Постанова № 39745343, 03.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 876/1754/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Кожана А.В., відповідача Середяк Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ - Будсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у адміністративній справі №813/6241/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ - Будсервіс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» звернулося до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 року №0004252320/19195 та №4242320/19196.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в які вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Вказує, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції, укладені між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТПВ» та ТзОВ «А-Знак», складені у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача; позивач жодним чином не порушував норм податкового законодавства, документально доведеними є факти поставки товарів (робіт, послуг) між контрагентами, реальність дій позивача щодо оплати отриманих послуг, їх зв'язок з власною господарською діяльністю ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс». Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, зазначив, що у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Що стосується не зазначення прізвищ у довідках форми КБ, то вони підписувались сторонами кожного місяця, позивача не цікавило, яким чином його контрагенти забезпечували на місце будівництва робітників, а устаткування та техніка для будівництва наявні у позивача. Крім цього, роботи до їх залучались підприємства виконані, побудовано дев'ятиповерхові будинки, які здані в експлуатацію. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення,а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. В період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з ПДВ за вересень 2012 року, за наслідками якої оформлено акт №370/23-2/23884496 від 23.11.2011 року.

Перевірку проведено на основі документів, наданих ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», а також на підставі інформації автоматизованих інформаційних систем АРМ «Митниця», АРМ «АІС», пошукової системи, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Також, під час проведення перевірки позивача було використано відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва та акти про неможливість проведення перевірки ТзОВ «Нові технології ТПВ» та ТзОВ «А-Знак» у зв'язку з відсутністю їх за місцезнаходженням.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 97259,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 250718,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 12.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0004242320/19196, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 145888,00 грн. за платежем податок на додану вартість (з них, 97259,00 грн. - основний платіж, 48 629,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0004252320/19195, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 250718,00 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивачем не доведено реальності здійснених господарських операцій, тому податкові повідомлення - рішення відповідачем прийняті правомірно.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального права.

Відповідач вважає, що договори між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «А-Знак» реально не відбулись та були безтоварними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки податкового органу є безпідставними, обґрунтовуючи це наступним.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, правомірності формування об'єкта оподаткування ПДВ, позивачем надано суду укладений з ТзОВ «Нові технології ТПВ» договір підряду №1/06/2012 від 01.06.2012 року, згідно якого замовник (ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс») доручає, зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, замовити та оплатити, а виконавець (ТзОВ «Нові технології ТПВ») - виконати для замовника комплекс будівельних робіт, а саме, встановлення водопроводу та каналізації, дощової каналізації, побутової каналізації, загально-будівельних робіт, штукатурних робіт, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасаду, благоустрою в житловому будинку за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл. Вартістю договору є вартість робіт на суму 678573,00 грн., в тому числі ПДВ 113095,50 грн. Завершення надання послуг оформляється актом виконаних робіт. Договір діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами.

Крім того, позивачем представлено суду копії аналогічних договорів № 2/04/2012 року від 01.04.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл., ціна договору - 583246,01 грн., з них ПДВ 97207,67 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад), №2/05/2012 року від 03.05.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл., ціна договору - 108777,53 грн., з них ПДВ 18129,59 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад), №1/04/2012 від 01.04.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 556403,99 грн., з них ПДВ 92734,00 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад), №2/06/2012 від 01.06.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 665427,00 грн., з них ПДВ 110904,50 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад) та №1/05/2012 від 03.05.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 359222,477,00 грн., з них ПДВ 59870,41 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад). Всі договори від ТзОВ «Нові технології ТПВ» підписано Іванцівим Ю.Р.

Також, у вересні 2012 року позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Нові технології ТП» - було підписано ряд довідок форми КБ-3 та актів форми КБ-2в з виконання передбачених договорами робіт. Водночас, дані документи не містять прізвищ осіб, які їх підписали від сторін договору, та дати їх підписання.

Податковий кредит вересня 2012 року позивачем було сформовано на підставі податкових накладних № 846 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 8833,33 грн., №841 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 7528,67 грн., №860 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 27527 грн., №861 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 32342 грн., №865 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 14434,00 грн., №842 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 20941,00 грн., №843 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 16701,00 грн., №844 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 24772,00 грн., №845 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 11563,00 грн. Переказ коштів було здійснено на згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень з призначенням платежу - згідно договору.

Щодо реальності господарських операцій з ТзОВ «А-Знак» та правомірності формування об'єкта оподаткування ПДВ, позивачем надано договір підряду №1/09-12 від 02.09.2012 року, згідно якого замовник (ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс») доручає, зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, замовити та оплатити, а підрядник (ТзОВ «А-Знак») - виконати для замовника та оплатити роботи по влаштуванню мереж газопостачання, господарсько-питного трубопроводу, опалення, влаштування внутрішніх електричних мереж, роботи з благоустрою території, а саме, замощення проїздів, загально будівельні роботи в житловому будинку за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл. Вартістю договору є вартість робіт на суму 536745,87 грн., в тому числі ПДВ 87187,64 грн. Завершення надання послуг оформляється актом виконаних робіт. Договір діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами.

Крім того, позивачем представлено суду копії аналогічних договорів №2/09-12 року від 02.09.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 298651,75 грн., з них ПДВ 49775,29 грн., предмет договору - влаштування господарсько-питного трубопроводу, зливної каналізації, опалення, влаштування внутрішніх електричних мереж, роботи з благоустрою територій, замощення дороги, загально-будівельні роботи (влаштування підлог), № 3/09-12 року від 02.09.2012 року (виробнича база на об'єкті "Виробнича база", що знаходяться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 17, ціна договору - 264602,50 грн., з них ПДВ 44100,42 грн., предмет договору - влаштування внутрішніх мереж, влаштування внутрішніх електричних мереж, ремонт приміщень адміністративного корпусу та приміщень виробничої бази). Всі договори від ТзОВ «А-Знак» підписано Іванцівим Ю.Р.

У вересні 2012 року позивачем та його контрагентом - ТзОВ «А-Знак» - було підписано ряд довідок форми КБ-3 та актів форми КБ-2в з виконання передбачених договорами робіт.

Податковий кредит вересня 2012 року позивачем було сформовано на підставі податкових накладних №7 від 03.09.2012 року на суму ПДВ 9916,12 грн., №15 від 04.09.2012 року на суму ПДВ 59945,36 грн., №20 від 05.09.2012 року на суму ПДВ 9997,80 грн., №37 від 06.09.2012 року ПДВ 9871,72 грн., №47 від 07.09.2012 року на суму ПДВ 9923,25 грн., №59 від 10.09.2012 року на суму ПДВ 9935,16 грн., №76 від 11.09.2012 року на суму ПДВ 9940,96 грн., №86 від 12.09.2012 року на суму ПДВ 9927,48 грн., №97 від 13.09.2012 року на суму ПДВ 9954,26 грн.,№112 від 14.09.2012 року на суму ПДВ 9576,15 грн., №125 від 17.09.2012 року на суму ПДВ 9909,64 грн.,№135 від 18.09.2012 року на суму ПДВ 3350,56 грн., №173 від 21.09.2012 року на суму ПДВ 7856,51 грн., №136 від 19.09.2012 року на суму ПДВ 9251,52 грн., №170 від 20.09.2012 року на суму ПДВ 3350,56 грн., №197 від 24.09.2012 року на суму ПДВ 9197,16 грн., №244 від 28.09.2012 року на суму 8075,01 грн. ПДВ, №199 від 25.09.2012 року на суму ПДВ 9866,60 грн., №216 від 26.09.2012 року на суму ПДВ 54000,36 грн., №236 від 27.09.2012 року на суму ПДВ 7961,58 грн. Переказ коштів було здійснено у повному обсязі, що податковим органом не заперечується.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані позивачем, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, до матеріалів справи документи, зокрема, акти приймання-передачі робіт (ф.№КБ-2), довідки про вартість робіт (ф.№КБ-3), оформлені згідно вимог чинного законодавства та укладених договорів, тобто до відповідного виду містить усі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 п.2 вказаного Положення).

Відповідно пп. 14.1.181. п. 14.1.ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

За положеннями п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, визначено що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 вказаного Порядку).

Висновками акту перевірки та матеріалами справи не підтверджено порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України та вказаного вище Поряду заповнення податкової накладної, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок про вартість виконаних робіт, податкових накладних, платіжних документів тощо, що свідчать про укладення відповідних договорів і виконання повного обсягу робіт, передбаченого всіма договорами. Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій.

Судом першої інстанції вказано, що позивачем не було надано доказів того, ким було забезпечено роботи матеріалами, обладнанням та іншим устаткуванням, коли і ким такі матеріали було придбано, не було надано сертифікатів якості використаних матеріалів, не доведено факт наявності контролю кількісних і якісних показників виконаних робіт тощо, здійснення нагляду за виконанням робіт, а наявність ліцензій на проведення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, сама по собі не є достатнім доказом для висновку про фактичність здійснення господарських операцій.

Однак, такі висновку суду є помилковими з огляду на таке.

Предметом спірних правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «А-Знак» є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» підлягала ліцензуванню.

Позивачем надано до матеріалів справи копії ліцензій, згідно з якими його контрагенти мають право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури. При цьому, позивач не має будь-яких даних щодо трудових ресурсів підприємств-контрагентів, та не повинен їх витребувати або вимагати їх надання, оскільки наявність кваліфікованого персоналу для виконання будівельно-монтажних робіт перевіряється на стадії оформлення ліцензії. Така перевірка здійснюється не генпідрядником, а органом ліцензування. Під час укладення договору надано копію відповідних ліцензій, тобто, у позивача не було підстав для сумнівів у наявності спеціалістів з відповідним кваліфікаційним рівнем.

Крім цього контрагенти позивача вправі залучати до робіт не лише працівників своїх підприємств, але й інших на підставі цивільних угод.

Що стосується устаткування, обладнання та матеріалів, які використовувалось при виконанні будівельних робіт, то позивачем представлено докази наявності у нього такого обладнання та акти списання використаних матеріалів.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що копії представленого позивачем Інженерного забезпечення 9-ти поверхового будинку на вул. Лінкольна, 23 у м. Львові «Робочий проект електромережі 0,4-6 КВ шифр 15467.05-ЕМ» (2008), «Проекту організації будівництва 9-ти поверхового будинку на вул. Лінкольна у м. Львові», договору оренди землі від 26.06.2007 року та інших документів, якими супроводжується процес будівництва споруд, жодним чином не підтверджують ким саме виконувались загально-будівельні роботи, а є лише підтвердженням здійснення будівництва самим позивачем, підставності та законності проведення будівельних робіт із спорудження об'єктів - житлових будинків на вул. Лінкольна, 23 у м. Львові та на вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл., то позивач як генпідрядник вправі був залучати до робіт інших підрядників чи субпідрядників.

Таким чином, документи представлені позивачем (укладені Договора, Акти прийняття- здачі виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, копії книги обліку та придбання товарів (робіт/послуг), копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних, копії платіжних доручень, копія картки рахунку контрагента, копія ліцензії по контрагенту, копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, бухгалтерські документи, що свідчать про відображення даних операцій у бухгалтерських регістрах та звітах, в т.ч. податкових, за відповідний період ), в повній мірі підтверджують факт належного та реального виконання сторонами свої обов'язків за договором, в результаті чого відбувся рух активів між контрагентами і зміна фінансово майнового стану, що є обов'язковою умовою при здійсненні товарних, господарських операцій.

Крім того, відображення операцій з даними контрагентами знайшло своє відображення у податковому обліку не лише ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», а й у податковому обліку контрагентів - ТОВ «Нові технології ТПВ» та ТОВ «А-Знак», що підтверджується даними з єдиної бази ДПС податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за даний період.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство України не пов'язує право платника податку на податковий кредит в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів по ланцюгу до кінцевого виробника. Право платника податків на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а можуть ґрунтуватись лише на належних та достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 Податкового кодексу України, встановлена презумпція правомірності рішень платника податку. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованими платником податків правомірно, до тих пір, поки не буде встановлено інше.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ - Будсервіс» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у адміністративній справі №813/6241/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.12.2012 року №0004252320/19195 та №4242320/19196.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ - Будсервіс» (код ЄДРПОУ 20801133, м. Львів, пр. В. Чорновола, 57, 79058) сплачений судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири ) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ - Будсервіс» ( код ЄДРПОУ 20801133, м. Львів, пр. В. Чорновола, 57, 79058) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст постанови складено 08.07.2014 р.