Ухвала суду № 39744372, 07.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5874/14 Справа № 203/2695/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Григорченко Е.І. Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.

при секретарі -Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району»

на рішення Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття,

встановив:

КП «Житлове господарство Кіровського району» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року, де ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у позові, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, з КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_2 стягнена матеріальна шкода в сумі 3299,04 грн., судові витрати у сумі 2 579,48 грн., разом - 5 878,52 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є мешканцем квартири АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську перебуває на балансі відповідача.

У період від 06.01.2013 р. по 10.01.2013 р. квартиру позивача було залито фекальними водами через вихід з ладу каналізації. У результаті залиття позивачу було заподіяно шкоду: деформовано підлогу (листи ДВП) у коридорі, кімнаті, туалеті. Причиною залиття є забиття каналізаційного стояка.

Зазначені обставини були встановлені комісією у складі начальника РЕУ № 2, спеціаліста та мешканця квартири, і відображені в акті від 30.01.2013 р. /а.с. 10/.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2079-13 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.12 грудня 2013 року, матеріальна шкода, заподіяна позивачу (за даними акту про залиття), складає 3299,04 грн. Матеріальна шкода згідно з поясненнями позивача складає 7665,60 грн. /а.с. 56-74/.

Ураховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовані й підлягають частковому задоволенню, оскільки є вина відповідача у залитті квартири позивача, тому стягнув з відповідача на користь позивача шкоду у сумі 3 299,04 грн., розмір якої доведено позивачем.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача, тому останній зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що в судовому засіданні не доведена вина відповідача у забитті каналізаційного стоку, внаслідок чого сталося залиття, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови у позові з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте будь-які належні та допустимі докази, які б спростовували вину відповідача в заподіянні шкоди позивачу, суду не надані.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на те, що він не згоден з висновками експертизи, оскільки суду не надані докази, які б спростовували зазначені висновки експертизи.

Посилання апелянта на те, що експерт не зазначив у висновку, що залиття відбулося з вини відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки питання щодо вини у залитті квартири не вирішувалося.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: