Рішення № 39743619, 10.07.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2014 Справа № 920/1006/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна",

с. Проліски, Бориспільський район, Київська область,

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМНИ-ІНВЕСТ",

с. Гудими, Роменський район, Сумська область,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л.

Петровського", с. Кімівка, Березанський район, Миколаївська

область,

про стягнення 800 619 грн. 44 коп.,

Суддя Н.П. Лугова

Представники сторін:

від позивача: Зауткін С.С.,

від відповідача: 1) не з'явився,

2) не з'явився,

За участю секретаря судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест

Суть спору: позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМНИ-ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л. Петровського" на свою користь 647 004,60 грн. основного боргу, 97 050,69 грн. штрафу, 11 273,83 грн. - 3% річних та 45 290,32 грн. інфляційних нарахувань. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ТОВ "РОМНИ-ІНВЕСТ" не розрахувалось за поставлений ТОВ "АМАКО Україна" товар згідно договору № 6273/009599 від 15.01.2013 року, а відповідно до договору поруки № 1П-6273/009599 від 21.01.2013р. ТОВ "Ім. К.Л. Петровського" поручився перед позивачем за належне виконання ТОВ "РОМНИ-ІНВЕСТ" зобов'язань з оплати товару за вищезазначеним договором.

Представники відповідачів вдруге не з'явились в судове засідання.

Перший відповідач надіслав відзив на позов № 143 від 09.07.2014р., в якому заперечує проти стягнення 15% штрафу, оскільки така відповідальність передбачена не договором, а специфікацією до нього.

Другий відповідач у запереченні на позов № 08107-2014 від 08.07.2014р. також вважає необгрунтованим стягнення штрафу.

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на участь у даному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходили та про час і місце судового розгляду останні повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та оцінивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 року між позивачем та ТОВ "РОМНИ-ІНВЕСТ" укладено договір № 6273/009599, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) насіння для використання у технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції. Асортимент, кількість, одиниця виміру, базис (умови) поставки, ціна за одиницю виміру, вартість товару та строки оплати узгоджуються сторонами у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною договору (пп.. 1.1 - 1.3 договору).

Згідно п. 4.4 договору передача товару оформлюється накладними, що підписуються представниками обох сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем у кількості, що фактично зазначена у накладній, по якості - відповідно до сертифіката якості виробника.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили відповідальність покупця на випадок прострочення оплати за товар у формі пені, при цьому даним пунктом зазначено, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку (специфікації) № 1 від 15.01.2013р. (із змінами від 25.03.2013р.) та додатку (специфікації) № 2 від 21.01.2013р. позивач відповідачу - ТОВ "РОМНИ-ІНВЕСТ", поставив:

- 1261 посівну одиницю насіння соняшнику гібриду ПР63А90 на загальну суму 353 133,00 грн., з яких 83 886,00 грн. відповідачем-1 сплачено 14.03.2013р.;

- 1349 посівних одиниць насіння кукурудзи ПР39Ф58 на суму 472 197,00 грн., з яких 94 439,40 грн. відповідачем-1 сплачено 14.03.2013р.

Пунктом 8 додатків (специфікацій) № 1, № 2 визначено порядок оплати товару:

- аванс в розмірі 10% від загальної вартості товару до 20.02.2013 року;

- 10% загальної вартості товару до 20.03.2013р.

- 80% від загальної вартості товару до 20.10.2013р.

Всі розрахунки здійснюються в гривні за курсом перерахунку , що визначається як середньозважений курс на міжбанківському ринку, опублікований на сайті Національного банку України на день, що передує дню перерахуванню коштів по відповідному додатку, збільшений на 1%. Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання додатку (специфікації), а саме 353 133,00 грн. згідно додатку № 1 та 472 197,00 грн. згідно додатку № 2.

Проте, відповідач лише частково розрахувався за поставлене насіння соняшнику та кукурудзи. Несплаченими залишаються 269 247,00 грн. вартості насіння соняшника відповідно до специфікації № 1 та 377 757,60 грн. вартості насіння кукурудзи відповідно до специфікації № 2.

Крім того, 21.01.2013 року між позивачем та другим відповідачем - ТОВ Ім. К.Л. Петровського", в якості забезпечення виконання зобов'язання укладено договір поруки № 1П-6273/009599 (із змінами від 25.03.2013р.), відповідно до умов якого ТОВ Ім. К.Л. Петровського" поручився перед ТОВ «АМАКО Україна» за належне виконання ТОВ «Ромни-Інвест» взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товарів за договором № 6273/009599 від 15.01.2013 року та додатками до нього (а.с. 31).

Позивач звертався до відповідачів з вимогами щодо сплати суми боргу, але останні залишені відповідачами без задоволення (а.с. 35-39).

Таким чином, сума основного боргу за поставлене насіння, з урахуванням часткової оплати, складає 647 004,60 грн., в тому числі: 269 247,00 грн. за поставку насіння соняшника та 377 757,60 грн. - насіння кукурудзи.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт здійснення господарської операції та отримання відповідачем-1 товару підтверджується накладною (а.с. 27), яка підписана та скріплена печатками обох сторін, а також довіреністю на тримання товару (а.с. 28).

Позивачем також надано підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 12.11.2013р., відповідно до якого заборгованість відповідача становить 647 004,60 грн.

Як вбачається з поданих відповідачами відзивів на позов, останні не заперечують проти суми основного боргу, однак просять відмовити в частині стягнення 15% штрафу.

Свої заперечення відповідачі мотивують тим, що умовами договору № 6273/009599 від 15.01.2013 року передбачено лише стягнення пені; стягнення ж штрафу передбачено в додатках до договору (специфікаціях); посилання позивача на специфікації, на думку відповідачів, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки зміни до договору повинні вноситись в такій самій формі, що і договір який змінюється.

Однак, чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені також не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій.

Такої ж позиції щодо одночасного застосування штрафу й пені дотримується Верховний суд України у постанові від 09.04.2012 року № 20/246-08 та постанові від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили відповідальність покупця на випадок прострочення оплати за товар у формі пені, при цьому даним пунктом зазначено, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до даного договору.

Відповідно до п. 10 специфікацій № 1, № 2 до договору у разі порушення покупцем п. 8.3. даного додатку (щодо строку оплати решти 80% вартості поставленого товару), останній зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 15 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

На підставі вказаних пунктів позивачем нараховано 15 % штрафу на залишок боргу, що становить 97 050,69 грн.; стягнення пені позивач не застосовує.

Статтями 546, 547, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

При цьому ст. 207 ЦК України зокрема визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо визначення неустойки (штрафу) в основному договорі чи в додатках до нього. Обов'язковою є лише письмова форма, недодержання якої має наслідком нікчемність правочину.

Специфікація по своїй суті це документ, що доповнює основний договір додатковими умовами і може бути невід'ємною частиною договору. Сама по собі специфікація не змінює умови договору, а лише доповнює його зміст.

Відповідно до п. 1.1. договору сторони визначили, що додатки (специфікації) є невід'ємною частиною договору.

Отже, в даному випадку визначення у специфікаціях (додатках) № 1, № 2 до договору відповідальності покупця на випадок прострочення оплати товару у формі штрафу не суперечить чинному законодавству України та узгоджується із ст. 627 ЦК України.

Крім цього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути 11 273,83 грн. 3% річних за 21.10.2013р. - 20.05.2014р. та 45 290,32 грн. інфляційні нарахування на суму боргу за листопад 2013р. - квітень 2014р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 647 004,60 грн. основного боргу, 97 050,69 грн. штрафу, 11 273,83 грн. 3% річних та 45 290,32 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу суд вважає правомірними і обґрунтованими.

Заявлену до стягнення суму заборгованості позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМНИ-ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л. Петровського"

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 1.1, 1.1.2, 1.2, 1.3, 1.4 договору поруки № 1П-6273/009599 визначено, що ТОВ Ім. К.Л. Петровського" поручився перед ТОВ «АМАКО Україна» за належне виконання ТОВ «Ромни-Інвест» взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товарів за договором № 6273/009599 від 15.01.2013 року та додатками до нього. Поручитель (відповідач-2) повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника (відповідач-1) за основним договором; поручитель також відповідає за всі можливі збитки, штрафні санкції та пеню за Порушення зобов'язань боржником за основним договором. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні зобов'язань в цілому.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення 647 004,60 грн. основного боргу, 97 050,69 грн. штрафу, 11 273,83 грн. 3% річних та 45 290,32 грн. інфляційних нарахувань солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМНИ-ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л. Петровського" на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, 16 012,39 грн. судового збору покладаються на відповідачів в дольовому порядку: по 8006,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМНИ-ІНВЕСТ" (42088, Сумська область, Роменський район, село Гудими, вул. Гагаріна, буд. 11-Б, код 32356877) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л. Петровського" (57440, Миколаївська область, Березанський район, село Кімівка, вул. Центральна, буд. 1, код 34559826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код 21665011) 647 004,60 грн. основного боргу, 97 050,69 грн. штрафу, 11 273,83 грн. - 3% річних, 45 290,32 грн. інфляційних нарахувань та судовий збір в дольовому порядку: по 8006,20 грн. з кожного.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2014 року.

Суддя Н.П. Лугова