Ухвала суду № 39755492, 01.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12857/12/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2012 №000002231, від 20.07.2012 №0000412231 -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлень-рішень від 20.04.2012 №000002231, від 20.07.2012 №0000412231

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Державної податкової служби від 20 липня 2012 року № 0000412231. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 14 серпня 2007 року по 31 грудня 2011 року. Результати перевірки оформлені актом від 03 квітня 2012 року № 82/22-30/35322510.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акту, відповідачем порушено вимоги:

- п. 1.32 статті 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 статті 5, п. 16.15 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45 670, 00 грн., а саме: ІІІ квартал 2011 року на суму 45 670, 00 грн., 2010 рік на суму 45 670, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 35 000, 00 грн. у І кварталі 2011 року;

- п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого знято збитки 2010 року, які включені в другий квартал 2011 року у сумі 137 390, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 10 079, 00 грн., за ІV квартал 2011 року 23 006, 00 грн.;

- п. 1.32 статті 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, пп. 140.1.2 п. 140.1 статті 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 288 314, 00 грн., а саме: за ІІ квартал 2011 року у сумі 47 024, 00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 104 776, 00 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 136 514, 00 грн.

20 квітня 2012 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 321 400, 00 грн., у тому числі 321 399, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було оскаржено його до Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України.

10 липня 2012 року, Державною податковою службою у м. Києві скарга ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 0000092231 скасовано в частині 23 549, 43 грн. податку на прибуток та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1, 00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

20 липня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412231, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, на підставі рішення ДПС у м. Києві № 4172/10/12-114 від 10 липня 2012 року за порушення п. 1.32 статті 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 статті 5, п. 16.15 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, пп. 140.1.2 п. 140.1 статті 140 ПК України збільшено ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 297 849, 57 грн.

13 серпня 2012 року Рішенням ДПС України № 1389916/10-2115, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 0000092231 (з урахуванням рішення ДПС у м. Києві № 4172/10/12-114 від 10 липня 2012 року) залишено без змін, скарга ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» - без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 20 квітня 2012 року та від 20 липня 2012 року, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 0000092231 було відкликаним, а щодо податкового повідомлення-рішення № 0000412231 від 20 липня 2012 року, то позивач правомірно сформував склад об'єкта оподаткування за ІІ-IV квартали 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою було встановлено, 01 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій» (Ліцензіар та/або Сервісер) та ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» (Ліцензіат та/або Компанія з особливим призначенням) було укладено договір сервісера та права використання торговельної марки № 1, відповідно до умов якого Ліцензіар (Сервісер) надає Ліцензіату (Компанія з особливим призначенням) за винагороду на строк дії цього Договору невиключну ліцензію на використання торговельної марки «LeaselT» на території України щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві за класами МКТП, без прав передачі третім особам, з метою використання у своїй діяльності.

Умовами такого договору було передбачено, що під «використанням торговельної марки» розуміється нанесення її на будь-який товар, для якого вона зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначенням Торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельна марка зареєстрована; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

На підтвердження використання зазначеної торгової марки у своїй господарській діяльності, позивачем було долучено до матеріалів справи: договір від 01 березня 2008 року та додаткові угоди до нього від 01 січня 2010 року, від 01 квітня 2011 року, від 01 липня 2011 року та від 01 жовтня 2011 року, титульної сторінки Рейтингового звіту випуску облігацій, дескноут облігацій для інвесторів, свідоцтво про знак для товарів і послуг № 71682, презентацію для інвесторів, платіжні доручення про здійснення перерахунку коштів за використання торгової марки.

Відповідно до додаткової угоди від 01 січня 2010 року до укладеного 01 березня 2008 року договору, розмір роялті, що підлягає нарахуванню та сплаті за використання торгової марки визначається в додаткових угодах до договору та становить 10% від суми розміщених облігацій.

Розмір сплаченого в періоді, що перевірявся податковим органом, роялті за використанням торговельної марки, був врахований позивачем при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.4.2 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до статті 139 ПК України - передбачені витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, перелік яких є вичерпним та не містить поняття «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Згідно зі п. 150.1 статті 150 ПК України - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, безпідставним є висновок відповідача про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Крім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12 до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Таким чином, позивач правомірно сформував склад об'єкта оподаткування за ІІ-IV квартали 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року.

Разом з тим, підпунктом 60.1.3 п. 60.1 статті 60 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 статі 60 ПК України, у випадках, визначених п.п. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, у випадку зменшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання визначеного в податковому повідомленні-рішенні, таке податкове повідомлення рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Таким чином, судом решок інстанції було вірно встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 0000092231 було відкликаним.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.