Ухвала суду № 39744380, 07.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6078/14 Справа № 185/3929/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бабій С. О. Доповідач - Григорченко Е.І. Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.

при секретарі -Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шaxтap-Aгpo» про відшкодування компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року, де ставить питання про його скасування в частині відмови у відшкодування моральної шкоди та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтар-Агро» на користь ОСОБА_2 компенсацію видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням, за період з 06.03.2013 р. по 01.10.2013 р., в розмірі 974 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.02.2014р. визнано незаконними наказ ТОВ «Шахтар - Агро» № 44-к від 05.03.2013 року в частині звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст. 40 КЗпП України, поновлено її на роботі з 5 березня 2013 року, стягнуто з ТОВ «Шахтар - Агро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 06.03.2013 року по 01.10.2013 року включно, а також стягнуто з ТОВ "Шахтар-Агро" на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (а.с.5-11).

Умовами колективного договору ТОВ «Шахтар-Агро» передбачено надання працівникам підприємства, які працюють на умовах безстрокового трудового договору, та не мають заборгованості по комунальним послугам за звітний період, відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору.

Позивачем, яка мешкає у приватному негазифікованому будинку, заборгованість з оплати електроенергії відсутня. Позивач зверталася до відповідача із питанням компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням згідно умов договору, однак відповідач відмовив позивачу у сплаті відповідних коштів /а.с. 14/.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням, за період з 06.03.2013 р. по 01.10.2013 р., в розмірі 974 грн., оскільки є законними та обґрунтованими.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено характер та обсяг страждань, яких зазнала внаслідок дій відповідача саме у зв'язку із несплатою позивачу компенсації видатків по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 10, 13, 18, 237-1 КЗпП України, ст. 5,7 Закону України "Про колективні договори і угоди" ст. 23, 1167 ЦК України, п.п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки позовні вимоги в цій частині не доведені.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо недоведеності спричинення душевних страждань, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позову в цій частині, оскільки стаття 1167 ЦК України, на яку посилається позивач, регулює відшкодування моральної шкоди по недоговірним зобов'язанням, а в даному випадку між сторонами склалися договірні відносини, і законом та укладеним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі його невиконання або неналежного виконання.

Крім того, умовами колективного договору ТОВ «Шахтар-Агро» передбачено відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням, працівникам підприємства, які працюють, які не мають заборгованості по комунальним послугам за звітний період/а.с. 4/.

З матеріалів справи вбачається, що в зазначений позивачем період вона не отримувала спірного відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг, оскільки в цей період не працювала, так як була звільнена, і між підприємством та позивачем з цього приводу виник трудовий спір, який розглядався судом.

Враховуючи, що позивач була поновлена на роботі, суд першої інстанції стягнув компенсацію витрат по сплаті комунальних послуг або витрат по придбанню побутового палива для будинків з пічним опаленням за той період, коли позивач не працювала.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку не встановлено обставин, з якими Закон або договір пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржено, тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: