Рішення № 39754849, 09.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2014 р.Справа № 916/1593/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Станішевський І.С. згідно довіреності від 22.03.2014р. за №14-69;

від відповідача: Ладан Є.О. згідно довіреності від 04.01.2014р., Волканов М.М - директор КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" згідно паспорту та виписки з ЄДРПОУ;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до відповідача: Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.)

про стягнення 528212,25грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

25.04.2014р. Публічне акціонерне товариство "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 528212,25грн., із яких: 3% річних в розмірі 98670,79грн., пені в сумі 204377,84грн., інфляційних нарахувань 32608,88грн. та штрафу 192554,74грн.

Ухвалою суду від 28 квітня 2014р. порушено провадження у справі № 916/1593/14 за зазначеним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов із підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що відповідач несвоєчасно оплатив вартість отриманого природного газу згідно договору №12/1102-ТЕ-23 від 22.10.2012р. Тому позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, 3% річних та індекс інфляції. Заперечував проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на тяжкий фінансовий стан та наявну заборгованість позивача перед іноземними постачальниками природного газу.

Представники відповідача в судовому засіданні просили зменшити нараховані штрафні санкції, посилаючись на несвоєчасну сплату населення за отриманий природний газ та різницю в тарифах, яка не була своєчасно компенсована державою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1102 - ТЕ- 23.

За умовами зазначеного договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими Споживачами, (далі - Споживачам Покупця).

Згідно із п.2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 3841,89 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягЛипень-Жовтень139,28Серпень-Листопад1565,98Вересень-Грудень2136,63ІІІ кв.-ІV кв.3841,89

У відповідності до п.п. 5.1., 5.2. ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним Законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять днів) додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно п. 11.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01 вересня 2012р. по 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було здійснено поставку природного газу в період з жовтня по грудень 2012 року на суму 2800782,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р. на суму 130686,96 грн., від 30.11.2012р. на суму 988836,14 грн., від 31.12.2012р. на суму 1681258,93грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та підписи яких посвідчені печатками.

Однак, відповідач оплату за поставлений газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови договору, тому позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат в сумі 32608,88грн. та 3% річних в сумі 98670,79грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, і тому задовольняє позов в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 32608,88грн. та 3% річних в сумі 98670,79грн.

Також позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 204377,84грн. та штраф в сумі 192554,74грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 7% штрафу в розмірі 192554,74грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 204377,84грн., а відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Враховуючи вищезазначене та те, що на час подання позову відповідач виконав основне зобов'язання за договором, бо оплатив вартість отриманого природного газу в повному обсязі та те, що заборгованість виникла із-за різниці в тарифах на теплову енергію, яка не була своєчасно компенсована державою, суд приходить до висновку про зменшення пені на 104377,84грн. та про стягнення пені із відповідача в сумі 100000,00грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються так як не відповідають вимогам діючого законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Також суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу враховуючи наступне.

З врахування вимог ч.2 ст.231 ГК України, за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів із яких допущено прострочення виконання зобов'язання.

А згідно ч.1 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій, який передбачений законом не може бути змінений за погодженням сторін.

Отже, штраф нарахований відповідно до вимог зазначених норм Господарського кодексу і не може бути зменшений за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 100000,00грн., 3% річних в сумі 98670,79грн., інфляційних втрат в сумі 32608,88грн., штрафу 192554,74грн. та зменшує пеню на 104377,84грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (вул. Перемоги, буд. 2, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 32132501) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 100000,00 грн. - пені,

- 98670,79грн. - 3 % річних,

- 192554,74грн. - штрафу,

- 32608,88грн. - інфляційних втрат,

- 2942,59грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Зменшити розмір пені на 104377,84грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 14 липня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.