справа № 815/2044/14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стеценко О.О.
за участю секретаря - Царькової К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зобов’язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» (далі – Позивач, або ТОВ «Баско») з адміністративним позовом (а.с.2-3) до Південної митниці Міндоходів (далі – Відповідач-1, або Південна Митниця), Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області (далі – Відповідач-2, або ГУДКС України в Одеській області) про зобов'язання Південної митниці визнати правильну митну вартість відповідно до прямого контракту в сумі 8137,27 грн. та зобов'язання Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 974,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 31.01.2014 року під час розмитнення ввезених на територію України товарів за митною декларацією № 500060804/2014/000105 було ним помилково визначено митну вартість імпортованого товару, що призвело до сплати останнім мита та податку на додану вартість з ціни більшої, ніж передбачена договором. Враховуючи, що ПМ Міндоходів при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару були проігноровані документи по прямому контракту, Позивач вважає, що надмірно сплачені ним митні платежі, підлягають стягненню з державного бюджету.
В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник Відповідача – Південної Митниці заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.53-56, 82-83). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що Позивачем при ввезенні товарів на територію України самостійно визначена їх митна вартість за резервним методом без здійснення коригування вартості митним органом та сплачені відповідні митні платежі з цієї вартості товару, а тому, на думку Відповідача, позовні вимоги ТОВ «Баско» про визнання правильної митної вартості відповідно до прямого контракту в сумі 8137,27 грн. та зобов'язання ГУДКС України в Одеській області повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 974,30 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Представник Відповідача – ГУДКС України в Одеській області до судового засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про місце, дату та час судового засідання, заперечень проти позову не надав.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
31.01.2014 року декларантом ПП «ОРІТ», який діє від імені ТОВ «Баско» на підставі договору доручення № 07/12 від 15.08.2012 року (а.с.17-19), до митного оформлення був заявлений товар «плити деревостружкові (QSB)», країна виробництва Словаччина за митною декларацією № 500060804/2014/000105 (а.с.16, 58-60).
В зазначеній митній декларації митна вартість вказаного товару визначена Позивачем за 6 (резервним) методом самостійно в загальній сумі 13008,73 грн.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №03/2013 від 01.07.2013 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 23.12.2013 року; інвойс № 162228 від 22.01.2014 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №20 від 14.01.2014 року; договір про надання послуг митного брокера № 07/12/1 від 15.08.2012 року; сертифікат про походження товару загальної форми № D00726201835 від 18.12.2013 року; копія митної декларації країни відправлення № 148К5161ЕХ40015405 від 23.01.2014 року.
За результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару Південною митницею визнано заявлену декларантом митну вартість та вказаний товар випущено для вільного обігу на митній території України, після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів.
05.02.2014 року Позивач звернувся з листом до Південної митниці, в якому останній просив Відповідача повернути надмірно сплачену суму 974,30 грн., мотивуючи це тим, що у митній декларації № 500060804/2014/000105 від 31.01.2014 року митна вартість імпортованого товару була визначена помилково (а.с.20).
Листом від 24.02.2014 року Південна митниця повідомила Позивача про відсутність підстав для перегляду заявленої декларантом за митною декларацією № 500060804/2014/000105 від 31.01.2014 року митної вартості імпортованого товару, оскільки митна вартість такого товару визначена самостійно Позивачем та за результатами контролю правильності її визначення митним органом прийнято рішення про можливість застосування митної вартості заявленої декларантом (а.с.21).
Не погоджуючись з діями Відповідача щодо відмови у поверненні надмірно сплаченої суму 974,30 грн. за митною декларацією № 500060804/2014/000105 від 31.01.2014 року, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 8 ст.257 Митного кодексу України (далі – МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вноситься, зокрема, митна вартість товарів та метод її визначення.
Згідно із положеннями ст.ст. 49, 51, 52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із положеннями ст.ст. 54, 55 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, декларант може провести консультації з митним органом, які на вимогу декларанта проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, які за результатом розгляду митний орган виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Крім того, відповідно до пункту 3.3 розділу І «Загальні положення» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 року, графи А, С, D/J, E/J, G, Н, І, F митної декларації заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи митної декларації заповнюються декларантом.
Отже, графи митної декларації, що містять дані про ціну товару, метод визначення митної вартості, про митну вартість товару (тобто, графи 12, 22, 42, 43, 45) заповнюються декларантом, а не посадовими особами митних органів.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що митне оформлення товарів здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом вноситься, зокрема, митна вартість товару, метод її визначення. Заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом самостійно, а також за результатами консультацій з митним органом, корегуванням митної вартості з понесенням додаткових витрат, пов'язані з цим коригуванням митної вартості. При цьому, корегування митної вартості товару митним органом здійснюється у письмовому вигляді із зазначенням таких підстав, про що оформлюється відповідне рішення.
Тобто, із системного аналізу вказаних статей вбачається, що у правовідносинах між митницею та декларантом право останнього могло би бути порушеним у випадку відмови митниці в митному оформленні товару за ціною, вказаною Позивачем, та самостійного визначення митної вартості товару. При цьому, рішення митниці про відмову в митному оформленні товару здійснюється в письмовій формі. У випадку відсутності письмового рішення митниці про відмову в митному оформленні товару та добровільного внесення Позивачем даних до ВМД заявник не може посилатися на порушення свого права, оскільки оскарження дій Відповідача з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливість порушення права, є безпідставним.
Позивач не заперечує факт самостійного визначення в декларації числового значення митної вартості товару, методу визначення митної вартості, проте зазначає, що такі дії були обумовлені вимогою митного органу здійснити визначення митної вартості у таких розмірах.
Однак, викладені Позивачем обставини щодо визначення ним митної вартості імпортованого товару за вимогою митного органу не підтверджуються належними доказами у справі, суд зазначає, що будь-яких письмових доказів з цього приводу сторонами не надано, митна декларація заповнена та подана особою, уповноваженою Позивачем, будь-яких даних про проведення консультацій з митним органом щодо митної вартості товару не має, будь-яких рішень митного органу щодо коригування митної вартості та відмови у прийнятті митної декларації Південною митницею у зв’язку з необґрунтованим визначенням Позивачем митної вартості товару не складалось.
Посилання Позивача на прийняття Відповідачем рішення про відмову у прийнятті спірної митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060804/2014/0001 від 31.01.2014 року (картка відмови) (а.с.102) суд вважає безпідставними, оскільки, як вбачається із зазначеного рішення, останнє було прийнято у зв’язку з встановленням Відповідачем порушень вимог ст.ст. 257, 258 Митного кодексу України, а саме: встановлення невідповідності електронної копії митної декларації даним, зазначеним в твердому примірнику митної декларації.
Тобто, судом встановлено, що Південна митниця, за представленою Позивачем до оформлення митною декларацією, не приймала ані рішення про відмову в митному оформленні товару у зв’язку з необґрунтованим визначенням Позивачем митної вартості товару, ані рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а також не складала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв’язку з необґрунтованим визначенням Позивачем митної вартості товару. Тому доводи Позивача про наявність факту надмірної сплати митних платежів за вказаною митною декларацією є безпідставними.
Суд зазначає, що положеннями ст.ст. 57-64 МК України передбачені методи визначення митної вартості товарів та порядок і послідовність їх застосування, проте, враховуючи самостійне визначення Позивачем митної вартості і методу за яким вона визначена, доводи Позивача про необхідність оформлення митним органом товарів за спірною митною декларацією за першим методом є безпідставними.
Крім того, суд наголошує, що Позивачем не оскаржені дії митного органу, вчинені під час здійснення розмитнення товарів за спірною митною деклараціє, як під час розмитнення, так і при зверненні до суду з позовом щодо стягнення коштів з Державного бюджету України.
Також, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 50, п.8 ст.264, ст.295 МК України відомості про митну вартість товару використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. При цьому, митні платежі нараховуються декларантом самостійно.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до п.46.1 ст.46, п.54.1 ст.54, п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом та така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Таким чином, оскільки Позивачем самостійно визначена митна вартість товару ввезеного на територію України, розраховані митні платежі та сплачені до бюджету, що зафіксовано в митних деклараціях, відповідно до вимог Податкового кодексу України та МК України зазначені грошові зобов'язання є узгодженими та оскарженню не підлягають.
Крім того, відповідно до положень п.п. 6.1, 7.1, 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 року наказом Міністерства фінансів України № 631, відомості зазначені у митній декларації можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана декларантом до моменту завершення митного оформлення цієї декларації.
У всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови, в якій зазначається причина відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Сторонами не заперечується факт того, що митним органом не приймалось рішення щодо відмови в прийнятті митної декларації представленої Позивачем у зв’язку з необґрунтованим визначенням останнім митної вартості товару, усна відмова в прийнятті декларацій взагалі не передбачена законодавством, надана до митного органу декларація була заповнена самостійно представником Позивача та Відповідач не міг вносити зміни до неї, зокрема, щодо митної вартості товару, методу її визначення, коригування, тощо, будь-яких підстав для відмови у митному оформленні товарів за митною декларацією наданою ТОВ «Баско» у митного органу не було.
Також, суд зазначає, що за правилами ч.ч. 1, 5 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
З наведеного вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку, відносяться до виключної компетенції митних органів. Суди не вправі підміняти митний орган та визначати метод обчислення митної вартості, а так само приймати рішення щодо стягнення з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи, при цьому, інший метод обчислення митної вартості.
Подібна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13 за позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Київського району міста Харкова, про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення суми, яка, відповідно до приписів статті 2442 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, оскільки Позивачем самостійно визначена митна вартість товару, метод її визначення без втручання митних органів, під час здійснення контролю митної вартості товарів Південною митницею не приймалось рішень про коригування вартості або відмову в прийнятті митної декларації у зв’язку з необґрунтованим визначенням Позивачем митної вартості товару, дії митних органів щодо проведення розмитнення товарів відповідали вимогам митного законодавства, що Позивачем не заперечувалось, дії митних органів щодо спірних розмитнень не оскаржені Позивачем, а також враховуючи те, що суди не вправі підміняти митний орган та стягувати надмірно сплачені кошти з Державного бюджету України фактично визначаючи, при цьому, інший метод обчислення митної вартості товару, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Баско» про визнання правильну митну вартість відповідно до прямого контракту в сумі 8137,27 грн. та зобов'язання ГУДКС України в Одеській області повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 974,30 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зобов’язання Південної митниці Міндоходів визнати правильну митну вартість товару відповідно до прямого контракту в розмірі 8137,27 грн. та зобов’язання Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 974,30 грн. – відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Стеценко О.О.
07 липня 2014 року.
Судове рішення № 39751701, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 07.07.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 815/2044/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: