Рішення № 39742111, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6857/14 01.07.14

За позовомПриватного підприємства «Автомагістраль» До Служби Автомобільних доріг у Київській області Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство автомобільних доріг УкраїниПростягнення 8 159 250,29 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Корзаченко В.М., представник за довіреністю;

Від відповідача - Майданік В.В., представник за довіреністю;

Від третьої особи - Білань Ю.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього на свою користь суму грошової заборгованості у розмірі 8 155 675,20 грн., пеню у розмірі 2 904,76 грн., три проценти річних у розмірі 670,33 грн., а всього 8 159 250,29 грн. за Договором від 04.12.2012р. № 433М-12.

Позивач 12.06.2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- суму основної грошової заборгованості у розмірі 8 155 675, 20 грн.;

- пеню у розмірі 129 708,75 грн.

- три відсотки річних у розмірі 42 230,76 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 587 208, 61 грн., а всього стягнути 8 914 823, 32 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Суд, керуючи вимогами статті 22 ГПК України, приймає заяву про збільшення позовних вимог в частині основного боргу, пені та 3% річних, в частині заявленої вимоги про стягнення інфляційних суд не приймає, оскільки це фактично нові позовні вимоги, які не були заявлені позивачем у позовній заяві, прийнятої судом до розгляду.

Ухвалою суду від 19.06.2014р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, послався на умови п.п. 4.1, 4.5.1 відповідно до яких оплата проводиться при надходженні коштів з державного бюджету України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2012 року між Службою автомобільних доріг у Київській області (надалі - Замовник) та Приватним підприємством «Автомагістраль» (надалі - Виконавець) було укладено договір № 433М-12 на послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги О100715 (Київ - Одеса) - Ковалівка через Вінницькі Стави на ділянці км 5+650 - км 11+850, протяжністю 6,200 км Київської області (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору Виконавець зобов'язався у 2012-2013 роках надати Замовникові послуги: «ГБН Г.1-218-182:2011. з поточного середнього ремонту автомобільної дороги О100715 (Київ-Одеса) - Ковалівка через Вінницькі Стави на ділянці км 5+650 - км 11+850, протяжністю 6,200 км Київської області», а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 9 799 305,60 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2013р. строк надання послуг складає: початок - дата підписання договору, закінчення - грудень 2014 року.

Строк надання послуг може бути продовжений у разі виникнення документального підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження у тому числі форсмажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Строк дії договору визначений до 31 грудня 2014 року (п .10.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2013р.).

Відповідно до п. 5.9.3 Договору в період за п'ять днів до кінця звітного періоду, Виконавець надає Замовнику:

- акти приймання підрядних послуг (форми №КБ-2в),

- довідки про вартість надання послуг та витрат (форми КБ-3).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів. Замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі Акту наданих послуг (ф. КБ-2в), довідки про вартість наданих підрядних послуг (ф. КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються в межах договірної ціни, відповідно до п. 3.4 цього Договору, та виділених коштів на оплату послуг згідно з планом фінансування, по мірі надходження коштів від головного розпорядника.

Крім того, згідно з п.п. 4.5.1, 4.5.2 фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел фінансування (при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів - Державного агентства автомобільних доріг України.

Замовник має право скоригувати план фінансування протягом поточного року у разі внесення змін в річний план фіксування головним розпорядником коштів - Державним агентством автомобільних доріг України в частині уточнення видатків на фінансування поваг, пов'язаних з ремонтом автомобільних доріг, а також із урахуванням наявних у нього коштів відповідно до фінансування послуг головним розпорядником коштів одночасно із уточненням річного плану фінансування сторони вносять зміни в умови договору та оформляють ці зміни шляхом укладення додаткових угод.

Судом встановлено, що позивач виконав роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги О100715 (Київ - Одеса) - Ковалівка через Вінницькі Стави на ділянці км 5+650 - км 11+850, протяжністю 6,200 км Київської області, що підтверджується, підписаними обома сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р. (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014р. (ф. КБ-3) на суму 8 155 675,20 грн., підписаним сторонами без зауважень та скріпленим печатками сторін.

В порушення умов Договору Відповідач оплату не здійснив, сума заборгованості станом на час вирішення спору становить 8 155 675,20 грн.

Відповідач не заперечив факт виконання вказаних робіт, посилався на відсутність фінансування, як бюджетної організації.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та мови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що договір є оплатним і обов'язку Позивача виконати певну роботу відповідає обов'язок Відповідача прийняти та оплатити вартість робіт у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відтак, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

При розгляді справи по суті, судом враховано, що відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, також відсутність бюджетного фінансування за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплатити виконану роботу, оскільки в разі відсутності коштів для оплати Замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати виконаної роботи, а не приймати послуги.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за договором №433М-12 від 04.12.2012р. у сумі 8 155 675,20 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений відповідачем визнаний, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи проценти річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 42 230,76 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 129 708,75 грн. суд відмовляє з огляду на таке.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено раніше, відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться Замовником шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з Державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів.

Згідно Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області, Відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, і є отримувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Згідно п. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до п. 7.4 Договору при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за надані послуги з вини Замовника, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день такої затримки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ в період за який нараховується пеня.

З огляду на викладене, прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача, оскільки кошти з державного бюджету на погашення заборгованості до Відповідача не надходили.

В свою чергу, зважаючи на те, що штрафні санкції (пеня) застосовуються як відповідальність за прострочення виконання боржником своїх зобов'язань та, відповідно до умов п. 7.4. Договору Відповідач сплачує пеню Позивачу при затримці термінів перерахування платежів, лише після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування за надані послуги з вини замовника, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій є необгрунтованими, у зв'язку із чим останні не підлягають задоволенню судом.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Служби Автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, Код: 26345736) на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, с. Синяк, вул. Леніна, 68, Київська обл., Вишгородській район, Код: 31481658) заборгованість по Договору №433М-12 від 04.12.2012р. у розмірі 8 155 675 (вісім мільйонів сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 20 коп., 42 230 (сорок дві тисячі двісті тридцять) грн. 76 коп. 3% річних, а також судовий збір в розмірі 71 941 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот сорок одну) грн. 73 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.07.2014р.

Суддя І.І. Борисенко