Рішення № 39753497, 08.07.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2014 р.

Справа № 924/690/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства фірма "Ісхак" м. Хмельницький

про стягнення 278994,12 грн. боргу за договором поставки №1417/С від 25.05.2012р.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 278 994,12грн. в т.ч. 250 633,50грн. боргу за отриманий відповідно до договору поставки №1417/С від 25.05.12р. товар, 15979,85грн. пені, 3519,86грн. 3% річних та 8860,91грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, письмової позиції з приводу поданого позову не подав. Клопотань про проведення розгляду справи за відсутності його представника до суду не надходило. Судом враховується, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції від 23.05.14р. Крім того зважається на те, що за клопотанням відповідача від 12.06.14р. його представнику було надано можливість ознайомитись із матеріалами справи та зробити фотокопії. Однак незважаючи на це, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

З огляду на вказане суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

25.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", як постачальником, та приватним підприємством фірмою "Ісхак" як покупцем, було укладено договір поставки №1417/С, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця металопрокат, метизи, асортимент, кількість і ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України за кількістю - згідно з накладною, за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору право власності на поставлену партію товару і ризик загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальник або покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній.

За приписами п. 3.1. договору всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.

Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено порядок розрахунків: 100% передоплата, якщо інше не обумовлене у специфікації або рахунках на оплату. Загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором за період його дії.

У випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від прострочення платежу, за кожний день порушення строку (п. 7.2. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 02.01.13р. до договору поставки сторони виклали реквізити постачальника та покупця, які зазначені в розділі 12 договору в новій редакції. Крім того, змінено умови оплати товару за якими всі розрахунки за даним Договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні. В разі зміни курсу долара США до моменту оплати товару (внесення чергового платежу) більш ніж на 2 % в порівнянні з курсом на момент постачання вказаного вище товару - сума, що підлягає сплаті за товар, визначається безпосередньо на дату оплати і змінюється пропорційно зміні вказаного валютного курсу. При цьому Сторони беруть за основу курс придбання долара США за гривню за курсом НБУ. Оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок розрахунків: 100 % передплата, якщо інше не обумовлене у Специфікації або рахунках на оплату. Загальна сума Договору складається із вартості всіх партій Товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором за період його дії.

У даній угоді сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31.12.2013р.

Специфікаціями № 9 від 23.09.13р. та №10 від 14.11.2013р. до договору поставки сторони визначили асортимент, кількість та вартість поставленого товару, яка загалом становить 115 502,50коп. Згідно змісту специфікацій покупець оплачує товар в розмірі 100% його вартості на протязі 60 календарних днів після відвантаження товару зі складу постачальника.

На виконання умов договору позивач на підставі видаткових накладних № 2003064 від 27.02.14р., №2019539 від 23.12.13р., №2018303 від 06.12.13р., №2017119 від 22.11.13р., №20145468 від 18.10.13р., №2014470 від 18.10.13р., №2012744 від 24.09.13р., №2012937 від 26.09.13р., поставив а відповідач за довіреностями №15 від 27.02.14р., №324 від 324 від 20.12.13р., № 319 від 04.12.13р., № 314 від 22.11.13р., №297 від 18.10.13р., №285 від 24.09.13р. отримав товар на суму 336 287,74грн.

Відповідач за поставлений товар розрахунку з позивачем повністю не провів. Станом на 08.05.14р. заборгованість становить 250 633,50грн.

Оскільки заборгованість у сумі 250 633,50 грн. відповідачем несплачена, позивачем нараховано відповідно до п. 7.2 договору пеню у розмірі 15 979,85 грн. за прострочений платіж, 3 519,86 грн. - 3% річних, 8 860,91грн. інфляційних нарахувань та подано позов до суду.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із матеріалів справи 25.05.2012р. між сторонами укладено договір поставки № 1417/С за умовами якого постачальник зобов'язався у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця металопрокат, метизи, асортимент, кількість і ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом враховується, що на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача металопрокат, який останнім отриманий, однак не оплачений в повному розмірі. Станом на 08.05.14р. заборгованість становить 250 633,50грн. Доказів про її сплату відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, суд вважає вимогу про стягнення 250 633,50грн. боргу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі змістом ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору та норм законодавства України позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 15 979,85 грн. за прострочений платіж по кожній накладній та з врахуванням часткових проплат.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення судом встановлено, що останні нараховані обґрунтовано, в межах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене судом перераховано заявлені до стягнення річні в сумі 3 519,86грн. та встановлено, що вони є обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 8860,91грн. інфляційних витрат судом зважається на наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, № 16/924/963/13).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”.

Судом із врахуванням зазначених норм законодавства проведено перерахунок заявлених позивачем інфляційних та визначено, що обґрунтованими є інфляційні в розмірі 8186,68грн. У стягненні 674,23грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 250 633,50грн. основного боргу, 15 979,85грн. пені, 3 519,86грн. 3% річних та 8 186,68грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства фірма "Ісхак" м. Хмельницький про стягнення 278994,12 грн. боргу за договором поставки №1417/С від 25.05.2012р. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Ісхак" (м. Хмельницький вул. Прибузька, буд. 8, офіс 48, код ЄДРПОУ 23830709 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" ( м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5 код ЄДРПОУ 36441934) - 250 633,50грн. (двісті п'ятдесят тисяч шістсот тридцять три гривні 50 коп.) боргу, 15 979,85грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 85 коп.) пені, 3 519,86грн. (три тисячі п'ятсот дев'ятнадцять гривень 86 коп.) 3% річних, 8 186,68грн. (вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень 86коп.) інфляційних нарахувань та 5 556,39грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 39коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині позову про стягнення 674,23грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Повний текст рішення складено 11.07.2014р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом - Алейхема, буд.5) 3 - відповідачу (29013, м. Хмельницький, вул. Прибузька, буд.№8 ,оф.48)