ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02 липня 2014 року 08:10 № 826/4903/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до 1. Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дії незаконними та протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товару ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (надалі - Позивач /ТОВ «Софіт-Люкс») до Київської Міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - Відповідач / Митниця), в якому просить суд ( з урахуванням зміни позовних вимог):
1. Визнати дії Митниці про винесені рішення про корегування митної вартості товарів №100250001/2014/000002/2 від 10.01.2014р. (надалі - Рішення №100250001) незаконними та протиправними;
2. Скасувати Рішення Відповідача №100250001;
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» надмірно сплачених коштів у розмірі: 29 535, 67 грн., з яких 5 679, 96 грн. - ввізного мита та 23 855,80 грн. - ПДВ
5. Стягнути з київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України суми судового збору у розмірі 182,70 грн. - майнового характеру та 73,08 грн. - не майнового характеру.
Після усунення Позивачем недоліків адміністративного позову ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2014 р. провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні було залучено Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві в якості Відповідача-2.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з огляду на те, що Позивачем для митного оформлення товару та визначення митної вартості за першим методом був поданий повний пакет документів, також Позивач вважає необґрунтованим витребуванням Відповідачем додаткових документів, а отже вважає що Рішення №100250001 є незаконним та протиправним та підлягає скасуванню.
В судове засідання з'явився представник Відповідача-1, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що в документах поданих Позивачем виникли розбіжності, також Відповідачем-1 від Позивача витребовувались додаткові документи, які надані не були, а отже коригування митної вартості є правомірним.
Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Відповідно до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі.
Суд розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи, та вирішення спору по суті, керуючись власним внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Софіт - Люкс» (Україна, Покупець) та компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Китайська Народна Республіка, Продавець), було укладено зовнішньоекономічний Контракт №SMA16 від 02.04.2012 р. (надалі - Контракт №SMA16). Згідно даного контракту Продавець продавав, а Покупець купував товар (світлотехнічні прилади) за кількістю, асортиментом та вартістю відповідно до Інвойсу щодо кожної поставки відповідно до правил "Інкотермс - 2000 р.". Оплата товару здійснюється згідно Інвойсу в Долорах США (USD).
Водночас між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 02.04.2014 р. до Контракту № SMA16 відповідно до п.1 якої Продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару належним чином оформлені докмуенти, а саме: Інвойс; Пакувальний лист; Коносамент; Експортну декларацію; Сертифікат походження.
Згідно п.2 даної Додаткової угоди №1 до Контракту № SMA16 умови поставки вказуються в Інвойсах відповідно до «Інкотермс-2010».
Відповідно до Інвойсу №2013F03A97 від 20.11.2013 р. Позивачем було замовлено товару у кількості 9512 одинить на загальну суму 41029,26 Доларів США (USD).
Так, до митного посту Митниці «Західний» з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару Позивач подав електронну митну декларацію №100250001/2014/005764 від 10.01.2014 р. (надалі - ЕМД №100250001/2014/005764), згідно якої була обрахована митна вартість товару за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються
При цьому, разом із ЕМД №100250001/2014/005764 Позивачем були подані наступні документи, зокрема: Картка обліку особи, яка здійснює операції з товаром №100/2012/0002564 від 16.05.2013р.; Контракт №SMA16 від 02.04.2012 р; Додаткова угода№1 від 18.02.2013 р до. Контракту №SMA16; Додаткова угода №2 від 19.07.2013 р. Контракту №SMA16; Інвойс №2013F03A97 від 20.11.2013 р.; Пакувальний лист від 20.11.2013 р.; Розрахунок ціни (калькуляція) від 20.11.2013 р.; Інвойс №НВ0243 від 08.01.2014 р. (на перевезення); Міжнародна автомобільна накладна (СMR) №0001 від 09.01.2014 р.;Коносамент №ZENNLAQB347353 від 26.11.2013 р.; Виписка з бухгалтерської документації від 08.01.2014 р.; Каталог виробника від 10.01.2014 р.; Прайс-лист виробника товару від 19.11.2013 р.; Прайс-лист виробника товару від 20.11.2013 р.; Експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-6537 від 30.12.2013 р.; Декларація про відповідність №UA.011.D00032-13 від 14.01.2013 р.; Декларація про відповідність №UA.011.D00033-13 від 14.01.2013 р.; Декларація про відповідність №UA.011.D00097-13 від 29.01.2013 р.; Інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 09.01.2013 р.; Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 26.11.2013 р.; Сертифікат походження товару №ССРІТ124819071 від 27.11.2013 р.
Проте, за наслідками опрацювання наданих ТОВ «Софіт - Люкс» документів Відповідачем-1 були витребувані від Позивача наступні додаткові документи: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам; копію МД країни відправлення; перевізні транспортні документи, документи що містять відомості по вартість перевезення оцінених товарів; інші документи, за бажанням декларанта, для підтвердження заявленої митної вартості.
У зв'язку із ненаданням Позивачем витребуваних Митницею додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, 10.01.2014 р. Карткою відмови №100250001/2014/00003 митного органу було відмовлено у прийнятті від ТОВ «Софіт-Люкс» ЕМД №100250001/2014/005764.
Також, 10.01.2014 р. Відповідачем-1 було прийнято Рішення №100250001, у зв'язку із чим митним органом було скориговано визначену ТОВ «Софіт-Люкс» митну вартість імпортованих товарів за резервним методом.
Не погоджуючись із скоригованою відповідачем митною вартістю, позивачем було випущено товари у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч.7 ст.55 МК України.
Так, Позивачем було подано нову МД №100250001/2014/005777 від 10.01.2014 р., за якою товар було розмитнено та випущено у вільний обіг під гарантію.
Вважаючи рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000002/2 від 10.01.2014 р протиправним та необґрунтованим, ТОВ "Софіт-Люкс " звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Поряд із цим, у ст.52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
При цьому, відповідно ст.53 МК України, документами які підтверджують митну вартість товарів є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органів доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів.
Таким чином, з огляду на вище наведенні норми та виходячи із наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до графи 33 Рішення №100250001, підставами для корегування митної вартості є неподання Позивачем додаткових документів на письмову вимогу Відповідача-1 та розбіжності в документах поданих Позивачем, а саме: у Контракті №SMA16, який надано до митного оформлення, а також згідно документів, поданих до митного оформлення виробником товару є фірма «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD», а Контракт №SMA16 було укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD». В той же час, в графі 44 ЕМД №100250001/2014/005764 зазначено що поставка товарів здійснюється згідно із контрактом від виробника товарів; у наданому прайс-листі виробника не зазначено одиницю виміру товару, термін дії, також зазначено асортимент та ціну товару що стосується конкретної поставки; у висновку Житомирської торгівельної палати експертом зазначено, що ним зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів, інформації з мережі інтернет, інформації фірм-виробників аналогічного обладнання, цін на світовому ринку. Однак, експертом не зазначені конкретні виробники продукції, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації.
Однак, суд критично ставиться до підстави коригування митної вартості через не подання Позивачем документів на вимогу Відповідача-1, адже Відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано на підтвердження яких саме відомостей необхідний даний пакет документів, як це передбачено ч.2 ст.55 МК України.
Крім того, суд звертає увагу, незважаючи на те, що повідомляючи Позивача про необхідність надати додаткові документи Митниця має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між Позивачем та його контрагентом, проте, як встановлено судом, Відповідачем такого зроблено не було. Разом з тим, митний орган не зазначив, які саме обставини такі документи повинні підтвердити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.
Водночас, суд акцентує увагу, що оскаржуване рішення було винесено Відповідачем без додержання 10 денного строку для подачі додаткових документів, як то передбачено положеннями ст.53МК України, що позбавило Позивача законного права на належний захист своїх прав та доведення правомірності і обґрунтованості заявленої ним митної вартості товару.
Також, суд критично ставиться до посилання Відповідача-1, щодо розбіжностей у Контракті №SMA16 та у ЕМД №100250001/2014/005764, щодо того, що виробником товару є фірма «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD», а Контракт №SMA16 було укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD», з огляду на те що в п.4.14 Контракту №SMA16 прямо зазначено, що товари які поставляються продавцем виготовляються підприємством «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD».
Більше того, суд критично ставиться до посилання Відповідача-1, що у наданому Позивачем прайс-листі виробника не зазначено одиниць виміру товару, термін дії, також зазначено асортимент і ціну товару, що стосується конкретної поставки, з огляду на те, що даний документ не впливає на числове визначення митної вартості за першим методом, до також, до компетенції Відповідача-1 не належить надання оцінки такому документу щодо його суті.
Водночас, суд зазначає, що до компетенції митного органу не входить перевірка точності і достовірності експертних висновків, щодо маркетингу ринку аналогічних товарів, тож твердження Відповідача-1, щодо виникнення розбіжностей в експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати судом до уваги не приймається.
Крім того, всупереч вимогам ст.55 МК України, в оскаржуваному Рішенні №100250001, Відповідача-1 відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з прийнятим відповідачем Рішенням №100250001, позивачем було випущено товари у вільний обіг.
Відповідно до ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що Позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження митної вартості відповідно до положень ст.53 МК України.
Отже, дослідивши відповідні документи, суд вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний Товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь Продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного ТОВ «Софіт-Люкс» товару за ціною договору.
Крім того, підсумки аналізу вищенаведених статей дають суду підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому, встановивши протиправність Рішення №100250001 Митниці про визначення митної вартості товару за резервним методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з Державного бюджету України надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Таким чином, рішення щодо стягнення з Державного бюджету через Відповідача-2 на користь ТОВ «Софіт-Люкс» суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 23 855, 80 та суму надмірно сплаченого ПДВ в розмірі 5 679, 96 фактично визначає митну вартість ввезеного Позивачем Товару за першим методом, що є дискреційним втручанням суду у діяльність митного органу. У зв'язку із цим, позовні вимоги ТОВ «Софіт-Люкс» у цій частині не підлягають до задоволення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 р. у справі № 21-439а13.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.
Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково. При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Таким чином, суми судового збору за майнову вимогу (1 644,30 грн.), що не була сплачена позивачем, судом стягується пропорційно із Позивача та Відповідача (по 822,15 грн.).
З огляду на вищевказане, керуючись положеннями ст.ст. 2, 11, 69, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.
2. Визнати дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про винесені рішення про корегування митної вартості товарів №100250001/2014/000002/2 від 20.01.2014р. незаконними та протиправними;
3. Скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про корегування митної вартості товару №100250001/2014/000002/2 від 20.01.2014 р.
4. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» понесені судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. направлених на асигнування діяльності Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (адреса: 02094, м. Київ, првул. Віскозна, 17, корп. 93-А код ЄДРПОУ 32591365) решту суми судового збору у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 15 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/5309/14.
7. Стягнути з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (адреса: 03680, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 8-А, код ЄДРПОУ 38716451) решту суми судового збору у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 15 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/5309/14.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б.В. Санін
Судове рішення № 39742302, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 02.07.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/4903/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: