Ухвала суду № 39751862, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 876/4337/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області (далі - інспекція) про скасування постанови №51-3 від 30 грудня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є винесеною інспекцією за результатами планової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 В акті перевірки було встановлено, що здійснюється експлуатація житлового будинку та магазину на АДРЕСА_1, які не введені в експлуатацію, чим порушено п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вважає позивач постанову безпідставною, оскільки порушення не вчиняв, а висновки, викладені в акті перевірки та протоколі не підтверджені доказами.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року позов задоволений, постанова про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудування скасована.

Судове рішення мотивоване тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем необґрунтовано, так як порушена процедура проведення перевірки, не наведено доказів факту експлуатації об'єкту будівництва без введення в експлуатацію та документи, які складені за результатами перевірки, є оформлені не у відповідності з вимогами діючого містобудівного законодавства, а інспекція, як суб'єкт владних повноважень, не довела протилежного.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає постанову суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням принципу законності та змагальності сторін і просить її скасувати та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що перевірка позивача інспекцією здійснювалась з чітким дотриманням вимог закону, складені акт, припис та протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності є правильно оформлені та підставні, а факти, викладені у вказаних документах, підтверджуються також фотоматеріалами. Крім того, вказує на те, що позивач не скористався правом на подання зауважень до акта перевірки і жодних пояснень з приводу встановлених порушень не надавав.

В судовому засіданні представники інспекції підтримали апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, постановою від 30.12.2013 року позивача ОСОБА_1 інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області було притягнуто до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності на підставі п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і накладений штраф у розмірі 109620 гривень. Постанова винесена першим заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області Шебою О.В. на підставі акта перевірки дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.12.2013 року, припису про усунення порушень та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.12.2013 року, складених заступником начальника управління Бобером Ю.Ю. за результатами перевірки.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факту експлуатації будівель в порушення вимог закону, яким регулюється містобудівна діяльність, не встановлено, а тому постанова про накладення штрафу є безпідставною. При цьому, судом взято до уваги процесуальні порушення при проведенні перевірки та неправильне оформлення документів, на підставі яких була винесена постанова.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначаються законами України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (набув чинності з 12.03.2011), від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування», а відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Законом України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та відповідними положеннями Господарського кодексу України щодо адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування», містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

В силу статті 5 вказаного Закону, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

12 березня 2011 року набув чинності Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до статті 39 якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Статтею 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль, як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною четвертою статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону, а також видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно із статтею 1 Закону України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, - несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат (щодо об'єктів IIІ категорії складності).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки інспекцією складений акт перевірки дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.12.2013 року, в якому зафіксована експлуатація об'єкту під назвою «Реконструкція житлового будинку та магазину з проведенням добудови під магазин та влаштуванням житлових приміщень», який не введений в експлуатацію.

Також контролюючим органом складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.12.2013 року, в якому зафіксоване порушення ФОП ОСОБА_1 п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

З даних документів неможливо встановити, який саме об'єкт експлуатується поза межами закону ( тобто без введення його в експлуатацію ) та суть порушення.

Із наданої відповідачем суду копії декларації про початок виконання будівельних робіт замовника ОСОБА_1 та наказу від 23.11.2012 року ( а.с.71 ) «Про затвердження проектної документації» вбачається, що ОСОБА_1 мав на меті здійснити реконструкцію вже існуючого житлового будинку та магазину, збільшивши їх площу. Тому твердження інспекції про те, що здійснюється експлуатація вже реконструйованих житлового будинку та магазину без належного введення в експлуатацію, є спірним і повинно бути підтвердженим відповідними належно оформленими документами, складеними по факту виявлення правопорушення та документами, які були в наявності у інспекції на час подання позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт.

Посадова особа, котра приймала постанову із наданих їй документів ( акта, припису, протоколу ) не могла встановити факту порушення позивачем законодавства про містобудівну діяльність. З матеріалів справи ( постанови, акта перевірки ) вбачається також, що фотоматеріали до акта перевірки не додавались і не розглядались першим заступником начальника інспекції Шебою О.В. при винесенні постанови. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. В той же час при проведенні перевірки у позивача відповідач не скористався в повному обсязі правами, наданими йому зазначеним Законом.

Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги щодо недотримання судом принципу змагальності суд апеляційної інстанції наголошує відповідачу на норму, закріплену у статті 71 КАС України, яка передбачає, що у адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що постанова про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 26.12.2013 року прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про її скасування.

З огляду на те, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що постанову суду слід залишити без змін відповідно до ст.200 КАС України.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Закарпаській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року у справі №807/215/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Повний текст складено 11.07.2014 року