Рішення № 39742117, 09.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11600/13 09.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал-Клаб»

про стягнення частини заборгованості за кредитним договором

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Ключнікова І.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал-Клаб» (далі - відповідач) про стягнення частини заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/11600/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 р.

16.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та заява про зміну позовних вимог.

У судове засідання 17.07.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/11600/13 позивач виконав частково.

У судове засідання 17.07.2013 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про фіксацію судового процесу. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/11600/13 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 17.07.2013 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 07.08.2013 р.

22.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про фіксацію судового процесу.

07.08.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.08.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/11600/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. справу № 910/11600/13 було прийнято суддею Гавриловською І.О. до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2013 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 02.09.2013 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/11600/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. справу № 910/11600/13 було прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2013 р.

У судове засідання 04.09.2013 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 04.09.2013 р. представник відповідача з'явився та подав письмовий відзив на позовну заяву. Клопотання відповідача про фіксацію судового процесу технічними засобами судом задоволено.

Враховуючи часткове виконання позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі та необхідність витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 25.09.2013 р.

24.09.2013 р. представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

У судове засідання 25.09.2013 р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 25.09.2013 р. суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової економічної експертизи, а тому, в порядку ч. 2 ст. 41 ГПК України, сторонам було запропоновано надати питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

У судовому засіданні 25.09.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 09.10.2013 р.

27.09.2013 р. представником позивача було подано через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про видачу ухвали суду.

02.10.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

09.10.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

У судове засідання 09.10.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду клопотання про колегіальний розгляд справи.

Судом, у судовому засіданні 09.10.2013 р. було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача у судове засідання 09.10.2013 р. не з'явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. у справі № 910/11600/13 було призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. було зупинено провадження у справі № 910/11600/13 до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

09.04.2014 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи № 910/11600/13 без висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. провадження у справі № 910/11600/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 30.04.2014 р.

30.04.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 30.04.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/11600/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2014 р. справу № 910/11600/13 було прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О., розгляд справи призначено на 28.05.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 05.05.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/11600/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу № 910/11600/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 28.05.2014 р.

28.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 28.05.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 28.05.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 28.05.2014 р. не з'явився, розгляд справи було відкладено до 25.06.2014 р.

25.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 25.06.2014 р. представник позивача з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 25.06.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 25.06.2014 р. не з'явився, розгляд справи було відкладено на 09.07.2014 р.

09.07.2014 р. представник позивача у судове засідання з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.07.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.01.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (далі - позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 02-В/07 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 1 190 000,00 Євро з кінцевим терміном повернення кредитору кредиту 05.01.2012 р.

Умовами Кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка по кредиту - це плаваюча відсоткова ставка, яка встановлюється кредитором за користування кредитом позичальником і нараховується на загальну суму заборгованості по кредиту. Відсоткова ставка по кредиту складається із базової ставки «EURIBOR»+7,1% річних.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути банку кредит таким чином, щоб:

- починаючи з 05 січня 2008 р. і по 05 грудня 2011 року станом на 06 число кожного місяця загальна заборгованість за кредитом за цим договором зменшувалась на 24 791,67 Євро;

- станом на 06.01.2012 р. заборгованості за кредитом за цим Договором не існувало.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до Кредитного договору, відповідно до яких, зокрема, було змінено порядок повернення кредитних коштів, збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами та порядок її сплати.

Позивач у позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит в сумі, встановленій Кредитним договором, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Позивачем було надано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що зазначена заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно, і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дослідивши наявні у матеріалах справи банківські виписки, суд дійшов висновку про те, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 168 455,02 Євро, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 2 681 693,92 грн.

Крім того, позивач зазначає суду про те, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 413 061,42 Євро.

Судом досліджені наявні у матеріалах справи первинні документи, надані позивачем на підтвердження розміру заборгованості відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а саме банківські виписки по особовому рахунку відповідача, з яких вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 413 061,42 Євро, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 6 575 668,08 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 168 455,02 Євро (2 681 693,92 грн.) та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 413 061,42 Євро (6 575 668,08 грн.) підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 164 635,02 Євро, що за розрахунками позивача у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 31.05.2013 р. складає 1 703 330,38 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 67 137,17 Євро, що за розрахунками позивача у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 31.05.2013 р. складає 694 607,88 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.1 Кредитного договору у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (кожного кредитного траншу), сплати відсотків та комісій, інших платежів на умовах цього Договору позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на термін прострочення, за кожен день прострочення за період, протягом якого нараховується пеня.

Відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, зокрема, з вимогою про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов Кредитного договору за період з 06.03.2010 р. по 31.05.2013 р., а також про те, що строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача пені сплинув 06.09.2011 р.

Суд частково погоджується з твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою ст. 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 13.9 Кредитного договору за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Зазначена умова Додатковими угодами до Кредитного договору змінена не була.

Оскільки позивач 17.06.2013 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами підлягають задоволенню лише за період з 18.06.2010 р. по 31.05.2013р. (кінцева дата нарахування пені, визначена позивачем).

З урахуванням вищенаведеного, періодом, за який підлягає стягненню пеня за неналежне виконання умов Кредитного договору, є 18.06.2010 р. - 31.05.2013 р.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням застосованого строку позовної давності та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 148 759,92 Євро, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 2 365 295,30 грн., та пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 51 936,73 Євро, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 826 798,82 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 8 414 365,50 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При підготовці справи до розгляду судом було встановлено, що позивачем було сплачено за подання позовної заяви до господарського суду міста Києва судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривень.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі двох відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з абз. 2 п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Проте, судовий збір в частині зменшення розміру позовних вимог поверненню позивачу з Державного бюджету України не підлягає, оскільки розмір позовних вимог, який залишився після зменшення, оплачується максимальною ставкою судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал-Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, будинок 17-21; ідентифікаційний код: 34192080) на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 46; ідентифікаційний код: 25959784) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 168 455 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) Євро 02 євроценти, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 2 681 693 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. 92 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 413 061 (чотириста тринадцять тисяч шістдесят один) Євро 42 євроценти, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 6 575 668 (шість мільйонів п'ятсот сімдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 08 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 148 579 (сто сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) Євро 92 євроценти, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 2 365 295 (два мільйони триста шістдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 30 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 51 936 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) Євро 73 євроценти, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09.07.2014 р. складає 826 798 (вісімсот двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 66 175 (шістдесят шість тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя О.В. Нечай