Постанова № 39745090, 08.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 916/3618/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бойко

суддів: Т.А. Величко, В.І. Жеков ( згідно розпорядження голови суду № 343 від 07.07.2014р.)

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Кривулько М.В.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2014 року

у справі № 916/3618/13

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання повернути нерухоме військове майно - два відкритих бетонованих майданчика військового містечка № 1, загальною площею 950 кв. м., розташованих на території АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2014р. позов задоволено повністю: зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси зі складанням акту прийому-передачі нерухоме військове майно - два відкритих бетонованих майданчика військового містечка № 1, загальною площею 950 кв.м., розташованих на території АДРЕСА_1; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси 1176 гривень судового збору, стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси 1176 гривень судового збору.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Відповідач або його представник в судове засідання не з'явились втрете, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.04.10р. між позивачем - КЕВ м. Одеси та відповідачем - ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 08-с/2010/КЕВ двох відкритих бетонованих майданчиків військового містечка № 1, загальною площею 950 кв.м., розташованих на території АДРЕСА_1.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси в обгрунтування заявлених позовних вимог, послався на те, що 12.04.2013р. вказаний договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням терміну, на який цей договір був укладений, однак майно, яке знаходилось у відповідача в оренді - не повернуто.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що протягом місяця після закінчення терміну дії договору орендодавець не заперечував проти того, що він продовжував користуватися орендованим Майном, і відповідно до ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України, спірний договір слід вважати таким, що продовжив свою дію на той же термін і на тих же умовах. Крім того, відповідач зазначив, що, термін дії укладеного між сторонами договору оренди не міг бути меншим ніж п`ять років, виходячи із змісту ч.1 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положенням ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже виходячи з вищенаведеного, позивач КЕВ м.Одеси та відповідач - ФОП ОСОБА_2, укладаючи зазначений договір оренди № 08-с/2010/КЕВ домовились про інший порядок припинення дії договору, згідно до пункту 10.4 якого передбачено, що у разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладання договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, у зв`язку з тим, що відповідач до 12.03.2014р. не надаючи позивачу такої заяви у встановленний договором для цього час, укладений між сторонами договір оренди № 08-с/2010/КЕВ від 14.04.10р. слід вважати таким, що припинив свою дію після 12.04.2013року.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначає, що за вимогами частини 1 статті 785 ЦК України, частини 3 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.10 Договору - у зв`язку з припиненням дії договору - орендоване майно протягом трьох робочих днів орендар повинен був повернути Орендодавцю.

Пунктом 10.11. вищевказаного договору встановлено, що майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, своїх зобов`язань, передбачених чинним законодавством та умовами договору, відповідач не виконав і майно, що було предметом договору оренди, позивачу за актом приймання-передачі - не повернув.

Щодо виставляння відповідачу рахунків після припинення дії договору у зв`язку з тим, що орендоване майно по акту позивачу повернуто не було і відповідач за вказаний період мав сплачувати орендну плату до дати фактичного повернення цього майна, то це не є підтвердженням дії договору з боку позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна„ а сааме у п. 4.4 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Твердження відповідача про те, що термін зазначеного договору оренди не може бути меншим ніж 5 років, так як він як орендар не пропонував менший термін, правильно не прийнято судом до уваги, так як відповідно до пункту 10.1 договору термін дії договору був погоджений сторонами та підписаний ними, в тому числі - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Крім того матеріали справи не містять доказів того, що відповідач до припинення договору оренди звертався до суду з позовом про вчинення змін до договору оренди щодо підтвердження строку договору.

Із огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог та вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99,101,103 - 105 ГПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу фізичною особою підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2014р. у справі № 916/3618/13 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2014р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя В.І. Жеков