Постанова № 39740779, 08.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 922/5038/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 15.04.2014 року Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/5038/13 господарського суду Харківської області за позовомРадгоспробкооп "Безлюдівський"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення коштів у розмірі 14920,84 грн.ВСТАНОВИВ:

Радгоспробкооп "Безлюдівський" звернувся до господарського суду Харківської області із позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 31.01.2014 року) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди від 01.08.2011 року № 6, укладеного між позивачем та відповідачем, зі змінами, внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року; зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно та стягнути орендну плату в сумі 10860,00 грн., пеню в сумі 433,07 грн., 25% річних в сумі 855,77 грн. та штраф в сумі 2772,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати орендованих приміщень та попередньої письмової згоди орендодавця на укладення договору суборенди нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року (головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Пелипенко Н.М., Тихий П.В.), позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди № 6 від 01.08.2011 року із змінами, внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року до договору оренди №6 від 01.08.2011 року, укладений між радгоспробкооп "Безлюдівський" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повернути позивачу передане в оренду майно за договором № 6 від 01.08.2011 року, а саме: приміщення магазину № 23 площею 185,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

З Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь радгоспробкооп "Безлюдівський" стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 10860,00 грн., 433,07 грн. пені, 855,77 грн. 25% річних, 2772,00 грн. штрафу та 2867,50 грн. судового збору.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення статей 16, 606, 761, 770, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України

Скаржник вважає, що прийняті судові акти є незаконними та необґрунтованими, оскільки викладені у судових рішеннях висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, які суди попередніх інстанцій вважають доведеними не були доведені позивачем, неправильно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

А саме, заявник вважає, що позивач не мав права здавати в оренду приміщення, оскільки не є його власником, в той час як право власності на приміщення магазину АДРЕСА_1, належить відповідачу та іншим особам, які визначені в протоколі загальних зборів радгоспробкоопу "Безлюдівський" від 25.12.2012 року.

Також судами не враховано, що вже є рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року, яким відмовлено у позові про виселення відповідача із спірного приміщення та стягнення неустойки.

Крім того, суди не звернули увагу, що заборгованість по орендній платі відповідач частково сплачував, в зв'язку з чим відсутня підстава для розірвання договору.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 01.08.2011 року між радгоспробкоооп "Безлюдівський" (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди № 6 (т.1, а.с.19-20) нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_1 на строк до 31.07.2014 року.

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 19.04.2012 року №77 "Про присвоєння поштових адрес нежилим приміщенням смт. Безлюдівка" нежитловому приміщенню - магазину АДРЕСА_1 (т.1, а.с.18).

Згідно пункту 4.1 договору, з урахуванням змін, внесених додатковим договором №3 від 01.04.2012 року, орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, та з 01.04.2012 року становить 2310,00 грн.

Відповідач протягом дії договору оренди № 6 від 01.08.2011 року порушував зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати, а саме: за період з 01.08.2013 року по 30.01.2014 року сплатив частину заборгованості 31.10.2013 року в сумі 1000,00 грн. в останній день третього місяця несплати підряд, за період з 01.11.2013 року по 05.12.2013 року сплатив частину заборгованості 27.11.2013 року в сумі 1000,00грн. та за період з 06.12.2013 року по 30.01.2014 року сплатив частину заборгованості 27.11.2013 року в сумі 1000,00 грн..

Заборгованість по орендній платі складає 10860,0 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.35-51).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення пункту 3.8 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року відповідачем без письмової згоди позивача був укладений договір суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.08.2012 року з ОСОБА_6 про передачу в суборенду нежитлового приміщення по АДРЕСА_1) (т.1, а.с.27-28), що підтверджується листом ОСОБА_6, який він надіслав позивачу у відповідь на лист від 30.11.2012 року № 24 (т.1, а.с.29-31).

Згідно пункту 2.2 договору оренди №6 від 01.08.2011 року сторони передбачили право орендодавця виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору оренди у разі невиконання орендарем умов цього договору.

Пунктами 5.3, 6.3 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року сторони передбачили, що орендодавець, у разі прострочення орендарем внесення орендної плати понад один місяць, має право розірвати договір та вимагати відшкодування збитків, спричинених цим простроченням.

Враховуючи невиконання орендарем умов договору оренди № 6 від 01.08.2011 року та неможливістю врегулювання спору добровільно (листи від 16.10.2013 року № 59, б/н від 01.11.2013 року), відповідач просить розірвати договір оренди, повернути орендоване майно, стягнути суму боргу та застосувати відповідальність передбачену договором.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" пункту 3.1. розділу 3, з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, приписи статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Відповідно до частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди № 6 від 01.08.2011 року зі змінами, внесеними згідно додаткового договору № 3 від 01.04.2013 року до пункту 4.1 договору узгоджено, що орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця у сумі - 2310,00 грн. на поточний рахунок орендодавця.

За період з 06.08.2013 року по 30.01.2014 року у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 10860,00 грн., при цьому часткова сплата здійснена лише в останній день третього місяця несплати.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про розірвання договору оренди від 01.08.2011 року №6 зі змінами, внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року та стягнули з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 10860,00 грн. та на підставі розділу 5 договору (відповідальність сторін) пеню в сумі 433,07 грн., 25% річних в сумі 855,77 грн., штраф в сумі 2772,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.11 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року сторони встановили обов'язок орендаря, у разі припинення дії договору оренди, повернути орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3-х днів з моменту припинення договору за актом приймання-передачі, а відтак вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно судами також визнана такою, що підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на відсутність у позивача права власності на спірне нежитлове приміщення - магазин АДРЕСА_1, оскільки постановою загальних зборів радгоспробкоопу "Безлюдівський" від 11.12.2012 року було затверджено "Положення про Порядок поділу, нарахування часток та закріплення власності в р/р "Безлюдівський" (т. 1 а.с. 212-215), яким ОСОБА_4 та іншим фізичним особам магазин передано у власність, судом апеляційної інстанції спростовано з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 зазначеного Положення, при поділі власності капітал (основні засоби) р/р "Безлюдівський" ділиться на дві частини: неподільну і подільну. Перша, неподільна частина або Статутний (громадський) капітал закріплюється за радгоспрабкоопом, виступає гарантом цілісності, стабільності і використовується на загальні блага суспільства, становить 9715,11 грн. та складається з вартості наступних об'єктів: магазину № 3 і приміщення контори літ. 1-5 площею 9,9 кв.м. Друга, подільна частина або пайовий (колективний) капітал зараховується в пайовий (колективний) капітал радгоспрабкоопу і підлягає закріпленню за членами радгоспрабкоопу (фізичними особами). Пайовий (колективний) капітал становить 160586,76 грн. та складається з вартості таких об'єктів: магазин АДРЕСА_1 (за винятком приміщення літ. 1-5 площею 9,9 кв.м.), склади госпдовору.

Відповідно до пункту 2 цього Положення, конкретні частки в майні р/р "Безлюдівський", нараховані членам радгоспрабкоопу, згідно з цим Положенням, підлягають затвердженню на загальних зборах членів р/р "Безлюдівський".

Відповідно до пункту 3 цього Положення, власність або частина власності радгоспробкооп "Безлюдівський" з подільного фонду закріплюється за членом шляхом продажу йому об'єкта або частини об'єкта нерухомості в межах нарахованої йому частки, для подальшого індивідуального або часткового спільного володіння, розпорядження та користування, що вирішується правлінням радгоспробкооп "Безлюдівський" на підставі поданої заяви члена радгоспробкооп "Безлюдівський".

Судом встановлено, що правлінням радгоспробкооп "Безлюдівський" рішень щодо продажу магазину АДРЕСА_1 не приймалось, частка в майні в грошовому вираженні жодному з членів Радгоспробкооп "Безлюдівський" нарахована не була, експертна оцінка зазначеного майна не проводилась.

В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_4, як члена Радгоспробкооп "Безлюдівський" про придбання магазину АДРЕСА_1, в порядку, передбаченому пунктом 3 Положення про Порядок поділу, нарахування часток та закріплення власності в р/р "Безлюдівський", затвердженого Постановою Загальних зборів Радгоспробкоопу "Безлюдівський" від 11.12.2012 року.

Також судом встановлено, що радгоспробкооп "Безлюдівський" безперервно з 1961 року до теперішнього часу використовує своє майно, в т.ч. нежитлові приміщення магазину АДРЕСА_1, у власній господарсько-фінансовій діяльності та сплачує обов'язкові платежі (податки та збори) до бюджету. На теперішній час майнові права на нежитлові приміщення магазину АДРЕСА_1, в цілому належать радгоспробкооп "Безлюдівський".

Відповідачем належними та допустимими доказами вказані обставини не спростовані.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.11.2013 року, ОСОБА_4 є одним з засновників юридичної особи радгоспробкоопу "Безлюдівський" державна реєстрація якої здійснена 28.04.1993 року, 28.03.2005 року за №14711200000000567 (а.с.72-73, т.1), що не свідчить про право власності на індивідуально визначене майно.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність доказів права власності відповідача на спірне майно та обґрунтовано не застосовані до спірних правовідносин приписи статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки докази поєднання боржника і орендаря в одній особі відсутні.

Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи договір оренди №6 від 01.08.2011 року був укладений сторонами в силу вільного волевиявлення сторін договору, що також підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2011 року (т.1, а.с.21), який був підписаний представниками сторін без застережень. Доказів визнання недійсним вказаного договору в матеріалах немає.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд в зв'язку з частковим погашенням боргу касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки пунктом 6.3 договору передбачено, що дострокове розірвання договору за ініціативою орендодавця може мати місце, зокрема, у разі порушення строку внесення орендної плати більш одного місця з моменту виникнення зобов'язання, що відповідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору.

Щодо застосування статті 782 Цивільного кодексу України, якою передбачено право наймодавця відмовитись від договору, то таке право не є перешкодою для звернення наймодавця до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем орендної плати, тобто реалізувати право на захист порушеного права у спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України шляхом припинення правовідношення.

Посилання відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року касаційна інстанція також не приймає до уваги, оскільки у справі №922/416/13-г інший предмет та інші підстави позову.

Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року у справі №922/5038/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач