Ухвала суду № 39744785, 09.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/1198/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2025/14

Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т.В.

Доповідач Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Одринської Т.В., Петренка В.М.

при секретарі Верещаці М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 374 032,95 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач як поручитель солідарно відповідає за простроченим кредитним зобов'язанням боржника.

Заочним рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №700005302 від 14 квітня 2008 року у сумі 374 032 грн. 95 коп.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 08 травня 2014 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд при вирішенні спору по суті безпідставно не застосував положення ч.4 ст. 559 ЦК України щодо підстав припинення договору поруки.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2008 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», і ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 700005302. Відповідно до умов договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 17 515,57 дол. США, а ОСОБА_2 зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені Договором, повертати кредит шляхом сплати щомісячно фіксованої суми (333 долари США) до 15 квітня 2015 року.

Банк свої зобов'язання за Договором виконав, надавши ОСОБА_2, кредит у сумі 17 515,57 дол. США.

У порушення умов договору, Позичальник, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 28 жовтня 2013 року має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 15 598,36 дол. США, що за курсом НБУ за станом на вказану дату складало - 124 677,69 грн., по сплаті відсотків - 8 635,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 69 027,47 грн. Нарахований розмір пені - 205 097, 40 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1 639 343,52 грн. Банк зменшив суму нарахованої неустойки до 11% (одинадцяти відсотків), тому розмір пені становить 180 327,79 грн.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника ОСОБА_2, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 14 квітня 2008 року Банк та ОСОБА_1 уклали договір поруки №700005302-П, відповідно до умов якого Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що Банк пропустив встановлений законом шестимісячний строк для пред'явлення вимоги поручителю, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.10 кредитного договору він діє повного виконання позичальником своїх зобов'язань (а.с.5 зворот). Пунктом 6.3 договору поруки встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань боржника (позичальника) за основним (кредитним) договором (а.с.13 зворот).

Умови кредитного договору і договору поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що вказаними договорами установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України. За таких обставин, враховуючи встановлений кредитним договором (п.2.3) кінцевий строк повернення кредиту - 15 квітня 2015 року (а.с.5), слід вважати, що припинення дії договору поруки настає після спливу шести місяців з дня пред'явлення вимоги кредитора до поручителя про дострокове погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, письмова вимога про дострокове погашення кредиту направлена Банком боржнику і поручителю одночасно 30 жовтня 2013 року (а.с.15), а з позовом до суду Банк звернувся у грудні 2013 року (а.с.1), тобто у межах шестимісячного строку.

Враховуючи наведене слід визнати, що апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Отже, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді: Т.В. Одринська

В.М. Петренко

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов