Постанова № 39747292, 10.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа № 917/336/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Гречко С.І. за довіреністю № 247 від 23.12.2013 р.,

відповідача - представник Білецька Л.О. за довіреністю № 87 від 03.03.2014 р.,

треті особи - не з*явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, м. Полтава, (вх.1694П/2-7), на рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 року у справі № 917/336/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м.Полтава,

до Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, м. Полтава,

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Полтавська міська рада, м. Полтава,

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава, м. Полтава,

про стягнення 77 841,07 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 року у справі № 917/336/14 ( суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» 72 075,09 грн. основного боргу, 984,66 грн. пені, 764,91 грн. трьох процентів річних та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Комунальне підприємство «Декоративні культури» Полтавської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в частині стягнення пені з відповідача у розмірі 984,66 грн. та 764,91 грн. трьох процентів річних, посилаючись на порушення господарським судом Полтавської області норм чинного законодавства, а саме, не застосування до спірних правовідносин статті 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає причини звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Також, апелянт просить витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що фінансування статті витрат (оплата вартості послуг з постачання газу для горіння об*єктів Вічного вогню) здійснюється з місцевого бюджету через розрахунковий рахунок УДКСУ у м. Полтава Полтавської області, платіжні та підтверджуючи документи на оплату за постачання газу знаходяться в органах Казначейства, бюджетні фінансові зобов'язання зареєстровані в Казначействі під фактичне надходження коштів з місцевого бюджету на реєстраційний, тобто оплата за постачання газу в цілому залежить від дій УДКСУ у м. Полтаві, тому відповідач звернувся з клопотанням про відмову у стягнення штрафних санкцій у повному обсязі. Але, господарським судом не взято до уваги пояснення представників КП «Декоративні культури», Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві та надані документи (реєстри бюджетних фінансових зобов'язань), що свідчили про відсутність вини КП «Декоративні культури» у неперерахуванні грошових коштів.

Апелянт вважає, що порушення (невиконання договірних зобов'язань КП «Декоративні культури») сталося саме із-за незалежних від підприємства причин, яке можна розцінювати як порушення, яке сталося внаслідок випадку, рахунок.

09.07.2014 року від Управління Казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області надійшли пояснення на апеляційну скаргу відповідача. Одночасно управління просить провести розгляд справи без участі його представника.

09.07.2014 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 року - без змін. При цьому, позивач вважає, що, оскільки чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються суб*єктами підприємницької діяльності з установами що фінансуються з державного та місцевого бюджету, виконання договору повинно здійснюватись на загальних підставах.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У лютому 2014 року до господарського суду Полтавської області звернулось ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» з позовною заявою до Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг у сумі 73 793,89 грн. за договором постачання природного газу за регульованим тарифом № 139/1 від 08.02.2013 року та 4 047,18 грн., з яких 764,91 грн. - три відсотки річних та 3 282,27 грн. нарахованої пені ( а.с. 3-7).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.02.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду; порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду. Залучено до участі у справі у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавську міську раду, зобов'язавши останню надати суду у термін до 25.03.2014 року письмові пояснення по суті ( а.с. 1-2).

24.03.2014 року до господарського суду звернувся відповідач по справі з клопотанням, в якому просив суд залучити у якості третьої особи на стороні відповідача Управління Державної Казначейської Служби України у м. Полтаві Полтавської області ( а.с. 39).

24.03.2014 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтавагаз» щодо стягнення боргу у розмірі 73 793,89 грн. та нарахованої пені у розмірі 3 282,27 грн.( а.с. 40-42).

27.03.2014 року до господарського суду звернувся позивач з заявою № 14/1453 від 26.03.3014 року про зменшення позовних вимог, в якій просив суд припинити провадження у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 1 718,80 грн., а іншу частину позовних вимог задовольнити. Залишок заборгованості основного боргу за спожитий природний газ становив 72 075,09 грн. ( а.с. 74-75).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.03.2014 року розгляд даної справи відкладено. Залучено до участі у справі у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної Казначейської Служби України у м. Полтаві Полтавської області, зобов'язавши останню надати суду в термін до 16.04.2014 року письмові пояснення по суті спору та їх документальне обґрунтування ( а.с.87-88).

Листом № 14/1495 від 01.04.2014 року позивач відкликав заяву № 14/1453 від 26.03.3014 року у зв'язку з необхідністю її допрацювання ( а.с. 89).

01.04.2014 року позивач звернувся до господарського суду з заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 72 075,09 грн. заборгованості за спожитий природний газ , 764,91 грн. - три відсотка річних, 3 282,27 грн. - нарахованої пені та судові витрати ( а.с. 90-91).

23.04.2014 року від третьої особи - Полтавської міської ради, надійшли пояснення, у яких остання повідомила суду, що вона виступає засновником КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради, яке відповідно перебуває у відносинах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності з Полтавською міською радою. В той час КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за власними зобов'язаннями ( а.с. 99-100).

24.04.2014 року від третьої особи - Управління Державної Казначейської Служби України у м. Полтаві Полтавської області, надійшли пояснення, у яких остання повідомила суд, що пунктом 2.1.2 договору про здійснення розрахунково - касового обслуговування від 04.01.2012 року № 57 МБ, укладеного між Управління Державної Казначейської Служби України у м. Полтаві Полтавської області та Комунальним підприємством «Декоративні культури» Полтавської міської ради, передбачено, що казначейство має право здійснювати видатки за платіжними дорученнями клієнтів у межах встановленого ліміту технічного субрахунку єдиного казначейського рахунка та ліміту початкових оборотів у Системі електронних платежів Національного банку України згідно Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства

України від 26.06.2002 № 122 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року за № 594/6882.

Органи Казначейства України вживають всіх можливих заходів щодо проведення у повному обсязі розрахунків згідно наданих платіжних доручень розпорядників коштів державного та місцевого бюджетів, направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс єдиного казначейського рахунка ( а.с. 102).

07.05.2014 року відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про відмову позивачеві у вимозі про стягнення з нього штрафних санкцій ( а.с.116).

08.05.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 72 075,09 грн. позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані. У частині штрафних санкцій суд з урахуванням статусу, скрутного становища, намагання вчинення дій для проведення належного виконання зобов'язань по оплаті отриманого газу зменшив розмір неустойки на 70%.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції.

08.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Декоративні культури" Полтавської міської (споживач) укладено договір №139/1 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору)

( а.с. 14-21).

При цьому, сторони узгодили, зокрема, наступне :

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору. Акти приймання передачі є підставою для остаточного розрахунку споживача з постачальником (п. 2.6 та п. 2.9 договору);

- розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок на пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковий (п. 4.6 договору);

- у разі порушення споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2 договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє по 31.12.2013 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов (п. 10.1 договору).

27.12.2013 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, згідно якої внесено зміни до додатку № 2 до договору та викладено його в наступній редакції : "постачальник здійснює протягом 2013 р. та січня-лютого 2014 р. постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі до 75,961 тис.куб.м" (а.с.22).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з постачання газу споживачу та факт отримання останнім газу за період з лютого 2013 р. по лютий 2014 р. на суму 154 333,38 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу, а саме : акт № 139/1 від 01.03.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у лютому 2013 р. в об'ємі 3,631 тис.куб.м на суму 9 751,40 грн., акт № 139/1/2 від 01.04.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у березні 2013 р. в об'ємі 4,054 тис.куб.м на суму 10 887,42 грн., акт № 139/1/4 від 03.05.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у квітні 2013 р. в об'ємі 4,052 тис.куб.м на суму 10 882,06 грн., акт № 139/1/5 від 03.06.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у в травні 2013 р. в об'ємі 5,326 тис.куб.м на суму 14 303 ,51 грн., акт № 139/1/6 від 01.07.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у червні 2013 р. в об'ємі 4,121 тис.куб.м на суму 11 067,34 грн., акт № 139/1/7 від 01.08.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у липні 2013 р. в об'ємі 4,559 тис.куб.м на суму 12 243,66 грн., акт № 139/1/8 від 02.09.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у серпні 2013 р. в об'ємі 4,653 тис.куб.м на суму 12496,10 грн., акт № 139/1/9 від 01.10.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у вересні 2013 року в об'ємі 4,333 тис. куб. м на суму 11636,70 грн., акт № 139/1/10 від 01.11.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у жовтні 2013 року в об'ємі 4,763 тис.куб.м на суму 12 791,52 грн., акт № 139/1/11 від 01.12.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у листопаді 2013 р. в об'ємі 4,614 тис.куб.м на суму 12 391,37 грн., акт № 139/1/12 від 31.12.2013 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у грудні 2013 р. в об'ємі 4,527 тис.куб.м на суму 12 157,70 грн., акт № 139/1/1 від 03.02.2014 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у січні 2014 р. в об'ємі 4,915 тис.куб.м на суму 13 199,74 грн., акт № 139/1/2 від 01.03.2014 р. про передачу постачальником та прийняття останнім газу у лютому 2014 р. в об'ємі 3,919 тис.куб.м на суму 10 524,86 грн. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками (копії наявні у матеріалах справи, ( а.с. 24-35, та а.с. 78).

У порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар у розмірі 82 258,29 грн., заборгованість відповідача на момент винесення даного рішення складала 72 075,09 грн.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. (п. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Отже, ПАТ «Полтавагаз» виконало належним чином умови договору поставки природного газу, а з боку відповідача договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків не виконані належним чином, відповідачем здійснена оплата лише у сумі 82 258,29 грн. Залишок несплаченого боргу відповідно до бухгалтерського обліку ПАТ «Полтавагаз» перед ПАТ «Полтавагаз» за спожитий природний газ з лютого 2013 року по лютий 2014 року з урахуванням проведених оплат становить 72 075,09 грн.

З огляду на викладені обставини справи та норми права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 075,09 грн. позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог у частині стягнення з відповідача 764,91 грн. - 3% річних за період з 05.03.2013 року по 18.02.2014 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правомірність.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2.2 Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 282,27 грн. пені за період з 05.03.2013 р. по 18.02.2014 року, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правомірність.

Щодо клопотання відповідача про відмову у стягнення з нього штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, відповідач є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста Полтави. У своїй діяльності підпорядковується Управлінню житлово-комунального господарства. Згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 139/1 від 08.02.2013 року отриманий природний газ використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню в парках м. Полтава. Фінансування статті витрат (оплата вартості послуг з постачання газу) здійснюється з місцевого бюджету згідно рішень Полтавської міської ради через розрахунковий рахунок УДКСУ у м. Полтава Полтавської області. Бюджетні фінансові зобов'язання КП «Декоративні культури» перед ПАТ «Полтавагаз» зареєстровані в органах Казначейства під фактичне надходження коштів з місцевого бюджету на реєстраційний рахунок. Платіжні та підтверджуючи документи на оплату за постачання газу за період лютий 2013 - лютий 2014 року знаходяться в органах казначейства, що підтверджується реєстрами бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

З огляду на наведене, та враховуючи часткове виконання відповідачем умов договору, його статус, скрутне фінансове становище, намагання вчинення дій для проведення належного виконання зобов'язань по оплаті отриманого газу, а також той факт, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання щодо відмови у стягненні з нього штрафних санкцій, а саме, зменшення розміру неустойки на 70% є справедливим та правомірним. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню лише частково у розмірі 984,66 грн. В іншій частині позову судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 року, а тому рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 р. у справі № 917/336/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.07.2014 р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Р.А.Гетьман

суддя В. В. Лакіза