам.

У Специфікації №1 (нова редакція) від 25.12.2012 визначено, зокрема, що строк поставки товару (паливо дизельне) у кількості 6 766,39л. на суму 59 923,15грн становить 10 днів з дати підписання цієї Специфікації сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що у вказаний строк відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно проведення розрахунків за поставлені нафтопродукти чи повернення їх в товарному еквіваленті відповідачем виконано не було.

05.02.2013, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Т" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентус Трейд ЛТД" було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким ТОВ "Зелена енергія Т" було відступлено ТОВ "Вентус Трейд ЛТД" право вимоги до боржника ДП "Чернігівторф" на суму 34 980,00грн.

Платіжним дорученням №26 від 11.02.2013 відповідачем було ще оплачено частину заборгованості в сумі 3 000,00грн /копія міститься в матеріалах справи/.

В матеріалах справи наявний скріплений печатками та підписами керівників підприємств акт звіряння взаємних розрахунків за період з 21.05.2012 по 27.03.2013 (без урахування договору відступлення права вимоги від 05.02.2013), за яким заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 136 372,24грн.

Таким чином, на час ухвалення даного судового рішення з урахування всіх проведених відповідачем оплат та з урахуванням договору відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем складає 101 392,24грн, яка підтверджена матеріалами справи.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ст.202 ЦК України визначено, зокрема, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Матеріалами даної справи підтверджено передачу товару позивачем та прийняття його відповідачем.

Виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.

Нормами ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналіз правовідносин, які виникли у даній справі з приводу передачі товару свідчить, що між сторонами фактично укладено договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст.ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до норм ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 599, 610 та частини першої ст. 612 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 101 392,24грн основного боргу є правомірними і підлягають задоволенню повністю.

У свою чергу, п. 7.2. Договору поставки нафтопродуктів №21/05 від 21.05.2012 сторонами узгоджено, що у випадку несплати грошових коштів у строк, що визначений п. 6.1. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного вище пункту позивачем нараховано пеню в сумі 6 636,33грн за період з 25.06.2013 по 22.12.2013.

Із копій рахунків які виставлялись позивачем для оплати отриманих відповідачем послуг (знаходяться в матеріалах справи) вбачається порушення останнім строків її здійснення.

Зокрема п.3 частини першої ст.83 ГПК України визначено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою ст.551 ЦК України також встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому у п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вищевказаних законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд вважає, що поданими до суду доказами відповідачем доведено скрутне фінансове та матеріальне становище, наявність якого розцінюється судом як винятковий випадок, що в свою чергу надає суду можливість зменшити розмір нарахованої відповідачу пені до 50%.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 50% заявленої до стягнення пені, що складає 3 318,17грн.

Відповідно до частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на вказану норму позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 25.06.2013 по 04.06.2014 у сумі 2 875,09грн та інфляційних нарахувань за період з липня 2013 року по квітень2014 року у сумі 7 503,01грн.

Нормами ст.ст. 33-34 та 36 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріалами даної справи підтверджено, що відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, з нього на користь позивача підлягає стягненню 2 368,13грн витрат по сплаті судового збору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 101 392,24грн основного боргу, 3 318,17грн пені, 2 875,09грн 3% річних, 7 503,01грн інфляційних втрат та 2 368,13гн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чернігівторф", код ЄДРПОУ 02968220, вул. Борисенка, 35-А, м. Чернігів, 14037 (р/р 26004014594101 в філії Центру РУ „Банк „Фінанси і кредит" , МФО 300937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Т", код ЄДРПОУ 37445374, вул. Артема, 60, оф. 703, м. Київ, 04050 (р/р 26008117164000 в ПАТ "КБ "Надра", МФО 380764) 101 392,24грн основного боргу, 3 318,17грн пені, 7 503,01грн інфляційних втрат, 2 875,09грн 3% річних та 2 368,13грн судових витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2014.

Суддя А.В.Романенко