Постанова № 39742344, 14.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року 08:26 № 2а-185/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвітретя особаПрокурор Святошинського району м. КиєвапроСкасування рішення про застосування штрафних (фінансових)санкційВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан» (надалі - Позивач/ТОВ «Таксі-Каштан») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києві (надалі - Відповідач-1) в якій просить суд (із врахуванням Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2011 р. про закриття провадження):

1. Визнати незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 р. Відповідача до ТОВ «Таксі-Каштан» та скасувати його.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р., в задоволенні позову відмовлено. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2014 р. позовну заяву залишено без розгляду, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2014 р. скасовано, а справу повторно направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 р. відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який адміністративний позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позовні вимоги, зокрема зазначає про протиправне винесення Відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 р., оскільки, на думку Позивача, Відповідач безпідставно дійшов висновку, що ТОВ «Таксі-Каштан» працює як таксі та надавались послуги з перевезення пасажирів. Натомість, Позивач стверджує, що надає інформаційні послуги приватним підприємцям, які здійснюють перевезення пасажирів. Крім того, Позивач стверджує, що на автомобілях, на яких були встановлені реєстратори розрахункових операцій (таксометри) (надалі - РРО (Т)), за рішенням керівництва ТОВ «Таксі-Каштан» такі РРО (Т) були зняті та передані на склад, а більша частина автомобілів (в кількості 54 шт.) була реалізована. Інші автомобілі, які не були реалізовані, в зв'язку із пошкодженням в дорожньо-транспортних пригодах, а тому перебувають на стоянці Позивача і не використовуються. З огляду на вказане, Позивач вважає, що не ТОВ «Таксі-Каштан» не зобов'язане роздруковувати Z-звіти, так як фактично всі 58 РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745) не використовувалися.

Представник Відповідача проти позову заперечував та вказав, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 р. було винесено із дотриманням положень чинного законодавства, а саме Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) (надалі - Закон №265). При цьому, зазначає, що Позивачем не було надано заяви про знаття з обліку РРО (Т), а тому, як вважає Відповідач, фактично всі 58 РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745) не були зняті у встановленому законному порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Таксі-Каштан» зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.02.2004 р., та, на момент винесення оскаржуваного рішення, перебувало на обліку у Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києві.

06.07.2010 р. Відповідачем було проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, і наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами чого складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №0535/26/57/23/31720606 від 06.07.2010 р. (надалі - Акт №0535/26), в якому зроблено висновки, що Позивачем порушено положення п.1 та п.9 ст.3 Закону №265.

Так, в Акті №0535/26 зазначається інспекторами ДПІ у Святошинському районі м. Києва, що на момент перевірки на підприємстві здійснюється діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення за готівковий розрахунок, а розрахункові операції проводились із виписуванням прибуткових касових ордерів, та без застосування РРО (Т).

На підставі Акту №0535/26 ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 р., яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 169 844,20 грн. (надалі - Рішення №0002592330).

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням №0002592330 Позивачем подано скаргу (вх. №3263/10 від 17.08.2010 р.) до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №5170/10/25-214 від 29.09.2010 р. скарга Позивача була задоволена частково, а саме Рішення №0002592330 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 215 560,00 грн., в іншій частині (12 954 284,20 грн.) сума штрафної (фінансової) санкції залишена без змін.

Не погоджуючись із прийнятим Рішення №0002592330 та рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №5170/10/25-214 від 29.09.2010 р. Позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням №13389/6/25-0415 від 10.12.2010 р. залишила без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним Рішенням №0002592330, та вважаючи що воно порушує права та інтереси Позивача, ТОВ «Таксі-Каштан» звернулось для захисту до адміністративного суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон №265.

В ст.1 Закону №265 визначено, що РРО застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В п.1 та п.2 ч.1 ст.3 Закону України №265, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані

ь проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

ь видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Водночас, в ст.2 Закону №265 під поняттям РРО розуміється пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. В той же час, під поняттям розрахункова операція, Закон №265 визначає приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З огляду на вказане, що не заперечують сторони, суд дійшов висновку, що в разі надходження до суб'єкта господарювання під час розрахункових операцій коштів в готівковій або безготівковій формі, таким суб'єктом має застосовуватись РРО.

Водночас, абз.1 ст.15 Закону №265 передбачає, що органи державної податкової служби України здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону. При цьому, як аб.1 ст.15 так і ст.16 Закону №265 передбачає, що контролюючі органи здійснюють планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Таким чином, суд приймає до уваги, що Відповідач наділений повноваженнями проводити планові перевірки суб'єктів господарювання, щодо дотримання законодавства в сфері проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки.

Водночас, відповідно до п.9 та п.12 ч.1 ст.3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

ь щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

ь вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №199 від 18.02.2002 р. (надалі - Вимога №199), дія цих вимог поширюється на РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

В п.11 Вимоги №199 визначено, що РРО повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: X-звіту; Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Пунктом 2 Вимоги №199 визначено, що Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Положеннями п.17 Вимоги №199 передбачено, що чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну): підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека); суми ПДВ за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; суми готівки за операціями «службового внесення» та «службової видачі»; кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами; номер, дату і час друкування фіскального звітного чека; повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

У разі призначення реєстратора для роботи з декількома валютами чек Z-звіту повинен додатково містити підсумки розрахункових операцій щодо кожної валюти окремо.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується Позивача, Позивач (до проведення перевірки) мав у власності 58 легкових автомобілів, на яких розміщувались 58 РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №2657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745).

Однак, як з'ясовано в судовому засіданні, що підтверджується поясненнями Позивача, в період з 01 березня 2009 р. по 11 травня 2010 р. ТОВ «Таксі-Каштан» не проводило друк щоденних Z-звітів.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Позивача, що оскільки Позивачем фактично не використовуються РРО (Т), які знаходяться на його обліку, а тому не мав можливості друкувати Z-звіти, з огляду на наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення засновників ТОВ «Таксі-Каштан» (протокол №39 від 22.12.2008 р.) директором ТОВ «Таксі-Каштан» видано наказ №38 від 25.12.2008 р. «Про створення комісії з продажу автомобілів та передачі додаткового обладнання на склад», яким було створено передумови для продажу автомобілів, які належали Позивачу та вказано на необхідності передачі на склад додаткового обладнання - РРО (Т).

Як зазначає Позивача, в зв'язку із припиненням надання послуг перевезення пасажирів в режимі таксі та продажем автомобілів, ТОВ «Таксі-Каштан» було знято та передано на склад 58 РРО (Т) (а саме, марок «Ельтакс 01 ФГ», «Євротакс-ЕL», «Євротакс»), що на думку Позивача підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, затвердженого 26.12.2008 р.

Відповідно до п.2 Вимоги №199 режим роботи реєстратора, в якому не забезпечується безумовне виконання ним фіскальних функцій є нефіскальним режимом роботи. При цьому, п.4 Вимоги №199 передбачено, що у нефіскальному режимі роботи функція занесення даних до фіскальної пам'яті повинна блокуватися, всі інші функції реєстратора можуть підтримуватися.

Відповідно до пункту 7 Вимог №199, всі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. В п.2 Вимоги №199 під зміною розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. При цьому, в п.1 Примітки до Вимоги №199 зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, суд погоджується із посиланням Відповідача, що в тому разі якщо підприємство у деякі дні не здійснює діяльності, що підтверджується наказом по підприємству, і при цьому не використовує РРО, то фіскальні чеки друкувати не потрібно. У робочі дні РРО має бути увімкнений, а роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано Позивачем, жодних доказів, що ТОВ «Таксі-Каштан» видавало накази про не робочі дні, не має.

Однак, судом не встановлено, а Позивачем не наведено положення Закону №265 або Вимоги №199 які передбачають право суб'єкта господарювання не проводити друк Z-звіту в том уразі, якщо РРО перебуває на складах.

Натомість, п.2.11 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 р. (надалі - Порядок №614) передбачає, що скасування реєстрації РРО здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання заяви довільної форми до органу ДПС, де зареєстровано РРО.

Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно зняти з обліку, про що робиться відмітка в реєстраційному посвідченні, і розпломбувати в ЦСО. При скасуванні реєстрації посадова особа органу ДПС вилучає реєстраційне посвідчення, довідку про опломбування, робить відповідний запис у Книзі реєстраторів розрахункових операцій та виписує довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій за встановленою формою, яка надається суб'єкту господарювання.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що Позивачеві потрібно було подати до ДПІ у Святошинському районі заяву про зняття з обліку РРО, довідку про розпломбування РРО та оригінали документів.

Враховуючи, що Позивачем не надано доказів того, що у відповідності до п.2.11 Порядку №614 ним було знято з обліку РРО (Т), суд не бере до уваги посилання Позивача, що зняття самостійно з автомобілів таксометри та передання їх до складу, вважається автоматичним не використанням та скасуванням РРО та звільняє Позивача від роздрукування Z-звітів.

При цьому, суд критично ставиться до посилання Позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-7044/12/2670 від 26.03.2013 р. (за позовом ТОВ «Таксі-Каштан» до ДПІ У Святошинському районі), як на доказ скасування реєстрації 58 РРО (Т), які розміщені на складі.

Так, як вбачаться із змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-7044/12/2670 Позивач вперше звернувся до Відповідача із заявою №28 в якій просив зняти з обліку 58 РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745), в зв'язку із їх не використанням - 16.03.2011 р., тобто вже після проведення Відповідачем перевірки 06.07.2010 р., складення Акту №0535/26 та винесення Рішення №0002592330.

Водночас, суд приймає до уваги, що жодної заяви про заняття з обліку 58 РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745) до Відповідача до дати проведення перевірки (06.07.2010 р.) ТОВ «Таксі-Каштан» не подавалось.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Позивача на п.3 Настанови з експлуатації до Таксометру електронного «Елтакс» 01ФТ, оскільки це фактично є правилами експлуатації даного обладнання, та не є нормативним врегулюванням функціонування РРО.

Більше того, судом не встановлено, а Позивачем не наведено положення Закону №265 або Вимоги №199 які передбачають право суб'єкта господарювання не проводити друк Z-звіту в том уразі, якщо РРО не функціонував через дії суб'єкта господарювання (в даному випадку, від'єднання від електроживлення).

Таким чином, суд погоджується із доводами Відповідача, про протиправне не друкування Позивачем Z-звітів на РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745).

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 18.12.2008 р. по 06.07.2010 р. (дата проведення перевірки) 58 РРО (Т) використовуються:

ь 55 РРО (Т) - з 18.12.2008 р., що становить 556 днів;

ь таксометр №2657004190 - з 14.01.2009 р., що становить 539 днів;

ь таксометр №2657004201 - з 23.05.2009 р., що становить 404 дні;

ь таксометр № 2657004202 - з 30.09.2009 р., що становить 464 дні.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, за період з 18.12.2008 р. по 06.07.2010 р., ТОВ «Таксі-Каштан» не роздруковані щоденні фіскальні звітні чеки (Z-звітів), в загальній кількості 32 537 разів, а саме:

ь 55 РРО (Т) - 31 130 разів (55 РРО х 566 днів) ;

ь РРО (Т) №2657004190 - 539 разів (1 РРО х 539 днів);

ь РРО (Т) №2657004201 - 404 разів (1 РРО х 404 днів);

ь РРО (Т) № 2657004202 - 464 разів (1 РРО х 464 днів).

Водночас, в ч.5 ст.227 КАС України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, Вищий адміністративний суд України вказав в ухвалі №К/0001/16485/12 від 12.11.2013 р. (по справі №2а-185/11/2670) вказав на положення ст.250 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та зазначили на необхідності з'ясування дотримання строків накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Згідно зі ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом №265 є за своєю сутністю адміністративно-господарською санкцією, застосування таких санкцій обмежується строком, встановленим ст.250 ГК України.

За таких обставин, оскільки Позивачем не здійснено роздруківку Z-звітів в період з 18.12.2008 р. по 05.07.2009 р., що є більшим ніж рік з дня вчинення такого порушення, суд дійшов висновку, що застосування адміністративно-господарської санкції рішенням за період з 18.12.2008 р. по 05.07.2009 р. є неправомірним, оскільки строк для застосування таких санкцій сплив.

Таким чином, з врахуванням позиції Вищого адміністративного суду України та положень ст.250 ГК України, суд дійшов висновку, що до Позивача мають бути застосовані фінансові (штрафні) санкції за період з 06.07.2009 р. по 06.07.2010 р. Як наслідок, штрафні санкції застосовуються за 21 170 разів не проведення роздруківки Z-звітів на РРО (Т), а саме:

ь 55 РРО (Т) - 20 075 разів (55 РРО х 365 днів) ;

ь РРО (Т) №2657004190 - 365 разів (1 РРО х 365 днів);

ь РРО (Т) №2657004201 - 365 разів (1 РРО х 365 днів);

ь РРО (Т) № 2657004202 - 365 разів (1 РРО х 365 днів).

В п.4 ч.1 ст.17 Закону №265 визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, суд дійшов висновку, що правомірним є застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 7 197 800,00 грн. (21 170 разів х 340 грн.) Як наслідок, враховуючи рішення Державної податкової інспекції у м. Києві №5170/0/25-214 від 19.09.2010 р. про часткове скасування Рішення №00025292330, в іншій частині позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, оскільки штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 864 780,00 грн. були застосовані із не дотриманням ст.250 ГК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір повертається Позивачу частково.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.69-ст.72, ст.86, ст.94, ст.158-ст.163, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 р., винесеного ДПІ у Святошинському районі м. Києва, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 864 780 (три мільйони вісімсот шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан» відмовити.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан» понесені судові витрати в розмірі 5 (п'ять) грн. 00 коп. направлених на діяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін