Постанова № 39747054, 17.06.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Житомир справа № 806/1714/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (Ружинське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2014 № 000096620 в частині,

встановив:

У квітні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (Ружинське відділення) від 25.03.2014 року № 000096620 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 66693,00 грн. (за основним платежем - 44462,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22231,00 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що працівниками Андрушівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області в період з 11.01.2014 року по 24.02.2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2014 року № 50/1701/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено, що підприємцем порушено вимоги п. 183.2 ст. 183, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 47739,00 грн. Як свідчать матеріали перевірки, підставою для нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість став той факт, що підприємцем станом на 01.11.2011 року здійснено операції з реалізації товарів на суму більше 300000,00 грн., у зв'язку з чим останній підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість та повинен був подати заяву про реєстрацію платником ПДВ з 10.11.2011 року, але ним цього обов'язку не було виконано. Позивач вважає висновки податкового органу необґрунтованими та передчасними, а тому прийняте стосовно нього податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ є протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та долучених до неї письмових доказів.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, посилаючись на які просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований Ружинською районною державною адміністрацією Житомирської області 21.09.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Ружинському відділенні Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Судом встановлено, що в період з 11.01.2014 року по 24.02.2014 року на підставі п. 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу № 46 від 30.01.2014 року та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року податковим інспекторами Ружинського відділення Андрушівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, про що складено акт від 03.03.2014 року за № 50-1701/НОМЕР_1.

Копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення вручено під розписку ФОП ОСОБА_1 31.01.2014 року.

Направлення від 11.02.2014 року № 14, від 17.02.2014 року № 16 на проведення документальної перевірки пред'явлено 11.02.2014 року та 17.02.2014 року підприємцю.

У ході здійснення перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення підприємцем, зокрема, вимог п. 183.2 ст. 183, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 47739,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 року за № 000096620, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 71779,00 грн. (за основним платежем - 47739,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24040,00 грн.).

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 66693,00 грн. (за основним платежем - 44462,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22231,00 грн.).

Перевіряючи зазначене рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає його таким, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

З акту перевірки слідує, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування обліку та звітності.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджено її матеріалами підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість став той факт, що підприємцем за період з 01.10.2010 року по 31.10.2011 року здійснено операції з реалізації товарів на суму більше 300000,00 грн., у зв'язку з чим останній підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість та повинен був подати заяву про реєстрацію платником ПДВ з 10.11.2011 року.

Даний факт не заперечувався в судовому засіданні представником позивача.

Частиною 3 ст. 72 КАС України, визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У відповідності до пунктів 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до вищеперелічених норм повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість, подавши до 10.11.2011 року до відповідного податкового органу реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 19.03.2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Ружинського відділення Андрушівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області із реєстраційною заявою платника податку на додану вартість, відповідно до якої його було зареєстровано як платника ПДВ та відповідно видано свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.03.2012 року.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав зареєструватися як платник податку на додану вартість з 10.11.2011 року, що останнім зроблено не було та призвело до порушення норм вищезазначеного законодавства.

Згідно із ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідачем, на думку суду, надано достатньо доказів правомірності винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Ружинським відділенням Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 25.03.2014 року № 000096620, підстави для визнання протиправним та скасування прийнятого рішення відсутні, тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 24 червня 2014 р.