Постанова № 39749182, 10.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа№ 927/527/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Бучак Н.М.- представник;

Від відповідача: Ващук М.В.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014

у справі № 927/527/14 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова

фірма "Дайна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

про стягнення 199 722, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" 138991,6 грн. боргу за передані нафтопродукти на підставі договору № 156 від 22.10.2012, 35899,16 грн. штрафу, 8277,21 грн., 16554,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів від 22.10.2012 № 156, що укладений між сторонами. Зустрічні позовні вимоги мотивовані укладенням договору з перевищенням повноважень представника.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014 первісний позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна" 138991,6 грн. боргу, 8277,21 грн. пені, 2945,38 грн. судового збору.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмолено.

Прийнято відмову позивача від зустрічного позову. Провадження у справі за зустрічним позовом припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по цій справі змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" пені в сумі 8 277,21 грн. на стягнення з останнього пені в сумі 7 982,67 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.07.2014.

10.07.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом Чернігівської області справи № 927/784/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна" про пропорційне зменшення ціни та відшкодування збитків.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки в межах даної справи підлягають дослідженню лише ті обставини, які стосуються наслідків невиконання/неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а тому обставина щодо невідповідності поставленого палива державним стандартам, яка буде вивчатись при розглдяі справи № 927/784/14, жодним чином не може бути пов'язана з обставинами, що обрані позивачем у якості підстав позову по цій справі.

В судовому засіданні 10.07.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.10.2012 між сторонами укладений договір поставки нафтопродуктів № 156 (далі-договір) та додаткові угоди до нього.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача нафтопродукти , а покупець прйняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором та додатковими угодами до нього.

Умовами договору визначено, що товар постачається партіями; партія - товар в кількості, асортименті, в цінах та на суму, що вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору і постачається постачальником покупцеві на умовах договору; кількість, асортимент, умови поставки кожної партії товару, строки оплати та інші необхідні умови вказуються у додаткових угодах до даного договору; якість товару, що постачається за умовами даного договору, повинна відповідати технічним умовам, технологічним регламентам заводу-виробника та вимогам держстандартів України (пункти 1.2., 1.3., 1.6., 1.5.). Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору ціна кожної партії товару є договірною, вказується у додатковій угоді до даного договору; загальна ціна договору складає ціну всіх партій товару, які будуть поставлені за договором.

21.10.2013 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 11 до Договору поставки, відповідно до якої сторони погодили поставку відповідачем на користь позивача дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С, у кількості 39 320 літрів на загальну суму з ПДВ 358 991,60 грн.

Відповідно до вимог ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наведена стаття кореспондується з вимогами статті 712 Цивільного кодексу України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, в свою чергу відповідач порушив умови договору - за поставлений товар розрахувався частково на суму 138 991 грн.60 коп., що підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи те, що факт наявності боргу у відповідача за спірним договором поставки товару у сумі 138 991 грн.60 коп. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований,колегія суддів приходить до висновку про стягнення зазначеної суми з відповідача.

За порушення грошового обов'язку постачальник нарахував до сплати покупцеві на підставі п. 6.2. договору штраф у розмірі 35899,16грн., 8277,21грн. пені, на підставі ч. 3 ст. 692, ч. 2. ст. 536 ЦК України, п. 6.5. договору - 16554,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, колегія суддів вважає таке нарахування штрафу і пені неправомірним з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонами ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання п.3.4 договору відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10 % від несплаченої суми за партію товару та пеню в розмірі 0,2 % від несплаченої суми за партію товару за кожень день прострочення.

Відповідно до п.3.4 договору порядок і строки оплати за поставлений по даному договору товар , визначається окремо по кожній партії товару та вказується у відповідній додатковій угоді до договору.

Додаткова угода № 11 сторонами укладена 21.10.2013., нею визначений кінцевий термін оплати. Тобто відповідачем не допущене невиконання або неналежне виконання п. 3.4. договору.

Відповідно до п. 6.5. договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, постачальник може вимагати від покупця сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26%річних від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

Передбачені пунктом 6.5. договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26% річних від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення підпадають під визначення неустойки, а саме пені.

Отже, пунктом 6.5. договору сторони фактично передбачили пеню за порушення покупцем грошового обов'язку.

Розмір пені, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не може перевищували подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 8 277, 21грн.

Отже з покупця на користь постачальника за первісним позовом слід стягнути 138991,6грн. боргу, 8277,21грн. пені, підстав для зменшенння якої згідно з ст. 233 ГК України не вбачається. В решті позовних вимог в задоволенні позову слід відмовити.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014 по справі № 927/527/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/527/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко