Ухвала суду № 39748846, 09.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 815/80/14

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

08.01.2014р. публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 року №0000134100.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.11.2013 року посадовою особою відповідача на підставі наказу від 25.11.2013р. №168, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ПАТ "Одеський припортовий завод" з ДП «Адміністрація морських портів України» за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складений акт №44/41-0/00206539 від 27.11.2013р. /т.1 а.с.15-20/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що привело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 135560,57грн., за серпень 2013 року на суму 126350,15грн. та за вересень 2013 року на суму 129490,70грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000134100 від 11.12.2013р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 391401,42грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 195700,70грн. /т.1 а.с.14/

Так, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що між ДП «Морський торговельний порт «Южний» та ПАТ «Одеський припортовий завод» укладено договір №133-20/89 від 25.12.2012 року, з додатковими угодами до нього №1 від 15.05.2013 року, №2 від 13.06.2013 року, №3 від 01.07.2013 року, №4 від 10.07.2013 року, №5 від 26.07.2013 року, предметом яких є надання портом своїх спеціалізованих причалів для навантаження на судна експортного вантажу. Крім того, між ДП «Морський торговельний порт «Южний» та ПАТ «Одеський припортовий завод» укладено договір №133-31/8 від 16.07.2012 року, предметом якого є встановлення платного строкового земельного сервітуту на земельну ділянку загальною площею 55820кв.м. та договір №133-28т/48 від 01.02.2011 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного майна (портової території) №133-28Т/48 від 01.02.2011 року та додаткові угоди до нього №5 від 13.06.2013року, №6 від 30.06.2013 року, укладені ДП «Адміністрація морських портів України» з орендарем - ПAT «Одеський припортовий завод».

Відповідно до додаткових угод ДП «Адміністрація морських портів України» є правонаступником ДП «Морський торговельний порт «Южний».

У липні-вересні 2013 року за послуги (право володіння/користування нерухомим майном та/або земельними ділянками) за вказаними вище договорами, ПАТ «Одеський припортовий завод» задекларував податковий кредит.

Відповідно до положень Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Згідно статті 4 зазначеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1)право власності на нерухоме майно; 2)право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки, (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3)інші речові права відповідно до закону; 4)податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті є похідними та реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Отже, будь-яке речове право стосовно земельної ділянки та/або нерухомого майна є похідним від права власності на таку ділянку та/або нерухоме майно і, відповідно, підлягає державній реєстрації у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені позивачем договори не були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже, укладення договорів № 133-20/89 від 25.12.2012 року, № 133-31/8 від 16.07.2012 року та № 133-28Т/48 від 01.02.2011 року (з урахуванням наступних змін) без подальшої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та/або земельні ділянки, не створює правового підґрунтя для покриття позивачем власних збитків від господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: