Постанова № 39756475, 07.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Справа № 876/3206/14Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засіданні Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі №813/35/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

09.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (далі-Товариство) звернулося в суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі-ВДВС), просило визнати нечинною та скасувати постанову серії ВП №41103019 від 09.12.2013р. про відкриття виконавчого провадження про стягнення 4 755,90 грн. виконавчого збору та постанову серії ВП №41103227 від 09.12.2013 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення 53,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС від 09 грудня 2013 року про відкриття виконавчого провадження №41103019; визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС від 09 грудня 2013 року про відкриття виконавчого провадження №41103227; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що в строк до 18.09.2013р. Товариство дій на добровільне погашення заборгованості перед Пенсійним Фондом не вчинило, а тому державним виконавцем з дотриманням закону 19.09.2013р. правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка надіслана позивачу як боржнику у виконавчому провадженні і не оскаржена. Оскільки стягував 15.11.2013р. повідомив державного виконавця про сплату заборгованості, що стало підставою для винесення 27.11.2013р. постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, яка була скерована на адресу боржника та не оскаржена в законному порядку. Оскільки вищезгадані постанови є виконавчими документами, такі були звернені до примусового виконання, про що винесено оспорювані постанови. Дані обставини залишені судом поза увагою.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, вважав рішення суду законними. Апелянт явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що у відповідності до вимог ст.196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач був позбавлений права добровільно виконати вимогу №Ю-52У, видану 22 серпня 2013 року УПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області (далі-Управління), в строк, визначений державним виконавцем, а також у зв'язку із вчиненням позивачем дій, спрямованих на добровільне виконання виконавчого документа та його фактичне виконання, то підстави для прийняття відповідачем оскаржуваних постанов були відсутні.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суду апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, до примусового виконання у ВДВС Управлінням звернено вимогу про сплату боргу №Ю-52У, видану 22 серпня 2013 року Управлінням про стягнення з Товариства на користь Управління 47 559,00 грн. недоїмки із сплати єдиного внеску.

11 вересня 2013 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39709067 про примусове виконання вимоги №Ю-52У та надано добровільний термін для її виконання до 18 вересня 2013 року.

У зв'язку з не виконанням виконавчого документа, боржником в наданий державним виконавцем добровільний термін 19 вересня 2013 року згідно вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого зборув сумі 4 755,90 грн., яку надіслано боржнику та яка Товариством не оскаржена.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно повідомлення стягувача - Управління від 15.11.2013р., у жовтні 2013 року недоїмка згідно вищезгаданої вимоги була погашена, що стало підставою для прийняття 27.11.2013р. постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53,00 грн., яка була скерована на адресу боржника та не оскаржена в законному порядку.

Згідно п. 7 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

27 листопада 2013 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним його виконанням та винесено постанову про виділення в окреме провадження виконавчих документів: постанови про стягнення 4 755,90 грн. виконавчого збору та постанови від 09.12.2013 року про стягнення 53,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій, які згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами.

09 грудня 2013 року державним виконавцем ВДВС на підставі вимог ч.7 ст.28 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41103019 з виконання постанови №ВП339709067 від 19 вересня 2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 4 755,90 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41103227 з виконання постанови №ВП39709067 від 27 листопада 2013 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 53,00 грн. з якими позивач непогодився, оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.

Примусове виконання рішень здійснює державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Як це передбачено ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону (в тому числі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Крім цього, відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 17, 19, 20 та 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови ВП №41103019 від 09 грудня 2013 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника 4755,90 грн. виконавчого збору та ВП №41103227 від 09 грудня 2013 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення 53,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Оскільки постанови про стягнення з боржника 4755,90 грн. виконавчого збору та про стягнення 53,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами, річний строк звернення до примусового виконання не сплив, виконавче провадження відкрито з дотриманням вимог ст.20 вищезгаданого Закону, а тому оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі згаданих постанов є правомірним.

Висновки суду першої інстанції щодо неправомірності спірних постанов з об'єктивних підстав неможливості добровільного виконання вимоги №Ю-52У від 22 серпня 2013 року у строк, визначений державним виконавцем, а також у зв'язку із вчиненням позивачем дій, спрямованих на добровільне виконання виконавчого документа та його фактичне виконання, не можуть слугувати підставою визнання спірних постанов протиправними, оскільки такі підстави лежать в площині доказування правомірності винесення постанов про стягнення з боржника 4755,90 грн. виконавчого збору та про стягнення 53,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій, та не належать до предмета доказування щодо постанов про відкриття виконавчих проваджень на підставі постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

В силу роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із виводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до переконання, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 41103019 від 09 грудня 2013 року про стягнення з боржника 4755,90 грн. виконавчого збору та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №41103227 від 09 грудня 2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53,00 грн. прийняті державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Щодо судових витрат, то з врахуванням вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі №813/35/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 11.07.2014р.