Рішення № 39745030, 09.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8776/14 09.07.14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києвапростягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 212 813,85 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Кучкова Ю.В.- представник за довіреністю № 91/2013/12/30-3 від 30.12.13.від відповідачаЗацепін С.С. - представник за довіреністю № 64-8471 від 11.11.13

В судовому засіданні 09.07.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 212 813,85 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2006 року між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 621738, відповідно до умов якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячій води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2011 року по 01.04.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2014 року становить 195 681,22 грн. У зв'язку з викладеним, ПАТ "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 195 681,22 грн., інфляційної складової боргу в сумі 2 331,93 грн. та 3 % річних в сумі 14 800,70 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.06.2014 року.

16.06.14 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному.

За розпорядженням керівника апарату суду було проведено повторний автоматичний розподіл справи, та відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 910/8776/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2014 справа № 910/8776/14 прийнята до провадження судді Пукшин Л.Г. та призначена до розгляду у судовому засіданні 09.07.2014.

У судове засідання 09.07.14 представники сторін з'явились, надали додаткові документи по справі, позивач повідомив про часткову сплату заборгованості відповідачем в сумі 29938,31 грн., у зв'язку з чином станом на момент вирішення спору заборгованість складає 165742,91 грн. Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 165 742,91 грн. визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 травня 2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та КП УЖГ Дніпровського району (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 621738 (далі - договір).

Відповідно Статуту публічного акціонерного товариства "Київенерго" (нова редакція), затвердженого загальними зборами публічного акціонерного товариства "Київенерго" (протокол № 2/2013 від 22.04.2013 року), акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 9 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-6 оформлену постачальником платіжну рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на р/р постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії яка використається орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, за період з 01.10.2011 року по 01.04.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2014 року становила 195 681,22 грн., що підтверджується обліковими картами та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в розмірі 29 938,31 грн, на підтвердження чого сторонами надано копію акта звірки взаєморозрахунків за договором № 621738 станом на 05.06.14. Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача складає 165 742,91 грн., що також визнається відповідачем.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд припиняє провадження у справі в частині суми основної в розмірі 29 938,31 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 621738 від 01.05.2006 року в період з 01.10.2011 року по 01.04.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 165 742,91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 14800,70 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 2 331,93 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 621738 від 01.05.2006 року на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 14 800,70 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 2 331,93 грн, що надані позивачем у додатку до позовної заяви і вважає їх обґрунтованими.

Оскільки спір виник з вини відповідача, а часткова сплата основної заборгованості була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то судовий збір в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, 75, 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення 29 938,31 грн. основної заборгованості провадження припинити.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002 м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9г, ідентифікаційний код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 165 742 (сто шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 91 коп., три відсотки річних в розмірі 14 800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 70 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одну) грн. 93 коп. та 4 256 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 28 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г