Постанова № 39755374, 05.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року 12-10Справа № 808/2935/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.,

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача Задорожнього О.В.

представника відповідача Проценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до Запорізької митниці Міндоходів

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними, скасування рішення та карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

30.04.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (далі - позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому позивач просить:

1. визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: №82789 від 05.12.2013, №83081 від 06.12.2013;

2. визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: №112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013, №112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013;

3. визнати протиправними та скасувати картки відмови відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №112050000/2013/01306, №112050000/2013/01309;

4. зобов'язати відповідача у встановленому законодавством порядку скласти та направити третій особі висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 127249,67 грн.;

5. стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору;

6. в порядку ст. 267 КАС України зобов'язати відповідача не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративному суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси. Вважає, що відповідач неправомірно, не маючи законних підстав направляв запити про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, крім того відповідач не мав законних підстав визначати митну вартість товарів за резервним методом з огляду на те, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту), а також необґрунтовано та протиправно оформив картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підставі викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що між позивачем та фірмою "GRAPHITE INDASTRY MANAGEMENT & TRADING LP" був укладений контракт №804/1323-818/35309/34 предметом якого є поставка товару відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами контракту. При митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивачем встановлено митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), та відображено цей показник в деклараціях, до яких додано документи, що підтверджують митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним МК України. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно направляв запити про надання додаткових документів, приймав рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядних методів. При цьому зазначив, що коригуючи митну вартість товару відповідач за основу взяв ціну, яка визначена митним органом. Позивач зазначив, що не погоджується з рішеннями відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг ним було здійснено митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання, коригування митної вартості, згідно з рішеннями митного органу, подано нову митну декларацію, сплачено всі митні платежі. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях до позову, зокрема зазначивши, що надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, документи містили розбіжності, тому відповідач законно та обґрунтовано витребував додаткові документи та прийняв рішення про коригування митної вартості. Також, була проаналізована наявна у митного органу цінова інформація щодо ідентичних товарів та раніше визначених митним органом митних вартостей та виявлено, що поставки здійснювалися за вищими цінами ніж визначені контрактом. У документах, що були надані до митного оформлення були відсутні будь-які відомості щодо причин зниження ціни на товар. Відповідно до п. 7 ст. 55 МК України, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансової гарантії. Вважає, що запити про надання додаткових документів, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів відповідача та картки відмови відповідача в митному оформленні товарів і транспортних засобів є правомірними, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності приходить до наступного висновку.

20.06.2013 між позивачем та фірмою "GRAPHITE INDASTRY MANAGEMENT & TRADING LP" (Окленд, Нова Зеландія) був укладений контракт №804/1323-818/35309/34 на поставку товару визначеному в Додатку №1 (Специфікації №1), а саме кокс нафтовий сумарний малосірнистий марки "KT-Q", вартістю 1140000,00 USD.

На виконання своїх зобов'язань у грудні 2013 року продавець поставив товар в кількості 515600 кг. На умовах DAF - границя Росії ІНКОТЕРМС-2000 за ціною 190 USD за тону (за 1 метричну тону товару в перерахунку на 3% масової долі вологи (чиста вага). Оскільки вміст вологи товару, згідно сертифікату якості №201 від 22.11.2013, перевищував 3% та становив 4,4%, кінцева вага товару була визначена 508382 кг, а загальна вартість становить 96592,58 USD.

З метою доставки товару до митної території України позивачем 30.05.2013 укладався договір з фірмою "Balti Mereteeninduse OU" на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньо-торгівельних вантажів залізничним транспортом за №804/1323-818/34250/15. За яким останній зобов'язувався виконати роботи з організації транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньо-торгівельних вантажів позивача залізничним транспортом територіями країн СНД, Балтії, Європи у відповідності до Специфікації №1, що додається до цього договору та Додатковими узгодженнями до цього договору, котрі є невід'ємними частинами договору, а позивач зобов'язався оплатити виконання зазначених робіт. Вартість послуг з перевезення складає 62737,00 USD.

Для розмитнення товару до відповідача 05.12.2013 було направлено електронною поштою ВМД форми МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем було присвоєно №112050000/2013/032921.

До декларації позивачем було додано: картка обліку особи, що здійснювала операцію з товаром; залізничні накладні від 22.11.2013 №845119-845126; інвойси від 26.11.2013 №309009G, №309010G; контракт №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013; додаток (специфікація №1) до контракту №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013; договір №804/1323-818/34250 від 30.05.2013; додаткова угода №12 від 31.10.2013 до договору експедирування; довідка експедитора №03/1 від 03.12.2013; довідка про декларування валютних цінностей; інформація про радіологічний контроль, відноситься до залізничних накладних; інформація про надходження товару, відноситься до інвойсів; сертифікат якості товару від 22.11.2013 №201.

Митна вартість товару у зазначених ВМД була визначена декларантом в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAF ІНКОТЕРМС-2000. В якості складової митної вартості було заявлено нарахування до ціни договору витрати понесені позивачем на транспортні послуги у розмірі 44376,00 USD.

05.12.2013 відповідач надіслав позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, оскільки документи надані до митного оформлення товару не містять всіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та містять наступні розбіжності: в накладних УМВС від 22.11.2013 №№845119-845126 в графі № 23 «Документи приложенные отправителем» наявний сертифікат про походження товару та митна декларація. До митного оформлення дані документи надані не були.

06.12.2013 позивач на запит відповідача надав додаткові документи, а саме: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-199 від 19.07.2013; акт Запорізької ТПП щодо якісної характеристики товару № И-88 від 12.08.2013; виписку з бухгалтерської документації - прибуткові ордери №275п-276п від 27.11.2013. Інші визначені в запиті документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи виробника товару) не були надані через їх відсутність у позивача. На підтвердження неможливості їх отримання відповідачу були надані запити до продавця №34-184 від 07.10.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця №10-07 від 07.10.2013 з відмовою в їх наданні. Надати копію експортної митної декларації країни відправлення також не виявилось можливим, оскільки документ був вилучений митним органом на кордоні країни експорту.

06.12.2013 позивачем було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01306 та рішення №112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних товарів, згідно наявної інформації та становить 375,8 USD за одну тону, а загальна вартість партії товару - 193762,48 USD, що на 52793,90 USD більше митної вартості товару, заявленої позивачем (140968,58 USD), в зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача МД №112050000/2013/033119 від 06.12.2013 та сплачено на 84396,33 грн. більше митних платежів.

На підставі зазначеного вище контракту від 20.06.2013 №804/1323-818/35309/34 у грудні 2013 року продавець поставив товар в кількості 261800 кг. На умовах DAF - границя Росії ІНКОТЕРМС-2000 за ціною 190 USD за тону (за 1 метричну тону товару в перерахунку на 3% масової долі вологи (чиста вага). Оскільки вміст вологи товару перевищував 3% та становив 4,4%, кінцева вага товару була визначена 258135 кг, а загальна вартість становить 49045,65 USD.

На підставі зазначеного вище договору на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньо-торгівельних вантажів залізничним транспортом від 30.05.2013 №804/1323-818/34250/15 була здійснена доставка товару на митну територію України. Вартість послуг з перевезення складає 22532,00 USD.

Для розмитнення товару до відповідача 06.12.2013 було направлено електронною поштою ВМД форми МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем було присвоєно №112050000/2013/033084.

До декларації позивачем було додано: картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром; залізничні накладні від 22.11.2013 №№845116-845118, № 845127; інвойси 26.11.2013 №309009, № 309010; контракт №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013; додаток (специфікація №1) до контракту №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013; договір №804/1323-818/34250 від 30.05.2013; додаткова угода №12 від 31.10.2013 до договору експедирування; довідка експедитора №03/2, 03/3 від 03.12.2013; довідка про декларування валютних цінностей; інформація про радіологічний контроль, відноситься до залізничних накладних; інформація про походження товару, відноситься до інвойсів; сертифікат якості товару від 22.11.2013 №№201.

06.12.2013 відповідач надіслав позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, оскільки документи надані до митного оформлення товару не містять всіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та містять наступні розбіжності: подані до митного оформлення залізничні накладні у гр.. 6 містять посилання на контракт від 30.05.02013 № 804/1323/818/34250/15 та контракт від 20.06.2013 № 804/1323-818/35309/34. Хоча заявлена партія товару поставляється в межах контракту від 20.06.2013 № 804/1323-818/35309/34. Крім цього, в гр.. 23 залізничних накладених наявна інформація, що документів, що прямували разом з товаром, а саме: сертифікат країни походження та митна декларація країни відправлення.

06.12.2013 позивач на запит відповідача надав додаткові документи, а саме: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-199 від 19.07.2013; Акт Запорізької ТПП щодо якісної характеристики товару №И-88 від 12.08.2013; виписку з бухгалтерської документації - прибуткові ордери №275п-276п від 27.11.2013. Інші зазначені в запиті документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи виробника товару) відповідачу не були надані, через їх відсутність в позивача, про що відповідача було своєчасно поінформовано. При цьому, на підтвердження неможливості їх отримання, митниці були надані: запит позивача до продавця №34-184 від 07.10.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця №10-07 від 07.10.2013 з відмовою в їх наданні. Надати копію експортної митної декларації країни відправлення також не виявилось можливим, оскільки цей документ був вилучений митним органом на кордоні країни експорту.

09.12.2013 позивачем було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01309 та рішення №112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням резервного методу, згідно наявної інформації та становить 375,8 USD за одну тону, а загальна вартість партії товару - 98384,44 USD, що на 26804,79 USD більше митної вартості товару, заявленої позивачем (71577,65 USD), в зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача МД №112050000/2013/033197 від 09.12.2013 та сплачено на 42853,34 грн. більше митних платежів.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимог позивача визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, а також з приводу визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів та вимог щодо визнання протиправними та скасування карток відмови відповідача у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Судом встановлено, що позивачем до відповідача подавались ВМД МД-2 №112050000/2013/033084, №112050000/2013/03292, №112050000/2013/033197, №112050000/2013/033119 разом із документами необхідними для митного оформлення товару. Згідно даних декларацій митна вартість товару визначалася за основним методом - за ціною договору (контракту). Крім того, в якості складової митної вартості декларантом додатково заявлялись нарахування до ціни договору - транспортні витрати.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами перевірки документів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем були виявлені зазначені вище розбіжності.

Суд вважає висновки відповідача щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем для митного оформлення документах безпідставними, оскільки як розбіжність відповідач зазначає не відображення у накладних УМВС (залізничних накладних країни відправлення) даних про наявність додаткових угод та специфікацій до зовнішньоекономічних контрактів позивача, але такі додаткові угоди та специфікації є невід'ємною частиною цих зовнішньоекономічних договорів позивача, тобто їх складовою. Відтак, відображення у залізничних накладних даних, ідентифікуючих зовнішньоекономічні договори позивача, є відображенням в тому числі і додаткових угод до таких контрактів. Крім того, суд зазначає, що з поданих позивачем до митного оформлення митних декларацій вбачається, що під час митного оформлення позивачем були надані відповідачу як специфікація №1 від 20.06.2013 до контракту, так і додаткове узгодження №12 від 31.10.2013 до договору експедирування.

Крім того, частина 3 статті 53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи подаються на письмову вимогу митного органу лише за наявності таких документів у декларанта.

Судом встановлено, що позивачем було додатково надано відповідачу документи, що витребовувались відповідачем, а саме: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-199 від 19.07.2013; Акт Запорізької ТПП щодо якісної характеристики товару №И-88 від 12.08.2013; виписку з бухгалтерської документації - прибуткові ордери №275п-276п від 27.11.2013. Інші визначені в запитах документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи виробника товару) не були надані через їх відсутність у позивача. На підтвердження неможливості їх отримання відповідачу були надані запити до продавця з проханням надати такі документи та відповіді продавця з відмовою в їх наданні. Надати копії експортних митних декларацій країни відправлення також не виявилось можливим, оскільки вони вилучені митним органом на кордоні країни експорту.

Суд зазначає, що позивачем разом з ВМД були подані всі документи, передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому направлення відповідачем запитів про надання додаткових документів суперечить нормам діючого законодавства. Крім того, документи, що витребовувались відповідачем (як то сертифікат про походження товару) не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості.

Згідно ч. 3, 4, 6 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1, 5 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) .

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Керуючись зазначеною нормою, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013 за резервним методом.

За приписами ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Керуючись зазначеною нормою, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013 за зазначеним другорядним методом - відповідачем була використана інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А.

На підставі прийнятих рішень відповідачем були складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01306.

Відповідно до п. 7 ст. 55 МК України товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансової гарантії відповідно до розділу Х МК України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання позивачем: специфікації від 20.06.2013 №1 до зовнішньоекономічного контракту від 20.06.2013 №804/1323-818/35309/15, згідно якої встановлюється ціна на товар, строки поставки, кількість, що не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку; додаткового узгодження 12 до договору експедирування від 31.10.2013, який містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; сертифікату про походження товару, експортної декларації, зазначених в накладних УМВС в графі №23 "Документы приложенные отправителем" та ненадання додаткових документів для підтвердження митної вартості на письмову вимогу митного органу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом подано не в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість.

Стосовно відсутності специфікації від 20.06.2013 №1 до зовнішньоекономічного контракту від 20.06.2013 №804/1323-818/35309/15 та додаткового узгодження 12 до договору експедирування від 31.10.2013, суд роз'яснює.

Додатки та додаткові угоди до контракту є невід'ємною частиною контракту, а отже посилання на контракт передбачає сам контракт та додатки до нього.

До контракту, згідно якого поставлявся товар та додатку до договору експедирування, в митній декларації в графі 44 було зазначено додатки - Специфікацію №1 від 20.06.2013 до контракту та додаткове узгодження №12 від 31.10.2013 до договору експедирування.

Щодо неподання декларантом сертифікатів про походження, суд зазначає.

Стаття 43 МК України визначає перелік документів, що підтверджують країну походження товару. Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Тобто, зазначені документи мають рівноцінне значення для підтвердження країни походження товару.

А відтак, сертифікати про походження товару є документами, що підтверджують країну походження товару, а не вартість товару безпосередньо.

Частина 6 ст. 43 МК України передбачає, що декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

До митного оформлення позивачем подавались серед інших документів комерційні рахунки (інвойси), на яких міститься письмова інформація про країну походження товару (декларація про походження товару).

Сумніви в достовірності зазначеної в інвойсах інформації щодо країни походження товарів в митниці не виникли, в запиті про надання додаткових документів та в оскаржуваному рішенні про наявність сумнівів щодо країни походження товару не зазначено.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 53 МК України передбачає, що додатки до договору подаються для підтвердження митної вартості товару лише у разі їх наявності. Сертифікат про походження не є додатком до договору, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 43 МК України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Крім того, ч. 3 ст. 53 МК України передбачає, що додаткові документи подаються на письмову вимогу митного органу лише за наявності таких документів у декларанта. Декларантом на письмовому повідомленні про витребування додаткових документів зроблено запис, яким роз'яснено обставини щодо подання документів про країну походження товару та зазначено, що надати інші документи немає можливості через їх відсутність. Обставини щодо відсутності у позивача додаткових документів підтверджуються листами контрагента позивача.

Неподання сертифікатів про походження товару не впливає на рівень митної вартості товарів і не підтверджує обґрунтованість прийнятої відповідачем ціни.

Ненадання сертифіката про походження товару не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами. При перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні стосуватися числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку сертифікат про походження не є обов'язковим та необхідним документом для визначення митної вартості, взагалі не стосується митної вартості.

Суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості та в митних деклараціях, прийнятих відповідачем зазначена країна походження товару - AZ (Азербайджан), що свідчить про відсутність будь-яких протиріч щодо країни походження товару.

Також, суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Зазначеною нормою не передбачено надання декларантом при митному оформленні імпортованого товару експортної митної декларації. Про неможливість надання експортних декларацій, через їх відсутність, позивач зазначав у відповідях на запити відповідача. Крім того, контрактом від 20.06.2013 №804/1323-818/35309/34 не передбачено надання постачальником разом із товаром покупцю експортної декларації.

Відносно ненадання позивачем додатково витребуваних митницею документів слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткові документи надаються лише у разі їх наявності. Як зазначив позивач, витребувані митницею додаткові документи третіх осіб у позивача не були в наявності. Більш цього позивач намагався отримати витребувані документи третіх осіб у продавця, але останній відмовив позивачу пославшись на комерційну таємницю.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем документи містили розбіжності або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості були наявні.

Щодо відповідності фактичної вартості товарів, що імпортується рівню світових цін, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 21.06.2012 регламентує, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

При цьому фактична вартість імпортованих товарів відповідає цінам і умовам світового ринку, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати від 19.07.2013 №ИО-199, відповідно до якого з врахуванням кон'юнктури ринку, умов контракту характеристик товару, контрактні ціни відповідають середньому рівню цін, який склався при поставках аналогічної продукції.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, а також протиправним висновок відповідача, про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.

Судом не встановлено існування будь-яких обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Щодо позовних вимог стосовно визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: №82789 від 05.12.2013, №83081 від 06.12.2013 то слід зазначити, що направлення запитів щодо надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість входить до компетенції митного органу і прямо передбачено чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, а зобов'язати відповідача у встановленому законодавством порядку скласти та направити третій особі висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 127249,67 грн. суд не вправі, оскільки не вправі перебирати на себе не властиві суду функції контролюючого органу.

Стосовно вимог позивача, в порядку ст. 267 КАС України, зобов'язати відповідача не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративному суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 267 КАС України.

Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення в повному обсязі вимог позивача, а відтак, позов слід задовольнити частково.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача не присуджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013 та № 112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013.

Скасувати картки відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01306 та № 112050000/2013/01309.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Український графіт» (ЄДРПОУ 00196204) суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака