Рішення № 39750366, 16.05.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2086/14-ц

Провадження № 2/645/1028/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова, у складі

головуючого судді - Шарка О.П.

секретаря судових засідань - Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_4 про припинення права власності, анулювання реєстрації та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_4, в якому просить суд припинити право власності ОСОБА_3 і анулювати його правову реєстрацію на 13/100 частин житлового будинку в літ. «А-1», за адресою АДРЕСА_1. Визнати за нею право власності на новостворений житловий будинок літ. "О-2" з ганком літ. «о», площею 129,3 кв.м. та господарчих будівель (сараїв літ. «Б», «П»), розташованих по АДРЕСА_1, перерозподілити ідеальні долі співвласників в праві власності на будинок, по АДРЕСА_1: визнати за ОСОБА_5 право власності на 88/100 частин замість раніше належних їй 32/100 частин, визнати за ОСОБА_4 право власності на 55/100 частин замість раніше належних йому 12/100 частин.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що їй на праві власності належать 32/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, 13/100 частин домоволодіння належить її колишньому чоловіку - ОСОБА_3, 55/100 частин - сусіду ОСОБА_4. Фактично домоволодіння АДРЕСА_1 складалося з двох будинків з відповідними господарськими спорудами, одна належить їй та її колишньому чоловіку - ОСОБА_3, друга - сусідові ОСОБА_4 Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.03.1999 року, їй було виділено долі в натурі та визначено порядок користування земельною ділянкою. Належна їй та її колишньому чоловіку ОСОБА_3 частина будинку з надвірними будівлями була побудована ще у 1914 році, у дев'яностих роках почала руйнуватися, спочатку обвалилася одна стіна, потім ще одна, у зв'язку з чим позивач змушена була його знести, оскільки воно знаходилося в аварійному стані, погрожувало безпеці її сім'ї. Протягом 2010 року вона побудувала на належній їй земельній ділянці житловий будинок літ. «О-2», а до цього, у 1997 році нежитлову будівлю - сарай літ. «Б», у 2010 році нежитлову будівлю - сарай літ. «П», який примикає до сараю літ. «Б». Відповідач ОСОБА_3 у спірному домоволодінні не проживає з 1991 року, шлюб між ними був розірваний 25.11.1987 року, будинком не цікавиться, з часу розірвання шлюбу не виконував жодного поточного ремонту, не сплачував жодних комунальних платежів, зараз його фактичне місцезнаходження не відоме, у 1991 році він виїхав за межі України, після цього вона його не бачила і не чула, він навіть не спілкувався і приїжджав до їх спільної доньки. Належна ОСОБА_3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 знищена через аварійний стан, на місці старого будинку позивач власними зусиллями та за власні кошти було зведено будинок літ. «О-2», у зв'язку з чим вона вважає, що припинено право власності ОСОБА_3 на його частину домоволодіння. З огляду на те, що будівництво виконано без належно затвердженої проектної документації та дозволу на початок будівельних робіт не є можливим ввести житловий будинок до експлуатації та оформити права на нього належним чином.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила суду про обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суду заяву про визнання позовних вимог, просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача - Харківської міської ради, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи , які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 не з'явився у судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином .

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України зі змінами, внесеними Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5, на праві власності належать 32/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, 13/100 частин домоволодіння належить її колишньому чоловіку - ОСОБА_3, 55/100 частин - сусіду ОСОБА_4.

Фактично домоволодіння АДРЕСА_1 складалося з двох будинків з відповідними господарськими спорудами, одна належить мені та моєму колишньому чоловіку - ОСОБА_3, друга - моєму сусідові ОСОБА_4

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.03.1999 року (справа №2-229/1999), сторонам було виділено долі в натурі та визначено порядок користування земельною ділянкою.

Як встановлено у ході судового розгляду, належна позивачу та її колишньому чоловіку ОСОБА_3 частина будинку з надвірними будівлями була побудована ще у 1914 році, у дев'яностих роках почала руйнуватися, спочатку обвалилася одна стіна, потім ще одна, у зв'язку з чим позивач змушена була його знести, оскільки воно знаходилося в аварійному стані.

Протягом 2010 року ОСОБА_5 побудувала житловий будинок літ. «О-2», а до цього, у 1997 році нежитлову будівлю - сарай літ. «Б», у 2010 році нежитлову будівлю - сарай літ. «П», який примикає до сараю літ. «Б».

Згідно повідомлення КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №1500645 від 31.03.2014 року, станом на 31.12.2012 року, право власності на жилий будинок № 3 з надвірними прибудовами по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 - 32/100 частин згідно рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15.03.1999 року, не зареєстровано після перерозподілу ідеальних частей за: ОСОБА_3 - 13/100 частин, ОСОБА_4 - 55/100 частин, обстеженням 19.12.2013 року встановлено, що частина житлового будинку літ. «А-1» (приміщення №1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, І) знесено. На місці знесеної частини житлового будинку літ. «А-1» побудований жилий будинок літ. «О-2»

Відповідач ОСОБА_3 у спірному домоволодінні не проживає з 1991 року, шлюб між сторонами був розірваний 25.11.1987 року (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1), будинком не цікавиться, з часу розірвання шлюбу не виконував жодного поточного ремонту, не сплачував жодних комунальних платежів, зараз його фактичне місцезнаходження не відоме.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона є донькою позивача та відповідача ОСОБА_3, батька практично не пам'ятає, оскільки він на початку 1990х років, виїхав з речами з будинку АДРЕСА_1, після цього вона бачила його лише раз, з нею та її матір'ю ОСОБА_5 він не спілкувався, їх будинком не цікавився, матеріально не допомагав, їх будинок знаходився в аварійному стані, у зв'язку з чим її мати ОСОБА_5 змушена була зруйнувати старий будинок, а на його місці побудувати новий.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_5, колишньою дружиною відповідача ОСОБА_4, з 1995 року проживає за адресою: АДРЕСА_1, відповідача ОСОБА_3 за весь час її проживання за зазначеною адресою вона не бачила, належна позивачу та її колишньому чоловіку частина домоволодіння знаходилася в аварійному стану, руйнувалася на очах, у зв'язку з чим позивач власними зусиллями на місці старого будинку побудувала новий.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.346 ЦК України, підставою для припинення права власності є знищення майна.

У відповідності до ст.. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у випадку його знищення, у випадку знищення майна, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру моменту внесення

Таким чином, у ході судового розгляду встановлено, що належна ОСОБА_3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 знищена через аварійний стан, місці старого будинку позивачем ОСОБА_5, власними зусиллями та за власні кошти зведено будинок літ. «О-2», у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що припинено право власності ОСОБА_3 на належну йому частину домоволодіння.

КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовило та видало позивачу технічний паспорт на новостворений індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, позивач здобуває право власності на новостворене нерухоме майно з моменту завершення будівництва (переобладнання).

Будівництво зазначеного об'єкту на момент розгляду справи позивачем завершено у повному обсязі.

Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації самовільно побудованого житлового будинку літ. "О-2" з ганком літ. «о» та господарчих будівель (сараїв літ. «Б», «П»), розташованих по АДРЕСА_1, виконаного ТОВ «НТК Енерго-тайм», стан зазначених будівельних конструкцій будівель задовільний, будівлі відповідають вимогам надійності та безпечності та вони придатні до подальшої експлуатації.

Враховуючи, що закон не містить жодної норми, яка б прямо встановлювала неправомірність набуття права власності на самостійно створені нежитлові приміщення, питання щодо законності набуття права власності на вищевказані об'єкти належить до компетенції суду.

Таким чином, здійснені самовільні будови відповідають вимогам ст. 41 Конституції України, а саме: власник має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; власник здійснюючи свої права повинен не завдавати шкоду навколишньому середовищу, не порушувати права і охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держав; право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, набувається нею якщо інше не встановлено договором або законом, особа, яка виготовила (створила) речі із своїх матеріалів на підставі договору, являється власником цієї речі.

За таких обставин, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на самовільно створене нежитлове приміщення, оскільки це не порушує права інших осіб, та при їх будівництві додержані норми будівельні, санітарні та пожежні.

Як вбачається з повідомлення КП «ХарківМіськБТІ» від 25.04.2014 року №1500841, у разі визнання права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок літ. «О-2», сарай літ. «Б», сарай літ. «П» та припинення права власності ОСОБА_3 і анулювання його правової реєстрації на 13/100 частин, ідеальні долі зміняться та будуть складати: ОСОБА_4 - 12/100 частин, замість 55/100 частин, ОСОБА_5 - 88/100 частин, замість 32/100 частин.

Згідно з ч.2 ст. 357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбанні майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283, 319, 331, 382, ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 212-215, 224-229 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_4 про припинення права власності, анулювання реєстрації та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 і анулювати його правову реєстрацію на 13/100 частин житлового будинку в літ. «А-1», за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на новостворений житловий будинок літ. "О-2" з ганком літ. «о», площею 129,3 кв.м. та господарчих будівель (сараїв літ. «Б», «П»), розташованих по АДРЕСА_1.

Перерозподілити ідеальні долі співвласників в праві власності на будинок, по в'їзду АДРЕСА_1: визнати за ОСОБА_5 право власності на 88/100 частин замість раніше належних їй 32/100 частин, визнати за ОСОБА_4 право власності на 55/100 частин замість раніше належних йому 12/100 частин.

Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: