Постанова № 39748869, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15372/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Ключковича В.Ю. та Хрімлі О.Г.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тікич» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ПП «Тікич» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11 вересня 2013 року № 0002212203 та № 0002202203.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач на мав права на формування податкового кредиту та витрат по операціях з ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Під час судового засідання представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Тікич» по взаємовідносинам з ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за період з 01 лютого по 30 вересня 2012 року, про що складено акт від 30 серпня 2013 року № 559/22-03-21/21674079.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року № 0002212203, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 482685 грн. 00 коп., з яких 321790 грн. 00 коп. - за основним платежем та 160895 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 11 вересня 2013 року № 0002202203, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 459703 грн. 00 коп., з яких 306467 грн. 00 коп. - за основним платежем та 153236 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ПП «Тікич» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Тікич» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат на підставі документів, складених ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що позивач перебував у правовідносинах з ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» і на підставі документів, складених вказаними контрагентами, сформував податковий кредит та витрати.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає такі дії ПП «Тікич» неправомірними з огляду на те, що в діяльності зазначених юридичних осіб наявні ознаки фіктивності. Такий висновок було зроблено на підставі відомостей про неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», складених ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Крім того, співробітниками податкової міліції були опитані громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які згідно реєстраційних документів є засновниками ТОВ «Променергостандарт» та ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» відповідно. Згідно пояснень вказаних осіб реєстрацію товариств вони здійснили за винагороду, підприємницькою та фінансово-господарською діяльністю від імені товариств не займалися та нікого не уповноважували на вчинення таких дій.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», адже вони не підтверджені відповідними доказами. Разом з тим, дії податкових органів щодо складення актів про неможливість проведення зустрічних звірок у встановленому законом порядку не оскаржені та не визнані протиправними.

У зв'язку з цим, з огляду на встановлені податковими органами обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність зазначених контрагентів колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів та можуть підтвердити фактичне отримання товару, обумовленого ними.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Між ПП «Тікич» та ТОВ «Променергостандарт» був укладений договір поставки № П210912/2 від 21 вересня 2012 року. Предметом поставки визначено товари промислового призначення.

На підтвердження фактичного отримання товару, передбаченого вказаним договором, представник ПП «Тікич» надав суду копії рахунків на оплату, податкових накладних та видаткових накладних.

Колегія суддів вважає, що такі докази є недостатнім підтвердженням отримання товару, оскільки неповно відображують господарську операцію. Так, з наданих документів неможливо встановити яким чином та за чий рахунок здійснювалося перевезення товару від продавця до покупця, де товар був розвантажений і зберігався, а також який подальший рух цього товару.

Так, умовами п. 1.1.1 та 5.1 договору № П210912/2 від 21 вересня 2012 року було передбачено, що продавець здійснює поставку товару до узгодженого місця на транспортному засобі готовим до розвантаження. Разом з тим, у видаткових накладних місцем поставки визначене місто Київ без зазначення точної адреси, товарно-транспортні накладні, складські та інші документи, в яких було б зазначене місце розвантаження та зберігання товару, в матеріалах справи відсутні.

Згідно п. 2.3.2 акту перевірки від 30 серпня 2013 року № 559/22-03-21/21674079 ПП «Тікич» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 2-б, кв. 108. Можливість зберігання за вказаною адресою товару, придбаного у ТОВ «Променергостандарт», з огляду на його асортимент та кількість (насоси, елементи двигуна, втулка вала) є сумнівною.

Крім того, позивач стверджує, що товар у ТОВ «Променергостандарт» був придбаний з метою подальшої реалізації іншим особам. На підтвердження вказаної обставини представник ПП «Тікич» під час розгляду справи в суді першої інстанції подав клопотання про приєднання доказів - видаткових накладних, які підтверджують продаж товару, отриманого від ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Дослідивши вказані видаткові накладні колегія суддів встановила, що вони дійсно підтверджують продаж позивачем товару, назва якого, а тому числі, збігається з назвою товару, зазначеного й видаткових накладних, складених ТОВ «Променергостандарт».

Разом з тим, зазначені видаткові накладі стосуються періоду діяльності з січня по липень 2012 року, в той час як видаткові накладні ТОВ «Променергостандарт» датовані 21, 25, 27 та 28 вересня 2012 року. Відповідно надані ПП «Тікич» видаткові накладні не можуть бути доказом подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ «Променергостандарт».

Між ПП «Тікич» та ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» був укладений договір поставки № МТК010812-2 від 01 серпня 2012 року, умови якого є аналогічними умовам договору поставки № П210912/2 від 21 вересня 2012 року, укладеного з ТОВ «Променергостандарт».

На підтвердження фактичного отримання товару, передбаченого вказаним договором, представник ПП «Тікич» надав суду копії протоколів узгодження ціни-рахунків, податкових накладних та видаткових накладних.

Разом з тим, складення протоколів узгодження ціни-рахунків договором поставки № МТК010812-2 від 01 серпня 2012 року - не передбачене.

З наданих документів встановити яким чином та за чий рахунок здійснювалося перевезення товару від продавця до покупця, де товар був розвантажений і зберігався, а також який подальший рух цього товару також неможливо з підстав, наведених вище.

Документи, надані на підтвердження подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», містять такі ж розбіжності щодо дати здійснення господарських операцій. Так, надані позивачем видаткові накладі стосуються періоду діяльності з січня по липень 2012 року, в той час як видаткові накладні ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія»серпнем-вереснем 2012 року. Відповідно надані ПП «Тікич» видаткові накладні не можуть бути доказом подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія».

Між ПП «Тікич» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» був укладений договір поставки № 2002СТР-2 від 20 лютого 2012 року.

Згідно умов вказаного договору асортимент, кількість та ціна товару визначається в заявці, а його вартість - в протоколі узгодження ціни-рахунку. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару у визначене місце, однак витрати на оплату товару несе покупець.

На підтвердження фактичного отримання товару, передбаченого вказаним договором, представник ПП «Тікич» надав суду копії протоколів узгодження ціни-рахунків, податкових накладних та видаткових накладних.

Як у випадку з ТОВ «Променергостандарт», у видаткових накладних. складених ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», місцем поставки визначене місто Київ без зазначення точної адреси, товарно-транспортні накладні, складські та інші документи, в яких було б зазначене місце розвантаження та зберігання товару, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, по правовідносинах із вказаним контрагентом позивач також не надав заявок на поставку товару, можливість передачі яких в усній формі умовами договору поставки № 2002СТР-2 від 20 лютого 2012 року не передбачена.

Також в матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачу рахунку на оплату послуг перевезення та фактичної оплати таких послуг. Як раніше зазначалося, умовами договору поставки № 2002СТР-2 від 20 лютого 2012 року передбачено, що доставка товару здійснюється продавцем, а витрати відшкодовуються покупцем. Однак, протоколи узгодження ціни-рахунків та податкові накладні складені лише відносно товару, вартість послуг його перевезення - не зазначена. Окремо складені документи на оплату послуг перевезення також відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач не довів фактичного отримання товару від ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та не підтвердив свого права на формування податкового кредиту і витрат по операціях з ними.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Тікич» та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 11 вересня 2013 року № 0002212203 та № 0002202203 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 07 листопада 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Тікич» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.Ю. Ключкович

О.Г. Хрімлі

Постанова складена в повному обсязі 27 червня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Хрімлі О.Г.