Рішення № 39743279, 08.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2014 р. Справа № 918/565/14

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро"

про стягнення в сумі 56 206 559 грн. 85 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Макєєв Є.Ю. (довіреність б/н від 05.02.2014р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро" про стягнення 56 206 559 грн. 85 коп. заборгованості.

Ухвалою суду від 12.05.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 27.05.2014р.

15.05.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про забезпечення позову. Судом відмовлено в задоволенні заяви з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 статті 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р., № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У поданій заяві, позивач не навів та не надав жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Саме лише посилання в заяві на погіршення фінансового стану відповідача та потенційну можливість ухилення останнього від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем не подано доказів які б могли свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а тому суд відмовляє в задоволення заяви.

27.05.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника. Судом дане клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 27.05.2014р. розгляд справи відкладено на 17.06.2014р.

Ухвалою суду від 17.06.2014р. розгляд справи відкладено на 26.06.2014р.

Ухвалою суду від 26.06.2014р. розгляд справи відкладено на 08.07.2014р.

В судовому засіданні 08.07.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 27.05.2014р., 17.06.2014р., 26.06.2014р. та 08.07.2014р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернулися рекомендовані поштові повідомлення, якими підтверджено факт вручення відповідачу ухвал суду від 12.05.2014р., 27.05.2014р., 17.06.2014р. та 26.06.2014р.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро" (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2006404 (надалі - Договір №ВКЛ-2006404; а.с. 100 - 102).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 1.1.1. Договору №ВКЛ-2006404/1 передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 11 650 000 грн. 00 коп. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 20 % річних, в порядку, визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014р. (у редакції додаткової угоди №6 від 25.05.2012р.; а.с. 103).

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових договорів до Договору №ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р., які є невід'ємною його частиною, якими змінено: умови видачі кредиту (траншу), максимальний ліміт заборгованості, розмір щомісячної комісії за управління кредитом, строк повернення кредиту, та інше (додаткові договори - а.с. 103 - 129).

Також, 21.01.2013р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро" (позичальник) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2006404/1 (надалі - Договір №НКЛ-2006404/1; а.с. 86 - 88).

У відповідності п. 1.1. вказаного договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 1.1.1. Договору №НКЛ-2006404/1 передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), на умовах, визначених цим договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 24 950 303 грн. 00 коп. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 19 % річних, в порядку, визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.09.2016р.

Згідно п. 1.1.2. та 1.1.3. Договору №НКЛ-2006404/1 повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну кредитування, вказаного в п. 1.1.1. цього договору. У випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.13.1. - 3.3.13.10. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 24% річних, починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування кредитом в розмірі 24% річних діє з дня (включно) виконання умов передбачених п.п. 3.3.13.1. - 3.3.13.10. цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Протягом 2013 року між сторонами було укладено ряд додаткових договорів до Договору №НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р., які є його невід'ємною частиною, якими змінено умови видачі кредиту (траншу), максимальний ліміт заборгованості, розмір щомісячної комісії за управління кредитом та інше (додаткові договори - а.с. 92 - 99).

Згідно п. 2.7. Договорів (№НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р. та №ВКЛ-206404 від 15.06.2011р.), сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту, за вересень, жовтень та листопад 2013р. - не пізніше 03 числа в січні місяці 2014р., а в інші місяці щомісячно - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок відкритий в банку (у редакції додаткових договорів №8 та №20 від 17.12.2013р.; а.с. 99, 129).

Відповідно до п. 2.7.1. Договорів, сплата комісії, нарахованої відповідно до п. 2.6.1. кредитного договору здійснюється в національній валюті за вересень, жовтень та листопад 2013р. - не пізніше 03 числа в січні місяці 2014р., в інші місяці щомісячно - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок, відкритий в АТ "Дельта Банк" (у редакції додаткових договорів №8 та №20 від 17.12.2013р.; а.с. 99, 129).

Пунктом п. 3.3.4. Договорів позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному кредитним договором.

З метою належного виконання умов укладених Договорів, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" надало товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро" у користування грошові кошти, що визначені умовами кредитних договорів, що підтверджується випискою по рахунках та меморіальними ордерами (а.с. 11 - 85).

Однак, відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань неналежним чином виконував умови Договорів в частині строків повернення кредиту та обов'язкових платежів та допустив його порушення (виписка по рахунках а.с. 8 - 10, 23 - 39, 65 - 85).

26.03.2013р. публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" направило товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро" претензію №18.2-138 із вимогою про сплату заборгованості в розмірі 41 221 570 грн. 85 коп. за Кредитним договором №НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р. (а.с. 130 - 133, докази направлення - а.с. 137 - 138).

Також, 26.03.2013р. публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" направило товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро" претензію №18.2-139 із вимогою про сплату заборгованості в розмірі 13 051 460 грн. 97 коп. за Кредитним договором №ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р. (а.с. 134 - 136, докази направлення - а.с. 137 - 138).

Однак, вказані претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

За приписами п. 4.1. Кредитних договорів, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової станки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3. Кредитних договорів у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3.1 - 3.3.13.24., 3.3.13.26. - 3.3.13.28. цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (у редакції додаткових договорів №5 від 10.10.2013р. та №17 від 10.10.2013р.).

На підставі п. 4.1. Договорів, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 153 585 грн. 44 коп. та за несвоєчасне повернення комісії в розмірі 49 357 грн. 31 коп., а всього в сумі 202 942 грн. 75 коп. (розрахунок а.с. 8 - 10).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважаться повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не подав.

На підставі вищевикладеного в сукупності, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за кредитом в розмірі 36 721 984 грн. 00 коп., за відсотками в розмірі 4 339 515 грн. 05 коп., за комісією в розмірі 1 598 768 грн. 72 коп. за Договором №НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р. та основної заборгованості за кредитом в розмірі 11 650 000 грн. 00 коп., за відсотками в розмірі 1 431 194 грн. 53 коп., за комісією в розмірі 262 154 грн. 80 коп. за Договором №ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення в частині стягнення пені суд бере до уваги наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 ГК України, встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка кореспондується зі статтею 343 ГК України, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 4.1. Кредитних договорів, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової станки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 114 790 грн. 17 коп. та за несвоєчасне повернення комісії в розмірі 42 306 грн. 90 коп., за Договором №НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р. та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 38 795 грн. 27 коп. та за несвоєчасне повернення комісії в розмірі 7 050 грн. 41 коп. за Договором №ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статтей 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладено, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 42 817 364 грн. 84 коп. за Договором №НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р. та в розмірі 13 389 195 грн. 01 коп. за Договором №ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р., а всьогов сумі 56 206 559 грн. 85 коп. обґрунтовані, стверджується матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладається судовий збір в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро" (35314, Рівненська область, с. Олишва, вул. Лісова, будинок 1, код ЄДРПОУ 31894444) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) - за Договором кредитної лінії №НКЛ-2006404/1 від 21.01.2013р.: основну заборгованість в розмірі 36 721 984 грн. 00 коп., відсотки в розмірі 4 339 515 грн. 05 коп., комісії в розмірі 1 598 768 грн. 72 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 114 790 грн. 17 коп., пені за несвоєчасне повернення комісії в розмірі 42 306 грн. 90 коп., а всього в сумі 42 817 364 грн. 84 коп.; за Договором №ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р.: основну заборгованість в розмірі 11 650 000 грн. 00 коп., відсотки в розмірі 1 431 194 грн. 53 коп., комісії в розмірі 262 154 грн. 80 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 38 795 грн. 27 коп., пені за несвоєчасне повернення комісії в розмірі 7 050 грн. 41 коп., а всього в сумі 13 389 195 грн. 01 коп.; судовий збір в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "14" липня 2014р..

Суддя Горплюк А.М.