Рішення № 39756002, 11.06.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/313/14-ц р.

2/622/275/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.

при секретарі: Цилюрик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області, третя особа Реєстраційна служба Золочівського районного управління юстиції Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2014 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом в якому, з урахуванням уточнень просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивував тим, що його батьку за життя належав вказаний будинок, право власності зареєстровано у по господарський книзі, як того вимагало законодавство, що діяло на момент будівництва. Звернувшись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом позивачу було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, з мотивів відсутності правовстановлюючого документу на будинок. В даний час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право власності не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, з наведених мотивів просив справу розглядати за його відсутності. Представник відповідача Удянської сільської ради Золочівського району в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про визнання позовних вимог, розгляд справи за відсутності представника ради. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. ст. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачала обовязкову реєстрацію (інвентарізацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до положень закону «Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР» від 02 липня 1968 року (ВВС УРСР,1968, №28 ст. 177) кожна сільська вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської Ради. У заглавній частині особового рахунку записується прізвище, ім'я, по батькові голови родини, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, та він є власником будинку. При цьому виникнення права власності не залежало від його державної реєстрації.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Відповідно до наданого суду договору купівлі-продажу від 16 травня 1998 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок розташований в у. Уди Золочівського району Харківської області, даний договір зареєстрований того ж дня державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Пендюріною Л.С., реєстровий номер №581.

З наданих суду довідок Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області КП «Архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівського району Харківської області» №28 від 13.02.2014 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1, згідно запису в погосподарській книзі №3 особовий рахунок НОМЕР_1 належить померлому ОСОБА_3 (а.с.16).

В ході інвентаризації КП «Архітектурно-інвентаризаційним бюро Золочівського району» встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1, 1950 року побудови, загальною площею 32,9 квадратні метри, житловою 28,7 квадратні метри, складається з приміщень: кухні площею 7,6 квадратні метри, житлової кімнати площею 16,6 квадратні метри, коридору площею 2,5 квадратні метри, комори площею 2,0 квадратні метри та господарських будівель веранди літ «а», літньої кухні літ «Б», навіс літ «б», погребу літ «В», вбиральні літ «Г», огорожі №1-2, що підтверджується даними наданого суду технічного паспорту на будинок від 10 лютого 2014 року (інвентаризаційна справа №322).

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 володів житловим будинком АДРЕСА_1, на праві власності, що підтверджується записом у погосподарській книзі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у родині ОСОБА_3 та ОСОБА_7 народився ОСОБА_1, про що Дібрівської сільською радою Зарічненського району Рівненської області 14 грудня 2006 року повторно видано відповідне свідоцтво про народження серії НОМЕР_2(а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 32 років помер ОСОБА_3, про що у Книзі реєстрації смертей 07 листопада 2006 року Удянською сільською радою Золочівського району Харківської області зроблено відповідний запис №37, та того ж дня видано відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.6).

З наданого суду листа Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 23 квітня 2014 року №734/01-16 та свідоцтв про право на спадщину за законом вбачається, що після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_1, останньому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 6,21 га, свідоцтво про право на спадщину за законом на майновий сертифікат ТОВ «Удянське» с. Уди, Золочівського району Харківської області.

18 лютого 2014 року постановою державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Тихоновою Н.П. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 з мотивів відсутності право встановлювальних документів на спадкове майно(а.с.15).

Згідно положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина, до складу якої входить в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцем ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1

Статті 1268,1269 ЦК України обумовлює порядок прийняття спадщини так спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 4 ст. 174 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що позивач, подавши заяву про прийняття спадщини, є таким, що прийняв спадщину. Відповідач проти задоволення позову не заперечував, про що надав суду відповідну письмову заяву.

За таких обставин, суд вважаючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, одночасно доходить висновку, що до позивача перейшло право власності на будинок АДРЕСА_1, яким за життя володів його батько ОСОБА_3, як до спадкоємця за законом, що прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини. Проте у період, коли було придбано будинок існував інший порядок оформлення права власності, що не потребував його державної реєстрації, через що спадкодавцю ОСОБА_3, не було видано правовстановлюючого документу в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV, що в даний час унеможливлює нотаріальне оформлення спадщини.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,