Ухвала суду № 39741560, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/9991/9887/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі № 2-а-5089/10/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району міста Харкова

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним та скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 19.03.2010 № 0000141505/0 про визначення НВП «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м.Харкова податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176569,90 грн., в т.ч. 135823,00 грн. основного платежу та 40746,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1,70 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

НВП «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м.Харкова подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, наголошуючи на тому, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв правомірно і його право сформувати податковий кредит на підставі податкових накладних обмежено лише визначеним у ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ строком давності, який позивачем дотримано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м.Харкова від 19.03.2010 № 0000141505/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176569,90 грн., в т.ч. 135823,00 грн. основного платежу та 40746,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 04.03.2010 № 1100/15-509/30235387, про порушення вимог п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення цих норм закону полягало у неправомірному включенні позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у квітні-листопаді 2009 року, а також на підставі податкових накладних від 03.08.2009 №№ 030865, 03811, 030812, 03864 виписаних ТОВ «Спарекс Строй плюс», яке виключено з реєстру платників податку з 03.08.2009.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2009 року податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у квітні-листопаді 2009 року, що не є порушенням п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Позивач також правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних №№ 030865, 03811, 030812, 03864, виписаних ТОВ «Спарекс Строй плюс» 03.08.2009, оскільки на дату виписки податкових накладних підприємство було платником податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право у позивача сформувати податковий кредит виникло у квітні-листопаді 2009 року - періоді, коли виписані податкові накладні, тому податковий кредит у грудні 2009 року сформований неправомірно.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною постанову суду апеляційної інстанції, оскільки останній неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції.

Виходячи з положень п.п. п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закону) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документу та підтверджує факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, а у періоді, коли отримано податкову накладну, само собою не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

Суд касаційної інстанції також вважає за правильне погодитися з висновком суду першої інстанції про правомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Спарекс Строй плюс», з огляду на встановлення судом першої інстанції обставини про те, що вказане підприємство на час виписки податкових накладних було особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на положеннях п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції зазначений вище висновок суду першої інстанції взагалі залишив поза увагою і помилково скасував постанову суду і в цій частині також.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

Ю.І. Цвіркун