Ухвала суду № 39745330, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/168/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач прийняв постанову з порушенням норм законодавства України про цінні папери. Просив суд скасувати постанову центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.01.2014 року №14-ЦД-1-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 03766613, зареєстроване 17.09.1996 року.

23.05.2013 року уповноваженою особою Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у відношенні приватного акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» винесено розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 1307-ЦД-1-Е, відповідно до якого товариство у термін до 26.08.2013 року мало усунути порушення законодавства про цінні папери та письмово повідомити уповноважену особу Комісії про виконання цього розпорядження.

В подальшому ПрАТ «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» листом від 11.09.2013 року повідомило уповноважену особу комісії про виконання розпорядження, проте згідно наданої копії статуту, реєстрація змін до останнього проведена лише 03.09.2013 року, тобто зазначений факт свідчить, що ПрАТ «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.05.2013 року №1307-ЦД-1-Е (термін усунення до 26.08.2013р.) вчасно не виконало.

Тому, постановою про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 15.01.2014 року №14-ЦД-1-Е до ПрАТ «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» застосовано санкції за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери у сумі 17000, 00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, є Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону України №448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Частиною 1 статті 5 Закону України № 448/96-ВР передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Згідно частин 1-4 статті 6 Закону України №448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку складається з Комісії як колегіального органу та центрального апарату. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може утворювати територіальні органи у випадках, передбачених у положенні про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Відповідно до вимог п.10 ст.8 Закону України №448/96-ВР, національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Згідно п. 5 розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Відповідно до пункту 14 статті 8 Закону України №448/96-ВР, національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 11 Закону №448/96-ВР, за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів накладається штраф у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України № 2755-VI, від 02.12.2010, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

У даному випадку позивачу нараховано 17 000,00 грн. штрафу.

Розрахунок застосованого штрафу (1 000 х 17 грн. = 17 000,00 грн.) розраховано вірно.

Відповідно до пункту 6 розділу XIV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 № 1470, уповноваженою особою, яка винесла розпорядження про усунення порушень, до моменту спливу терміну виконання розпорядження про усунення порушень за письмовим клопотанням порушника може бути прийнято рішення про продовження терміну виконання цього розпорядження, яке оформляється новим розпорядженням про усунення порушень та протягом трьох робочих днів направляється особі, щодо якої його винесено.

Згідно матеріалів справи такого клопотання заявлено не було, а тому згідно постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №14-ЦД-1-Е від 15.01.2014 року до позивача застосовано фінансові санкції за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.05.2013 року №1307-ЦД-1-Е.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі № 823/2014/13-а залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року, якою у задоволенні позовних вимог ВАТ "Лисянське ремонтно-транспортне підприємство" до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови та розпорядження № 1307-ЦД-1-Е відмовлено повністю. Виходячи з цього, має місце наголосити, що розпорядження Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1307-ЦД-1-Е від 23.05.2013 року про усунення порушень законодавства про цінні папери - визнано судами законним, а тому підлягало до виконання в зазначений у ньому термін (26.08.2013р.).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 15 липня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 10 липня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.