Рішення № 39749086, 07.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22429/13 07.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

До Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»;

Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал»

Про стягнення 14 483,10 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Діденко І.В., довіреність № Є.37.70.0/Д-841 від 08.11.2013

від відповідача 1: Семенова А.С., довіреність № б/н від 29.09.2013

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач 1) та Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» (далі - відповідач 2) про стягнення 14 483,10 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № ODH0AK00014578 від 02.07.2007р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 14 483,10 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 20.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/22429/13 та призначено розгляд на 06.12.2013 р.

02.12.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, окрім довідки від МТСБУ.

06.12.2013 представник позивача у судове засідання не з`вився.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав розгляд справи на 20.12.2013р., у зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача 2.

09.12.2013р. до суду надійшла відповідь від МТСБУ.

17.12.2013р. відповідач 1 подав через канцелярію суду відзив на позов.

20.12.2013р. відповідач 1 подав через канцелярію суду додаткові пояснення до відзиву.

20.12.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, надав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості підготувати пояснення, з урахуванням відзиву на позов.

Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 27.01.2014р.

15.01.2014р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення, з урахуванням відзиву на позов.

27.01.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив у повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

Суд призначив судову авто-товарознавчу експертизу та поклав витрати по її проведенню на ПрАТ «СК «Інгосстрах», а справу скерував до КНДІ судових експертиз.

Сторонам додатково роз'яснено, що судові витрати по проведенню експертизи, остаточно будуть розподілені згідно ст. 49 ГПК України після закінчення провадження у справі № 910/22429/13 та винесення рішення.

07.05.2014р. справа № 910/22429/13 повернулась до суду, а експерт повідомив суд про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою суду від 02.06.2014р. провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 07.07.2014р.

18.06.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

07.07.2014р. відповідач подав через канцелярію суду письмові пояснення та додаткові докази по справі.

07.07.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2006р. між ПрАТ «СК «Інгосстрах» (далі - позивач) та ОСОБА_3 як страхувальником, було укладено договір страхування № ODH0AK00014578 (в подальшому було пролонговано), згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_2.

07.07.2012р. в м. Одеса по вул. Люстдорфська дорога, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «УТСК», згідно полісу № АВ/3357738.

Відповідно до постанови Арцизького районного суду Одеської області № 1502/1950/2012 від 28.08.2012р., встановлено вину гр. ОСОБА_4, у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 195/12 від 25.07.2012р. про визначення матеріальної шкоди та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_2, внаслідок ДТП склав14483,10 грн., які позивач виплатив згідно платіжного доручення № 8932 від 08.08.2012р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно полісу № АВ/3357738 франшизу встановлено у розмірі 500,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 14 483,10 грн. боргу та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У судовому засіданні 07.07.2014р. представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що при підготовці звіту про визначення матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_2 позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки вказаний автомобіль до ДТП, яке сталось 07.07.2012р., був в інших ДТП, а позивачем не надано суду доказів того, що при інших ДТП в даному автомобілі було здійснено заміну пошкоджених деталей а не їх ремонт. Представником відповідача було долучено до матеріалів справи розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, здійснений аварійним комісаром ОСОБА_5, згідно якого сума збитків завдана власнику автомобіля «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_2 становить 12 134,26 грн.

Крім того, представник відповідача зауважив на тому, що позивачем не було враховано фаншизу у розмірі 500,00 грн.. яка визначена згідно поліса № АВ/3357738.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції Україна та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. передбачає, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

При цьому відповідно п. 7.39 вказаної вище Методики передбачено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Щодо вимоги позивача стягнути суму страхового відшкодування з СП ТОВ «Трансбалктермінал», то вона не підлягає задоволенню, оскільки адміністравтино-цивільна відповідальність їх працівника (винуватця ДТП) - ОСОБА_3, була застрахована ПрАТ «УТСК» (відповідач 1) згідно полісу № АВ/3357738.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України частково набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 11 634, 26 грн. (14 483,10 грн. (виплачене страхове відшкодування) - 2348,84 грн (коефіцієнт фізичного зносу) - 500,00 грн. (франшиза згідно полісу № АВ/3357738).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22945712, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського 77) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 32, офіс 402) суму заборгованості в розмірі 11634 (одинадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 26 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 40 коп. - судового збору.

3. В частині стягнення з Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбалктермінал» (код ЄДРПОУ 24528065) - в позові відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 14.07.2014р.)

Суддя Мельник В.І.