Постанова № 39756447, 08.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"08" липня 2014 р. № 820/10599/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 07.07.14р.),

представника відповідача : Литвиненка А.А.(довіреність №14 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Великобурлуцького районного відділу Головного управління МВС України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд зобов'язати Великобурлуцький районний відділ Головного управління МВС України в Харківській області усунути допущені порушення прав позивача шляхом виплати йому компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік та виплати різниці в посадових окладах за період роботи з 17.09.12р. по 18.03.14р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що при звільненні йому незаконно не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2013 рік та різницю в посадових окладах за період роботи з 17.09.12р. по 18.03.14р. Позивач звернувся з письмовим запитом до начальника ГУМВС України в Харківській області 24.03.14 р., але його запит не було задоволено . Посилаючись на вказані обставини, представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись а доводи та обґрунтування, викладені в запереченні на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Судом встановлено, що судом встановлено, що 18 березня 2014 року наказом ГУМВС України в Харківській області №59 о/с позивач був звільнений за ст. 64 п. "Ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил .

26.03.14р. позивач звернувся до Начальника Великобурлуцького районного відділу Головного управління МВС України в Харківській області з заявою, в якій просив надати копії наказів про відпустки за період роботи з 2009 р. по 2014 року та просив повідомити причини не виплати компенсації за невикористані відпустки на період звільнення.

25.04.14р. Начальником Великобурлуцького районного відділу Головного управління МВС України в Харківській області надано відповідь позивачу на його заяву, в якій повідомлено, що за 2013 рік відпустка не була використана позивачем.

26.03.14р. позивач звернувся зі зверненням до Начальника ГУМВСУ в Харківській області , в якому просив розібратися щодо причин не надання йому відпустки у 2013 році.

Також 26.03.14р. позивач звернувся з заявою до Начальника ГУМВС України в Харківській області , в якій повідомив, що при звільненні він не отримав компенсацію за невикористану відпустку та йому не було виплачено різницю посадових окладів за тимчасове виконання обов"язків начальника сектору карного розшуку Великобурлуцького РВ ГУМВС України в Харківській області з 17.09.12р. по 18.03.14р. та просив повідомити причини не виплати зазначених коштів.

28.04.14р. листом №7/С-149 Начальником ГУМВС України в Харківській області повідомлено позивачу, що відпустка у 2013 році позивачу надана не була та компенсація за тимчасове виконання обов"язків начальника СКР Великобурлуцького РВ ГУМВС України в Харківській області не виплачувалась, оскільки у ході службової перевірки встановлено, що позивач на посаду начальника СКР тимчасово не призначався, а лише розпорядженням райвідділу на нього було покладено тимчасове виконання обов"язків .

20.05.14р. позивач подав скаргу Міністру внутрішніх справ України , в якій повідомив, що він виконував обов"язки начальника карного розшуку Великобурлуцького РВ ГУМВС України в Харківській області до 18.03.14р. , однак при звільненні не отримав різницю в посадових окладах за тимчасове виконання обов"язків та він не отримав компенсацію за невикористану відпустку за 2013 рік, хоча неодноразово звертався до начальника Великобурлуцького РВ ГУМВС України в Харківській області із рапортами про надання йому відпустки з жовтня 2013р. по лютий 2014р. , які не були задоволені.

Листом №9/с-35 від 27.06.14р. позивачу надано відповідь на скаргу, в якій повідомлено, що виплата оплати праці здійснена позивачу за посадою, яку він обіймав , тобто оперуповноваженого СКР РВ, а стосовно відпустки за 2013 р. роз"яснено, що начальником Великобурлуцького РВ ГУМВС України в Харківській області у порушення ст. 52 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС не було вжито заходів щодо надання чергової відпустки, через що начальник підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи сплив стоку , дисциплінарне стягнення не може бути накладено.

Суд зазначає, що позивачем не порушено строк звернення до суду, оскільки позивач дізнався про порушення його прав та свобод саме з відповідей , наданих на його звернення та заяви та предметом спору є саме питання щодо здійснення вірного розрахунку з позивачем при звільненні по виплаті йому компенсації за невикористану відпустку та різницю у посадових окладах, а не правомірність його звільнення, на що посилається відповідач в якості необхідності залишення позовної заяви без розгляду .

На вимогу суду відповідачем не надано особову справу по позивачу .

Судом встановлено, що позивачу здійснено виплату при звільненні як працівнику органів внутрішніх справ, правовідносини стосовно цього регулюються окремим спеціальним законодавчим актом, а саме: Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року №114 (надалі - Положення №114).

Відповідно до розпорядження Великобурлуцького РВГУ МВС України в Харківській області № 79 від 17.09.12р. покладено тимчасове виконання обов"язків начальника сектору карного розшуку Великобурлуцького РВГУ МВС України в Харківській області на лейтенанта міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектору карного розшуку РВ з 17.09.12р. до особливого розпорядження.

Згідно вимог п. 3.1.1.2 Інструкції з організації обліку кадрів у системі в МВС України, затвердженої наказом МВС України 30.12.2005р. № 1276 , тимчасове покладання обов'язків по посаді здійснюється шляхом видання наказу по особовому складу. Згідно п. 3.1. цієї ж Інструкції накази по особовому складу видаються посадовими особами, яким надано право присвоювати спеціальні та військові звання, а також призначати на посади та звільняти працівників з органів внутрішніх справ.

П.б ст.40 Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за не вакантною - чотирьох місяців.

При необхідності термінового заміщення вакантної посади дозволяється прямому начальникові - від начальника відділу внутрішніх справ району, йому рівних і вище, з дозволу начальника, який користується правом призначення на цю посаду, тимчасово призначити особу начальницького складу на вакантну посаду на строк не більше одного місяця (п.д ст.40 Положення №114).

На вимогу суду, відповідач не зміг пояснити , чому в порушення строків , встановлених нормами законодавства, не було видано наказу по особовому складу відносно позивача по тимчасовому покладанню на нього обов"язків по посаді начальника СКР Великобурлуцького РВГУ МВС України в Харківській області , яку позивач обіймав по розпорядженню №79 з 17.09.12 р. по 17.03.14 р. ( оскільки з 18.03.14р. позивача звільнено за власним бажанням з ОВС).

Таким чином, позивач тимчасово виконував обов"язки начальника сектору карного розшуку Великобурлуцького РВ відповідно до розпорядження №79 у період з 17.09.12р. до 18.03.14р., а посадовий оклад нараховано йому за весь цей період як оперуповноваженому сектору карного розшуку РВ, оклад якого є нижче за ту посаду, яку виконував позивач. Доказів того, що відносно позивача застосована будь-яка відповідальність або стягнення за період тимчасового виконання обов"язків начальника СКР до суду не надано , як не надано доказів того, що позивач погано виконував свої обов"язки. Більш того, відповідач не зміг пояснити чому досить тривалий час відносно позивача не було прийнято наказу по тимчасовому виконанню обов"язків, а прийнято лише розпорядження. Відповідач під час судових засідань не заперечував проти того, що у період з 17.09.12р. до 18.03.14р. позивач виконував обов"язки начальника сектору карного розшуку Великобурлуцького РВ.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд вважає , що права та свободи позивача були порушені неправомірними діями відповідача.

Що стосується виплати компенсації за невикористану відпустку, судом встановлено наступне.

Згідно ст.52 Положення №114 чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

З інформації Начальника УФЗБО ГУ МВС України в Харківській області №74/3153 від 11.06.14р. судом встановлено, що позивачу при звільнено виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік , грошове утримання за 18 днів березня 2014 року, премію за 18 днів березня 2014 року та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових проблем в розмірі посадового окладу.

Відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що при звільненні у позивача наявна невикористана відпустка за 2013 рік, що не заперечувалось сторонами під час судових засідань та яка не надана йому не з його вини, про що повідомлено позивачу у відповідь на його скаргу листом №9/с-35 від 27.06.14р., отже відповідачем не доведено правомірність невиплати грошової компенсації позивачу при звільненні за наявну невикористану відпустку за 2013 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідност.94 КАС України судові витрати у справі не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Великобурлуцького районного відділу Головного управління МВС України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Великобурлуцький районний відділ Головного управління МВС України в Харківській області здійснити виплату компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік та виплату різниці в посадових окладах за період роботи з 17 вересня 2012 року по 17 березня 2014 року ОСОБА_3.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2014 року.

Суддя Шляхова О.М.