Рішення № 39753436, 11.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2014 р. Справа № 911/1727/14

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 3 313 739,40грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Іванов П.О. (дов. № 47/10 від 30.12.2013р.);

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явилися;

Присутній: ОСОБА_3

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (далі - відповідач) про стягнення 3 313 739,40грн. 3 % річних за період з 01.11.2011р. по 29.01.2013р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/10-2305-ТЕ-19 від 20.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012р. у справі № 5002-16/5298-2011.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/10-2305-ТЕ-19 від 20.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012р. у справі № 5002-16/5298-2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014р. порушено провадження у справі № 911/1727/14, розгляд справи призначено на 30.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014р. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено Міністерство палива та енергетики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 27.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014р. на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство палива та енергетики України на його правонаступника - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. розгляд справи відкладено на 11.07.2014р.

08.07.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 20-32261 від 06.06.2014р. (вх. № 13281/14 від 08.07.2014р.), згідно якої останній повідомив суд те, що у зв'язку з ненадходженням на адресу відповідача позовної заяви, відзив на позовну заяву не може бути надано та просив суд зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви з доданими до неї документами, у задоволенні якої відмовлено з огляду на те, що позивачем в якості доказу надіслання відповідачеві копії позовної заяви № 31/10-1663 від 25.03.2014р. та доданих до неї документів надано фіскальний чек № 3120 від 26.03.2014р. (а.с. 11) та опис вкладення у цінний лист від 26.03.2014р. (а.с. 12).

У судовому засіданні 11.07.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач та третя особа в судове засідання 11.07.2014р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010р. між Дочірнім підприємством «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Покупець) було укладено договір поставки природного газу № 06/10-2305-ТЕ-19, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві імпортований природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний рахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд встановив, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012р. (суддя Білоус М.О.) (а.с. 13-18), яке набрало законної сили, у справі № 5002-16/5298-2011 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення 116 456 940,03грн., встановлено, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та передавав відповідачу природний газ що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами; вартість отриманого природного газу відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачена; стягнуто з відповідача на користь позивача 102 307 483,77грн. основного боргу, 4 405 514,13грн. пені, 3 146 689,15грн. збитків від інфляції та 2 191 738,86грн. 3% річних, а також 56 460грн. судового збору.

Судом також встановлено, що на момент судового розгляду даної справи борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору № 06/10-2305-ТЕ-19 від 20.12.2010р. природний газ погашено повністю у розмірі 102 307 483,77грн., зокрема 102 307 483грн. сплачено 30.11.2012р. та 0,77грн. сплачено 29.01.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 495 від 29.01.2013р. (а.с. 53) та випискою з рахунку (а.с. 54).

Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 3 313 739,40грн. 3 % річних за період з 01.11.2011р. по 29.01.2013р., з яких: 3 313 739,40грн. за період з 01.11.2011р. по 29.11.2012р., нарахованих на суму боргу 102 307 483,77грн. та 0грн. за період з 30.11.2012р. по 29.01.2013р. на суму боргу 0,77грн., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/10-2305-ТЕ-19 від 20.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012р. у справі № 5002-16/5298-2011.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу (п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Судом також встановлено, що на момент судового розгляду даної справи борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору № 06/10-2305-ТЕ-19 від 20.12.2010р. природний газ погашено повністю у розмірі 102 307 483,77грн., зокрема 102 307 483грн. сплачено 30.11.2012р. та 0,77грн. сплачено 29.01.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 495 від 29.01.2013р. (а.с. 53) та випискою з рахунку (а.с. 54).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування 3 % річних, що вказаний позивачем у позовній заяві (а.с. 9), суд обмежив період нарахування 3 % річних по 28.01.2013р. (останній день наявності боргу у розмірі 0,77грн.). Відтак, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 01.11.2011р. по 28.01.2013р. складає загалом 3 321 486,54грн., з яких: 3 321 486,54грн. за період з 01.11.2011р. по 29.11.2012р., нарахованих на суму боргу 102 307 483,77грн. та 0грн. за період з 30.11.2012р. по 28.01.2013р. на суму боргу 0,77грн. Відтак, вимога про стягнення 3 313 739,40грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 313 739,40грн. 3 % річних за період з 01.11.2011р. по 28.01.2013р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/10-2305-ТЕ-19 від 20.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012р. у справі № 5002-16/5298-2011 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Гайдара, буд. 3 «А»; ідентифікаційний код 03358593) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827) 3 313 739 (три мільйони триста тринадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень) 40 коп. 3 % річних та 66 274 (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят чотири гривні) 79 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.07.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко