Ухвала суду № 39750573, 09.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року справа №805/3663/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Василенко Л.А., Яманко В.Г.,

при секретарі: Борисовій А.А.,

за участю:

представника 1 та 2 відповідачів Какоркіної З.М., діючою за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. у справі № 805/3663/14 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. у справі № 805/3663/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. у справі № 805/3663/14 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Міністерства внутрішніх справ України в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача та Виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення сторони, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 01.10.1990 року по 09.11.2010 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та звільнився за вислугою років на пенсію, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с. 5).

21 грудня 2009 року позивачеві було надано для проживання службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у якій позивач проживає по теперішній час, що підтверджується ордером на житлове приміщення від 21.12.2009 року за № 000243, виданим виконкомом Артемівської міської ради Донецької області, та записом у паспорті громадянина України (а.с. 4, 6).

26.03.2013 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, у якій просив відповідача 1, застосувавши вимоги абз.2 п.4.2. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України № 1039 від 10.09.2004 року, надати йому для постійного проживання службову квартиру АДРЕСА_1 із подальшим виключенням такого жилого приміщення з числа службових (а.с. 7).

Листом від 08.04.2013 року за № 819-П-ок/Бг Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області було повідомлено позивача про те, що клопотання з цього приводу направлено до Міністерства внутрішніх справ України (а.с.8).

Оскільки остаточної відповіді про вирішення вищезазначеного питання по суті позивач не отримав, він звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того,що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернутись до виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області із клопотанням про виключення однокімнатної квартири АДРЕСА_1, з числа службових, з наданням її для проживання позивачеві, а Міністерства внутрішніх справ України, відповідно, - погодити таке клопотання, не відповідає об'єкту порушеного права, оскільки ані Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України 10.09.2004 N 1039, не передбачають захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у засіб вирішення спірного питання саме судовим рішенням, тобто замість органу, до компетенції якого воно належить, без дотримання процедури, яка передує прийняттю рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Правовідношення у даній справі регулюються Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженим Наказом МВС України 10.09.2004 N 1039 (далі-Положення).

Відповідно 1.1. Положення розроблене відповідно до Житлового Кодексу УРСР , Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР та Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.88 № 37 , і визначає порядок надання службових жилих приміщень особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України в будинках державного і громадського житлового фонду та користування ними.

Згідно п. 1.4 Положення визначено, що жиле приміщення включається до числа службових за рішенням органу місцевого самоврядування за місцем знаходження приміщення на підставі клопотання відповідного органу внутрішніх справ України за наявності на це дозволу МВС України.

Пунктом 1.7 Положення передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам за собою факт проживання в службових жилих приміщеннях громадян - колишніх працівників, які звільнені зі служби, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання відповідного органу внутрішніх справ України, погодженого з МВС України рішенням органу місцевого самоврядування.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у книзі обліку службових жилих приміщень Міністерства внутрішніх справ України (управління Міністерства внутрішніх справ України) робиться відповідна відмітка.

Згідно до 4.1.Положення працівники, які припинили службу в органах внутрішніх справ України, яким було надано службове жиле приміщення, підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. У разі відмови звільнити службове жиле приміщення виселення працівників, які припинили службу в органах внутрішніх справ України, з усіма особами, які з ними проживають, здійснюється у судовому порядку.

Однак , згідно до 4.2. Положення без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 4.1 цього Положення, не може бути виселено:

- інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;

- працівників, які прослужили в органах внутрішніх справ України не менш як 10 років;

- працівників, які звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано службове жиле приміщення, але продовжують проходити службу в органі, який надав це жиле приміщення;

- працівників, звільнених зі служби в органі внутрішніх справ України, яким було надано службове жиле приміщення, у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату;

- пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

- одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Особам, указаним у цьому пункті, замість надання іншого жилого приміщення може бути запропоновано службове жиле приміщення, в якому вони проживають, для постійного проживання з подальшим виключенням такого жилого приміщення з числа службових.

Отже, оскільки позивач є пенсіонером, без надання іншого жилого приміщення , він не може бути виселений.

Оскільки , запропонування подальшого виключення жилого приміщення з числа службових є правом , а не обов'язком органу місцевого самоврядування, який приймає рішення на підставі клопотань відповідного органу внутрішніх справ України, погодженого з МВС України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо передчасності розгляду заяви позивача, яка не узгоджена з МВС України, та відсутності у суду обов'язку судовим рішенням підміняти суб'єкт владних повноважень до компетенції якого входить розгляд спірного питання та прийняття відповідного рішення.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. у справі № 805/3663/14 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 липня 2014 р. Ухвала в повному обсязі складена 14 липня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

Л.А.Василенко

В.Г.Яманко