Рішення № 39742133, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7126/14 01.07.14

За позовомЗаступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту КиєвуДо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Простягнення 3 072, 01 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Дубей Т.С. - посвідчення

Від позивача Кошман А.С. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву з позовом до відповідача про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України суму заборгованості за оренду майна в розмірі 2 754, 04 грн., 139, 43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 178, 54 грн. пені за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.03.2006р. №2966.

01.07.2014р. Позивач надав суду, через відділ діловодства суду, клопотання по справі про заміну відповідача на іншого належного відповідача, в зв'язку зі зміною прізвища відповідача з ОСОБА_1 на прізвище ОСОБА_1, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_2 станом на 05.02.2014р., прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 24 ГПК України, Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва, не припиняючи провадження у справі, вирішив замінити відповідача у справі №910/7126/14 - ОСОБА_1, належним відповідачем - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 18.04.2014 р. про порушення провадження не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місце проживання Відповідача- ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Водночас, ухвали суду від 18.04.2014р. від 05.06.2014р. направлені на адресу відповідача. Дані ухвали суду від 18.04.2014р. та від 05.06.2014р. були повернуті суду поштою з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 18.04.2014р. та від 05.06.2014р. з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Спір вирішено за клопотанням Позивача, відповідно до п. 3 ст. 69 ГПК україни.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2966.

Предметом цього договору є нерухоме майно площею 122 кв. м., розташоване на 1-му поверсі будівлі-їдальні за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Державного підприємства завод «Генератор».

На виконання умов договору регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву передано, а підприємцем прийнято зазначене приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.03.2006 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - січень 2006 року: 1 615, 58 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий, березень 2006 року (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховуються орендарем до Державного бюджету, 30% орендної плати перераховуються орендарем на рахунок балансоутримувача.

Судом встановлено, що умови договору в частині визначення орендної плати неодноразово змінювались.

Так, додатковим договором від 12.03.2007 №1 про внесення змін до договору оренди від 30.03.2006 №2966 абзаци перші пунктів 3.1 і 3.2 договору викладені в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за перший/базовий/ місяць розрахунку січень 2007 року: 2138,42 гривень. Орендна плата за січень 2007 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року (п.п.2, 3 додаткового договору)».

Договором від 05.06.2009 №2966/02 про внесення змін до договору оренди від 30.03.2006 №2966 пунктом 2 передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2009 року: 5655,40 гривень. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць інфляції за квітень, травень 2009 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.З договору про внесення змін).

Договором від 20.05.2011 №2966/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 30.03.2006 №2966 зменшено площу нерухомого майна, яке надається в оренду - 45,62 кв.м. (п. 1 договору про внесення змін) та викладено у новій редакції п.3.1 Договору оренди: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2011 року: 2 493,32 гривні. Орендна плата за перший місяць оренди - березень місяць 2011 встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць лютий 2011 на індекс інфляції за березень 2011 року (п. 2 договору про внесення змін).

Актом приймання-передачі від 16.03.2011 року відповідачем повернуто позивачу нерухоме майно площею 76,38 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що 30.07.2012р. між сторонами укладено договір №2966/04 про припинення договору оренди від 30.03.2006р. №2966. Згідно п.2 цього договору договір оренди вважається припиненим з 20.05.2012 року.

Разом з тим, за розрахунком Позивача, за користування державним майном у квітні, травні 2011р. у відповідача утворився борг перед державним бюджетом у розмірі 3 072, 01 грн. З них 2 754, 04 грн. основного боргу, 139, 43 грн. - інфляційні нарахування, 178, 54 грн. - пені.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір № 2966 нерухомого майна, що належить до державної власності є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 2 754, 04 грн. за квітень, травень 2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що перерахування орендної плати здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховуються орендарем до Державного бюджету, 30% орендної плати перераховуються орендарем на рахунок балансоутримувача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за квітень, травень 2011р. користування державним майном склала 2 754, 04 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди № 2966 у сумі 2 754, 04 грн. за квітень, травень 2011р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.5. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету та балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.3. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 178, 54 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 139, 43 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер : НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача -ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) суму боргу в розмірі 2 754, 04 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн. 04 коп.), індекс інфляції в розмірі 139, 43 грн. (сто тридцять дев'ять грн. 43 коп.) та пеню в розмірі 178, 54 грн. (сто сімдесят вісім грн. 54 коп.)

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер : НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00коп. судового збору).

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.07.2014р.

Суддя І.І.Борисенко