Постанова № 39745848, 02.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 131/2419/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дєдов М.С.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Боровицького О. А.

при секретарі: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника відповідача - Сінгаєвської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання неправомірною постанови , -

В С Т А Н О В И В :

03.12.2013 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2006 року було задоволено позов ОСОБА_3 до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною, перерахунок пенсії учаснику війни, учаснику бойових дій, стягнення заборгованості по пенсії, зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії, як учаснику війни, учаснику бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан та інвентаризацію відповідно до встановленого Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки розміром мінімальної пенсії за віком на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком із 1 січня 2001 року та зобов'язано після перерахунку виплатити йому заборгованість по пенсії в повному обсязі з урахуванням індексів інфляції.

Вказана постанова набула законної сили і у встановленому порядку була звернута до виконання. Проте із 1 січня 2007 року повноваження Вінницького обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати пенсій військовослужбовцям були передані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

19 жовтня 2007 року листом Вінницький обласний військовий комісаріат повідомив про неможливість виконання вказаної постанови суду, оскільки його фінансування щодо виплати пенсій військовослужбовцям із 1 січня 2007 року не проводиться.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2008 року за заявою ОСОБА_3 було встановлено порядок і спосіб виконання постанови суду у справі від 18 вересня 2006 року шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виконати постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2006 року в частині задоволених його позовних вимог та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести нарахування і виплатити йому суму заборгованості згідно постанови Іллінецького районного суду від 18 вересня 2006 року та провадити належні йому за вказаною постановою суду нарахування і виплати надалі постійно залежно від зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі вище вказаного рішення Іллінецьким районним судом 21 листопада 2011 року був виданий виконавчий лист № 2-а-71/2006, який направлений на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області. На його підставі було відкрите виконавче провадження ВП № 30177364.

24.09.2013 року старшим державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі того, що рішення суду виконано.

На думку позивача такі дії державного виконавця є протиправними, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно виконавчого листа 2-а-71/2006 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано було провести нарахування і виплатити позивачу суму заборгованості згідно постанови Іллінецького районного суду від 18.09.2006 року та провадити належні йому за вказаною постановою суду нарахування і виплати надані постійно залежно від зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідь боржником повідомлено, що ОСОБА_3 виплачені кошти згідно рішення суду в сумі 10609,35 грн. - відповідно до розрахунку доплати від 16.11.2006 року, в сумі 2187,15 грн. - відповідно до розрахунку від 21.07.2006 року, в сумі 2718,75 грн. - відповідно до розрахунку від 29.12.2006 року, та в сумі 35076,16 грн. з подальшою виплатою - відповідно до розрахунку від 05.06.2012 року.

Вище вказані обставини підтверджуються розрахунками Головного Управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с. 31-36).

Таким чином станом на 24.09.2013 року державний виконавець мав належні докази фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, так як після закінчення виконання провадження пенсія позивачу продовжувала виплачуватись в тому розмірі, що присудив суд. А лише з листопада 2013 року була припинена виплата у зв'язку з тим, що ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2008 року, якою було встановлено порядок і спосіб виконання постанови суду у справі від 18 вересня 2006 року шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виконати постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2006 року скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2013 року.

Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутні підстави для виконання постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2006 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції невірно зазначив дату, з якої позивачу припинено виплату підвищення до пенсії квітень 2012 року, оскільки відповідно до розрахунку, що міститься в матеріалах справи позивач отримував підвищення до пенсії до 01.11.2013 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв на підставі та в межах закону.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити, а постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року, - скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області відмовити .

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Боровицький О. А.