Ухвала суду № 39741418, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/9991/60779/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р.

у справі № 2-а-585/12/1070

за позовом Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» (далі - позивач, АКБ «Східно-Європейський банк») звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 р. № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 р. № 0000190220/2129.

У касаційній скарзі Білоцерківська ОДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Білоцерківською ОДПІ проведено перевірку АКБ «Східно-Європейський банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 25.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого в декларацію з податку на прибуток - графа « 01.1»К1 не включено дохід від надходження виручки від усіх видів послуг згідно звіту за формою № 748 «Звіт про касові обороти банку» за жовтень 2009 року - 347,00 грн. та 16 972, 00 грн. за грудень 2009 р.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 402,00 грн., у тому числі 4 322,00 грн. - основний платіж, 1080,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не дотримано вимог, передбачених ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для звернення до боржника про погашення податкового зобов'язання.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2009 р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 756 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», згідно якої з 21.12.2009 року в банку відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

24.02.2009 р. господарським судом м. Києва у справі № 34/119 за позовом Національного банку України до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про ліквідацію банку, прийнято постанову, якою позов задоволено, тобто підтверджено ліквідацію банку у зв'язку із неплатоспроможністю.

Водночас колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що для правильного вирішення справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно звернути увагу на те, що, оскільки відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки вважаються ліквідованими з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру, наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» № 1146 виключено особливості зняття банків з обліку в органах Державної податкової служби.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. та постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов