Постанова № 39749184, 09.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р.

Справа № 916/1616/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 1292 від 23.06.2014 року)

представники сторін в судове засідання від 09.07.2014 року не з’явились, про дату, час та місце проведення засідання суду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдержсклад»

на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2014 року

по справі № 916/1616/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдержсклад»

про стягнення 12867,02 грн.

В судовому засіданні 09.07.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (далі – позивач, ТОВ ПП «ЗІП») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдержсклад» (далі відповідач, ТОВ «Укрдержсклад») про стягнення заборгованості за постановлений товар з урахуванням індексу інфляції в сумі 8375,76 грн., пені в сумі 534,02 грн., 24% річних в сумі 2432,46 грн., що утворились внаслідок неналежного виконання договору поставки № 104/05 від 22.01.2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на умови укладеного між сторонами договору поставки № 104/05 від 22.01.2013 року та вимоги ст. ст. 526, 527, 530, 533, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 218, 222 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.2014 року по справі № 916/1616/14 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ „УКРДЕРЖСКЛАД” на користь ТОВ ПП „ЗІП” суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8375,76 грн., 24% річних в сумі 1524,78 грн., пеню в сумі 534,02 грн., штраф в сумі 2432,46 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 04.06.2014 р., ТОВ „УКРДЕРЖСКЛАД” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким позов задовольнити частково. Мотивуючи скаргу, ТОВ „УКРДЕРЖСКЛАД” зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Одночасно скаржник вказує, що судом залишено поза увагою факт заперечення відповідачем значно завищеного розміру штрафу, що порушує ст. 61 Конституції України та протирічить приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». ТОВ „УКРДЕРЖСКЛАД” також вказує, що суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 2432,46 грн., виходячи з того, що за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором можливе стягнення лише пені, розмір якої не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 22.01.2013 р. між ТОВ ПП «ЗІП» (постачальник) та ТОВ „УКРДЕРЖСКЛАД” (покупець) укладено договір поставки № 104/05, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію, в тому числі, але не виключно виробництва ТОВ ПП «ЗІП», кількість, асортимент і ціна якої зазначені в Специфікаціях (накладних), які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 104/05 від 22.01.2013 року, постачальник поставляє товар у кількості і асортименті, обумовленому в специфікаціях (заявках), окремими партіями згідно заявок покупця, протягом трьох днів з моменту формування заявки.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару (пункт 3.3 договору).

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (пункт 3.6 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачений порядок оплати, зокрема, покупець оплачує вартість товару або шляхом 100% попередньої оплати партії товару, або з відстрочкою платежу 30 (календарних днів) з моменту поставки товару.

Моментом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 4.3 договору).

Відповідно до накладної № 05-0003878 від 05.06.2013 р. відповідачеві поставлений товар на суму 1118,57 грн., а за накладною № 05-0003879 від 05.06.2013 р. відповідачеві поставлений товар на суму 6989,62 грн., проте вказані суми не сплачені.

06.09.2013 р. сторонами складено, підписано та посвідчено печатками підприємств акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача складає 8108,19 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 104/05 від 22.01.2013 року сторонами узгоджено, що за невиконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару з вини покупця, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24 % річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочення оплати товару на строк більше 60 календарних днів покупець зобов’язаний також сплатити постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до пункту 5.2 договору, відповідачеві нараховано 24% річних в сумі 1524,78 грн., пеня в сумі 534,02 грн. та штраф в сумі 2432,46 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною першою статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже вказувалось вище, пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку прострочи оплати товару з вини покупця, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24 % річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочення оплати товару на строк більше 60 календарних днів покупець зобов’язаний також сплатити постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості товару.

Згідно з частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Викладене спростовує доводи скаржника щодо незаконного стягнення судом штрафу.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі наведених норм, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні від 04.06.2014 року, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2014 року по справі № 916/1616/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: В.М. Головей