Рішення № 39749114, 10.07.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 Справа № 920/525/14

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Балицькому В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Сафронов М.А.

відповідача ТОВ «Фрунзе Сервіс» - не з'явився

відповідача ПАТ «Укртатнафта»» - Муленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/525/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе», м.Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Сервіс», м.Суми

та до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта», м.Кременчук Полтавської області

про стягнення 6064943,56 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» з позовом до ТОВ «Фрунзе - Сервіс» та до ПАТ «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта». За змістом позову позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 500 грн., а також стягнути з відповідача - ПАТ «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта» 5854394,24 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями.

17.04.2014р. від відповідача - ТОВ «Фрунзе - Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву в якому він визнає позовні вимоги у повному обсязі.

17.04.2014р. від відповідача ПАТ «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта» надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову, мотивуючи свою позицію недоведеністю позовних вимог щодо поставки товару та перебуванням ПАТ «Укртатнафта» у процедурі банкрутства, що на думку відповідача, виключає можливість нарахування неустойки за невиконання ним зобов'язань.

15.05.2014р. від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог з урахуванням відзиву відповідача - ПАТ «Укртатнафта».

22.05.2014р. від позивача до суду надійшли докази на підтвердження факту поставки товару.

22.05.2014р. та 29.05.2014р. від ПАТ «Укртатнафта» надійшло пояснення в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

05.06.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з ПАТ «Укртатнафта» 6064443,56 грн. Таке збільшення позивач мотивує донарахуванням ним трьох відсотків річних та інфляційних збитків за час знаходження справи у провадженні суду.

11.06.2014р. від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог.

23.06.2014р. від ПАТ «Укртатнафта» надійшла заява про зменшення неустойки (пені).

09.07.2014р. від позивача та відповідача - ТОВ «Фрунзе - Сервіс» надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідно до вимог ч.4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Тому, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог до 6064943,56 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Укртатнафта» підтримує свою позицію викладену у письмових документах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та ПАТ «Укртатнафта» було укладено договір №4/23 від 02.02.2011 року (далі за текстом - договір), у відповідності до умов якого ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» зобов'язалося передати у власність ПАТ «Укртатнафта» продукцію, що визначена додатком № 1 до договору, та здійснити монтаж внутрішнього устаткування фірми « 8Щ.2ЕК» на території ПАТ «Укртатнафта», а ПАТ «Укртатнафта» обов'язалася прийняти та сплатити продукцію та монтаж в порядку та на умовах вказаного договору.

У відповідності до Додатку 1 та Додатку 2 до Договору № 4/23 від 02.02.2011 року предметом договору є виготовлення та монтаж отпарної колони К-101 вартістю 2338600,00 грн., колони стабілізації К-201 вартістю 3189600,00грн., колони лужної промивки К-203 вартістю 2155200,00 гри. Загальна вартість договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 15.03.2013 року) складає 8353000,00 грн.

За умовами договору та з урахуванням подальших змін до договору (Додаткові угоди № 1 від 27.04.2011 року, № 2 від 10.05.2011 року, № 3 від 29.03.2012 року, № 4 від 15.03.2013 року) сторони домовилися про те, що ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» виготовить та передасть у власність ПАТ «Укртатнафта» вказану вище продукцію в строк до 30.04.2013 року (п 2.5. договору в редакції додаткової угоди №3 від 29.03.2012 року, при цьому датою поставки вважається дата штампу залізниці (ст.Кагамлицька), що вказана в залізничній накладній (п. 2.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.04.2011 року).

В свою чергу, за умовами договору, ПАТ «Укртатнафта» зобов'язалася сплатити за виготовлену ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» продукцію в наступному порядку (п. 3.2.1 та 3.2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 15.03.2013 року):

- грошові кошти в розмірі 2297520,00 грн. за специфікацією № 1 до договору -протягом 10-ти банківських днів з дати підписання Договору;

- грошові кошти в розмірі 5385880,00 грн. за специфікацією № 1 - протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання ПАТ «Укртатнафта» письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

При цьому сторони домовилися, що вказане повідомлення може бути передано ПАТ «Укртатнафта» з використанням факсимільного зв'язку на телефонний номер (0536) 76-80-63 або (0536) 76-88-89, датою ж отримання такого повідомлення ПАТ «Укртатнафта» сторони погодилися вважати дату передання факсимільної передачі, що зазначена в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ПАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе».

Таким чином сторони домовилися про те, що покупець - ПАТ «Укртатнафта» здійснює 100% передплату вартості виготовленої продукції до моменту здійснення її постачання на адресу покупця.

11.03.2011 року проти виставленого рахунку № 229 від 15.02.2011 року ПАТ «Укртатнафта» сплатило авансовий платіж, на суму 2297520,00 грн., у відповідності до платіжного поручення №1973, що підтверджується випискою з рахунку ПАТ «Сумське НВО ім. М.В Фрунзе» за 15.02.2011 року.

За змістом п. 4.2. Договору № 4/23 від 2.02.2011 року сторони домовилися про те, що ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» не пізніше чим за 10 робочих днів до готовності партії товару до здачі-приймання, зобов'язане письмово, з використанням факсимільного зв'язку, повідомити ПАТ «Укртатнафта» про готовність товару до постачання (відвантаження).

9.08.2013 року ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на адресу відповідача - ПАТ «Укртатнафта» направило листа №82-2/775 якому повідомило про готовність продукції, яка є предметом договору №4/23 від 2.02.2011 року, до здачі-приймання (поставки). Вказаного листа було відправлено факсом на номер (0536) 76-80-63, про що здійснена відмітка в журналі вихідної кореспонденції ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», та поштою, при цьому поштове відправлення було отримане відповідачем 13.08.2013 року. Разом з повідомленням про готовність продукції до відвантаження на адресу ПАТ «Укртатнафта» були відправлені і рахунки на оплату.

Також, 9.08.2013 року ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з метою додаткового забезпечення виконання ПАТ «Укртатнафта» зобов'язання з оплати виготовленої продукції, уклало договір поруки № ФС 41/3/1 з ТОВ «Фрунзе-Сервіс», у відповідності до якого ТОВ «Фрунзе-Сервіс» поручилося за виконання ПАТ «Укртатнафта» зобов'язання за договором № 4/23 від 02.02.2011 року з остаточної оплати виготовленої ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» продукції на суму 5385880,00 грн.

У відповідності до п. 2.1. Договору поруки ТОВ «Фрунзе-Сервіс» відповідає перед ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» за виконання зобов'язань ПАТ «Укртатнафта» в сумі, що не перевищує 500,00 грн.

В свою чергу, з урахуванням вимог п. 3.2.2 Договору № 4/23 від 2.02.2011 року ПАТ «Укртатнафта» мав сплатити на користь ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» 5385880,00 грн. до 23.08.2013 року.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Факт поставки позивачем відповідачу - ПАТ «Укртатнафта» визначеного сторонами товару згідно специфікації №1 до договору №4/23 від 02.02.2011 року підтверджується матеріалами справи, в тому числі копіями накладних - а.с.102-105, а.с.114-124.

Відповідач- ПАТ «Укртатнафта» не надав суду доказів оплати поставленого товару в сумі 5385380 грн.

Тому, зазначена сума основного боргу за поставлений товар підлягає стягнення з ПАТ «Укртатнафта» на користь позивача.

Згідно з ч.1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як було зазначено вище, згідно п. 2.1. Договору поруки ТОВ «Фрунзе-Сервіс» відповідає перед ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» за виконання зобов'язань ПАТ «Укртатнафта» в сумі, що не перевищує 500,00 грн.

У зв'язку з порушенням ПАТ «Укртатнафта» своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару, також підлягає стягненню солідарно з відповідачів 500 грн. згідно договору поруки № ФС 41/3/1 укладеного між ТОВ «Фрунзе-Сервіс» та позивачем.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №4/23 від 02.02.2011 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 129703,80 грн. 3% річних та 280065,76 грн. інфляційних збитків - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до вимог діючого законодавства, а також підтверджуються розрахунками позивача.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області 27.10.2009р. щодо відповідача - ПАТ «Укртатнафта» порушено провадження у справі про банкрутство №23/74 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області 23.04.2013р. провадження у зазначеній справі зупинено (а.с.94-96).

Суд наголошує, що зупинення провадження у справі про банкрутство не зупиняє дії мораторії на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. Аналогічну правову позицію про те, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення викладено у постановах Верховного Суду України від 12.03.2013 року №29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 року №28/5005/3240/2012.

Крім того, така ж правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 02.04.2014р. №904/6508/13, від 14.04.2014р. №904/7851/13, від 26.03.2014р. №904/1677/13-г.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі 269294 грн. була нарахована позивачем в період дії мораторію, а отже в порушення вимог діючого законодавства.

Відтак, позовні вимоги у частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Щодо позиції відповідача ПАТ «Укртатнафта» про непідсудність Господарському суду Сумської області даного спору у зв'язку із припиненням поруки за договором поруки № ФС 41/3/1 укладеного між ТОВ «Фрунзе-Сервіс» та позивачем , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 6.1 договору поруки № ФС 41/3/1 від 09.08.2013р. передбачено строк дії договору до 31.12.2014р.

Відтак, строк поруки, передбаченої договором поруки № ФС 41/3/1 від 09.08.2013р. встановлено до 31.12.2014р., а тому строк поруки не сплив і вона є дійсною.

Враховуючи вищевикладене, дійсність поруку на момент звернення до суду, ТОВ «Фрунзе-Сервіс» (м.Суми) є належним співвідповідачем у справі, а отже відповідно до вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України дана справа підсудна Господарському суду Сумської області.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку судові витрати у даній справі покласти на відповідача - ПАТ «Укртатнафта», оскільки саме винні дії зазначеної особи стали причиною звернення позивача до суду.

Зобов'язання ж ТОВ «Фрунзе - сервіс» є похідними від зобов'язань ПАТ «Укртатнафта».

Тому, суд стягує з відповідача ПАТ «Укртатнафта» на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 73080 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Сервіс» (40004, м.Суми, вул. Горького, 58, ід. код 34012218) та з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 3, ід. код 00152307) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» (40004, м.Суми, вул. Горького, 58, ід. код 05747991) заборгованість у розмірі 500 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 3, ід. код 00152307) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» (40004, м.Суми, вул. Горького, 58, ід. код 05747991) заборгованість за договором №4/23 від 02.02.2011 року у розмірі 5795149,56 грн., в тому числі: 5385380 грн. основного боргу, 129703,80 грн. 3% річних, 280065,76 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 73080 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія «Укртатнафта» 269294 грн. пені - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.07.2014р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова