Постанова № 39748787, 11.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2014 року № 813/3482/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Львівській області в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради;

- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради, оформлена листом від 22.04.2014 року №31-13-0,5-3741/2-14, є безпідставною, оскільки відсутні підстави відмови, передбачені ч.7 статті 118 Земельного кодексу України. Окрім того, позивач, як педагогічний працівник , яка працює у сільській місцевості має право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки ( паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель сільськогосподарського підприємства, що приватизується або земель запасу чи резервного фонду, у відповідності до ст.57 Закону України "Про освіту".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату і час розгляду справи. Заперечення на позов чи заяви про визнання позову не подав.

Заслухавши пояснення позивача, об'єктивно дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

24.03.2014 року позивач звернулась до Головного управління Держземагенства у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

До клопотання позивач додала кадастрову карту Лішнянської сільської ради, із зображенням місця відведення земельної ділянки, копію паспорту, ідентифікайного коду, посвідчених нотаріально, довідку Лішнянського НВК від 24.03.2014р. №25.

Листом від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 Головне управління Держземагенства у Львівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Підставою відмови зазначено невідповідність місця розташування земельної ділянки існуючому проекту землеустрою - проекту формування території і встановлення меж Лішнянської сільської ради та тим, що земельна ділянка перебуває в масиві земель резервного фонду, який передбачений на перспективу для розвитку індивідуальної житлової забудови.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до частини першої якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. "в" ч. 3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України, у відповідності до ч. 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України. Так, згідно з пп. "б" ч. 1 вказаної статті, для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно визначених статтею 122 ЗК України повноважень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернулась до Головного управління Держземагенства у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради у відповідності до вищевказаних вимог земельного законодавства.

Відповідач у листі від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 обґрунтував відмову невідповідністю місця розташування земельної ділянки існуючому проекту землеустрою, згідно діючого проекту роздержавлення і приватизації земель на території Лішнянської сільської ради від 05.06.2003 року, земельна ділянка перебуває в масиві земель резервного фонду, який передбачений на перспективу для розвитку індивідуальної житлової забудови.

Суд зауважує, що виключний перелік підстав відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності визначений частиною 7 статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України, такими підставами є: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що перелік видів документації із землеустрою міститься у статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV).

Такою документацією є:

а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень.

Порядок проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях визначений Розділом IV Закону № 858-IV .

Проекти формування меж територій реалізації земельних та економічних інтересів сільських, селищних і міських рад складаються з метою створення територіальних умов для самостійного розв'язання територіальними громадами та їх органами всіх питань місцевого життя, враховуючи інтереси населення, що проживає на цих територіях, на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Межа території сільської, селищної або міської ради визначається з використанням техніко-економічного обґрунтування розвитку сіл, селищ, міст.

Територія сільської, селищної або міської ради формується із земель усіх без винятку землеволодінь і землекористувань. До її складу входять землі всіх категорій, незалежно від їх цільового призначення.

Проекти формування меж міст погоджують обласні ради, обласні державні адміністрації і затверджує Верховна Рада України.

Проект формування меж території сільських і селищних рад погоджують районні державні адміністрації, районні ради і затверджує обласна рада.

Роботи, пов'язані з формуванням меж території сільських, селищних і міських рад, виконують у такому порядку:

- підготовчі роботи;

- розроблення схем формування території сільських, селищних і міських рад у межах адміністративних районів;

- розроблення проектів формування меж території сільських, селищних і міський рад;

- погодження та затвердження проектів формування меж;

- виготовлення проектної документації;

- перенесення проектів у натуру (на місцевість).

Стаття 184 ЗК України передбачає основні землевпорядні роботи, кожна з яких проводиться за встановленою процедурою і з дотриманням відповідних законодавчо встановлених вимог.

До таких робіт, зокрема, відносяться встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею у випадках, передбачених законом.

Проведення визначених статтею 184 ЗК України землевпорядних робіт здійснюється за процедурами, встановленими Розділом IV Закону № 858-IV.

Так, зміст та порядок виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень визначений статтею 46 Закону № 858-IV.

Системний аналіз норм Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" (ст. ст. 25, 46 Закону № 858-IV) свідчить, що проектом формування території і встановлення меж території сільської ради є виконані у відповідності до вимог чинного законодавства землевпорядні роботи, погоджені відповідною районною державною адміністрацією, районною радою і затверджені обласною радою.

Виходячи із цього, проект формування території і встановлення межі Лішнянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, виготовлений у 1992 році Дрогобицьким відділом Львівського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, який не містить відомостей про його подальше погодження Дрогобицькою районною радою та затвердження Львівською обласною радою, не є проектом землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту в розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Тому доводи відповідача про невідповідність місця розташування земельної ділянки з посиланням на проект формування території і встановлення меж Лішнянської сільської ради як на підставу правомірності оскарженої відмови є безпідставними.

Окрім цього, суд зазначає, що при прийнятті рішення про відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не враховано норму ст.57 Закону України "Про освіту", відповідно до якої педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку педагогічному працівнику, що працює у сільській місцевості із земель резервного фонду у відповідача не було.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням Держземагенства у Львівській області не надано доказів правомірності відмови від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржену позивачем відмову Головного управління Держземагенства у Львівській області, оформлену листом від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14, суд дійшов висновку, що така суперечить вимогам Земельного кодексу України, Законам України "Про землеустрій" та "Про освіту" і прийнята з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому її слід визнати протиправною, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.

Виходячи із положень пункту 10.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, наданих суду статтею 162 КАС України повноважень та обґрунтованості позовних вимог, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Держземагенства у Львівській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради, оскільки таке рішення не пов'язано із здійсненням відповідачем вданих повноважень під час адміністративних процедур.

Відповідно до положень статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за квитанцією №ПН 34766 від 26.05.2014 року.

Керуючись ст.ст.7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22.04.2014 року за № 31-13-0.5-3741/2-14 у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Львівській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель державної власності на території Лішнянської сільської ради.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок судового збору. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.07.2014 року.

Суддя Братичак У.В.

Суддя Братичак У.В.