Постанова № 39747342, 09.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1510/1354/12

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Присакар О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 на ухвалу та постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Ізмаїльської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання відмови неправомірною та зобов'язання Ізмаїльської міської ради Одеської області надати у користування під городництво вільну земельну ділянку площею 408 кв.м., визнання незаконними та скасування рішення № 1915 від 12.11.1992 року та рішення № 2828-V від 25.12.2009 року,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання відмови Ізмаїльського міського голови № К 2290 від 02.12.2011 року у наданні ОСОБА_3, ОСОБА_4 вільної земельної ділянки площею 408 кв.м, прилеглої до їх земельної ділянки по АДРЕСА_1 та в прийнятті рішень Ізмаїльської міської ради Одеської області з питання скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1915 п.5 від 12.11.1992 року та рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 2828-V від 25.12.2009 року; визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1915 від 12 листопада 1992 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва»; визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 2828-V від 25 грудня 2009 року «Про внесення змін до п. 5 рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1915 від 12.11.1992 року «Про надання земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель»; зобов'язання Ізмаїльської міської ради Одеської області надати ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користування під огородництво вільну земельну ділянку площею 408 кв.м, прилеглу до їх земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно ситуаційного плану, виготовленого ОКП-3 м. Ізмаїл Одеської філії «НДІпроектреконструкція» у 2010 році.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 372 від 30.01.1992 року їм була надана земельна ділянка площею 600 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуальної житлової домобудівні. На цій земельній ділянці позивачі побудували житловий будинок, до їхньої земельної ділянки прилегла інша земельна ділянка, яку вони обробляють 18 років, з 2006 року по 2010 рік вони неодноразово зверталися до виконкому Ізмаїльської міської ради із заявами про надання у користування цієї земельної ділянки, виконкомом Ізмаїльської міської ради було відмовлено у наданні їм в користування земельної ділянки в зв'язку з тим, що ця ділянка, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1915 від 12 листопада 1992 року, була надана для будівництва житлового домоволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 2828-V від 25 грудня 2009 року були внесені зміни у рішення № 1915 від 12.11.1992 року і земельна ділянка була надана тільки ОСОБА_2

Позивачі вважають вищезазначені рішення незаконними у зв'язку з тим, що ця земельна ділянка раніше була надана у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, на цій земельній ділянці знаходиться стовп високовольтної лінії і він не підлягає передачі під забудову. Крім того, враховуючи, що ця земельна ділянка є вільною, вони мають право на користування земельною ділянкою, прилеглою до їх земельної ділянки.

Разом з тим позивачі звернулись із заявою про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважною та поновлення цього строку, посилаючись на те, що 26.10.2011 року вони отримали рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міськради № 1915 від 12.11.1992 року та рішення Ізмаїльської міськради № 2828-V від 25.12.2009 року. З цього приводу позивачі просили поновити строк для звернення до суду.

У судовому засіданні представник виконкому Ізмаїльської міськради та Ізмаїльської міськради не визнав у повному обсязі позовні вимоги та просив відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що позивачами було пропущено строк звернення із позовом до суду, оскаржувані рішення були прийняті в межах компетенції та у відповідності до діючого законодавства. Крім того, розпорядження земельними ділянками входить до виключної компетенції Ізмаїльської міської ради.

Справа слухалась за відсутності третіх осіб та їх представників.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2014 року заяву позивачів про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважною та його поновлення задоволено. Поновлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк для звернення до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання незаконними та скасування рішення № 1915 від 12.11.1992 року та рішення № 2828-V від 25.12.2009 року.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2014 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1915 від 12.11.1992 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва». Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 2828-V від 12.12.2009 року «Про внесення змін до п. 5 рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1915 від 12.11.1992 року «Про надання земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ізмаїльська міська рада Одеської області та виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради

звернулись з апеляційною скаргою на зазначені ухвалу та постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2014 року. Апелянти просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_2 на вказані ухвалу та постанову також подано апеляційну скаргу. Даний апелянт просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2014 року про поновлення строку звернення до суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заявлених вимог. Також апелянт просить скасувати постанову від 05.02.2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1915 від 12.11.1992 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 була надана земельна ділянка, що перебувала у користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7, при цьому відповідачами не було надано доказів того, що земельна ділянка по АДРЕСА_2, раніше була вилучена у ОСОБА_6, ОСОБА_7

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1915 від 12.11.1992 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва» є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1915 від 12.11.1992 року земельна ділянка АДРЕСА_2, площею 400 кв.м. була передана у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Рішенням Ізмаїльської міської ради № 2828-V від 25.12.2009 р. були внесені зміни до вищевказаного рішення виконавчого комітету і надано зазначену земельну ділянку для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку у приватну власність ОСОБА_2

Земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_2, не є земельною ділянкою, яка була надана у безстрокове користування ОСОБА_6, ОСОБА_7 рішенням Ізмаїльської міської ради народних депутатів № 312 від 20.07.1989 року. Так, відповідно до планів земельних ділянок, земельні ділянки, надані у власність ОСОБА_2 та у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, мають різну площу, різну конфігурацію, а також різні кадастрові номера.

Позивачі в позовній заяві зазначають, і суд першої інстанції погодився з їх доводами, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 межує із земельною ділянкою, наданою у власність ОСОБА_2 і наданою у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1, наданої у власність ОСОБА_3, дана земельна ділянка дійсно межує із земельною ділянкою, наданою у власність ОСОБА_2 Однак з кадастрового плану не вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_3 якимось чином межує із земельною ділянкою, наданою у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, або із земельними ділянками, що межують із земельною ділянкою ОСОБА_6, ОСОБА_7

Як зазначив у судовому засіданні представник Ізмаїльської міської ради, той факт, що обидві земельні ділянки знаходяться під одним адресним номером, є помилкою, яка може бути виправлена відповідним рішенням виконкому.

Колегія суддів також бере до уваги той факт, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 є особами, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях, повноцінно захищати свої права, свободи та інтереси, мають комплекс процесуальних прав. При цьому дані особи жодного разу не були присутні у судових засіданнях як суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, жодних пояснень по суті справи ними надано не було, тобто будь-якого інтересу до даної адміністративної справи не проявляли. Дана обставина побічно підтверджує той факт, що земельна ділянка, надана ОСОБА_2 і земельна ділянка, надана ОСОБА_6, ОСОБА_7 - є різними земельними ділянками.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані позивачами рішення виконавчого комітету та міської ради жодним чином не стосуються прав та інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 Якщо ж припустити, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_2, була б тією самою земельною ділянкою, яка надана у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, то і оскаржувані рішення стосувалися би прав і інтересів саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_2, та жодним чином це не стосується позивачів по даній справі.

Оскільки земельні ділянки, надані у власність ОСОБА_2 та у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7 - різними земельними ділянками, то при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не було необхідності вилучати земельну ділянку у ОСОБА_6, ОСОБА_7 Тобто, при прийнятті оскаржуваних рішень з боку Ізмаїльської міської ради та виконавчого комітету не було порушено вимоги ЗК УРСР від 18.12.1990 року, як це зазначено судом першої інстанції.

Стосовно оскаржуваної ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Вищевказаною ухвалою позивачам було поновлено строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску та необхідності поновлення строку для звернення до суду передчасним та помилковим, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_10 01.04.2010 року звертались до Ізмаїльського міськрайонного суду з позовом про визнання за ними права власності на земельну ділянку площею 400 кв.м., прилеглу до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. До цього позову були додані копії відповідей виконкому Ізмаїльської міської ради від 24.11.2009 р. та від 09.03.2010 р. на заяви позивачів про передачу земельної ділянки площею 400 кв.м., прилеглої до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у власність, а також копії рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1915 від 12.11.1992 року та рішення Ізмаїльської міської ради № 2828-V від 25.12.2009 року «Про внесення змін до рішення № 1915 від 12.11.1992 року».

З відповіді № К-316 виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 09.03.2010 року вбачається, що рішенням виконкому № 1915 від 12.11.1992 р. земельна ділянка, прилегла до їх присадибної ділянки по АДРЕСА_1, переданий у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та не може бути наданий для огородництва. Крім того, роз'яснено, що право позивачів на реалізацію свого конституційного права на отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд вже реалізоване, про що свідчить державний акт серії ЯК № 496624.

Зазначені пояснення у позовній заяві та додана позивачами копія рішення виконавчого комітету № 1915 від 12.11.1992 р. про надання ОСОБА_2 земельної ділянки свідчать про те, що позивачам стало відомо про нібито порушення їх прав з відповіді виконкому від 09.03.2010 року і надалі після звернення до суду з позовом, тобто у період з 09.03.2010 р. по 01.04.2010 р. При цьому з адміністративним позовом позивачі звернулись 29.02.2012 року, тобто з суттєвим пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у поновленні строку для звернення до суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішень № 1915 від 12.11.1992 р. та № 2828-V від 25.12.2009 р. необхідно було відмовити.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянти свої позиції суду доказали та обґрунтували її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачів.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу та постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2014 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 у справі №1510/1354/12.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 10.07.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький