Ухвала суду № 39741381, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/2537/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Махаринця М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року

у справі № 2а/1770/1217/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін»доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін») звернулось з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 року в задоволенні позову ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» відмовлено

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

У запереченні на касаційну скаргу ОДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2007 року по 01.08.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2010 року № 154/23/33522271.

При проведенні перевірки були використані матеріали планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін», якою охоплено період господарської діяльності позивача з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року (акт від 24.02.2010 року № 31/23/33522271 - на підставі якого встановлено завищення валових витрат по господарським операціям з ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» на 356810,00 грн. в IV кварталі 2008 року, що призвело до заниження податку на прибуток на 89202,50 грн.).

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток на 1310020,00 грн., пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит на загальну суму 1072410,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 року №0000522340/0, яким ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств", у розмірі 2454811,50 грн., (за основним платежем - 1310020,00 грн. та за штрафними санкціями - 1144791,50 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення та прийнято податкові повідомлення - рішення на аналогічні суми № 0000522340/1 від 12.10.2010 року та № 0000522340/2 від 29.12.2010 року.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін», виходив з того, що позивачем не обґрунтувано зв'язок придбаних у ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі» товарів (робіт, послуг) з власною господарською діяльністю, а саме - необхідність їх отримання для можливості провадження господарської діяльності та одержання відповідного прибутку, не підтверджено, що товари (роботи, послуги) у вказаних контрагентів придбавалися ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» по господарським операціям з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі» належним чином не підтверджені, оскільки, у позивача відсутні будь-які документи на підтвердження факту переміщення товарів до місцезнаходження ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін», які, з врахуванням номенклатури товару та обсягів поставок, повинні у нього бути, як і відомості про виписування працівникам довіреностей для отримання від вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей, а також відомості про зберігання і використання таких товарно-матеріальних цінностей. Крім того, зазначено, що валові витрати позивача по господарським операціям з ПП «Юнісеф» належним чином не підтверджені.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, тощо.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо кримінальної справи, порушеної відносно колишнього директора ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» ОСОБА_4

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься копія постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.11.2012 року у кримінальній справі № 1-161/11, де ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання за ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, відповідно до Закону України «Про амністію».

У вищевказаній постанові було досліджено порушення з податку на прибуток підприємства позивача в період 2007-2008 року, відповідно до акту перевірки від 24.02.2010 року № 31/23/33522271, що також був предметом дослідження у даній справі, шляхом проведення експертизи установлювалось чи було порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за період з 01.09.2007 року по 01.10 2010 року, внаслідок здійснення господарської діяльності ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» з ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі».

На вирішення експертам ставились питання чи підтверджуються порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок па прибуток підприємств в сумі 1 310 020 грн., та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит в сумі 1 072 410 грн., допущених ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» в результаті здійснення господарської діяльності з ПРП «ТЕК» Транс Експо Регіон», ПП «ІОнісеф» ПП «АгроімпексРесурс», ПП «Лайкост», ПП Фірма «Вілсі», які мали місце в серпні - жовтні 2008 року, за умови що вони не здійснювали продаж товарів та виконання робіт.

На підставі зазначеного висновку, суд встановив, що підтверджується порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 462628 грн. та порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено податковий кредит в сумі 396 806 грн., допущені ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» в результаті здійснення господарської діяльності лише з ПРП «ТЕК» Транс Експо Регіон», ПП «ІОнісеф» ПП «АгроімпексРесурс» з серпня по жовтень 2008 року.

Однак, судами попередніх інстанцій не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, а також не було надано належної правової оцінки зазначеним вище обставинам.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам справи.

Пунктом 1 ст. 81 КАС України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Однак, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанції не дослідили та не встановили всі обставини справи.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов