Рішення № 39739288, 07.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р.Справа № 916/1518/14

За позовом: Малого приватного підприємства „Паллада"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Блек Сі Лайн"

про стягнення 17128,09грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Жорняк О.П., довіреність від 29.01.2014р.

від відповідача: не з`явився

В засіданні 07.07.2014 р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Жорняк О.П., довіреність від 29.01.2014р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Блек Сі Лайн" на користь МПП „Паллада" 15400грн. основного боргу, 216,02грн. індексу інфляції, 463,27грн. три проценти річних, 1048,80грн. пені, 5000грн. витрат на послуги адвоката.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав пояснення від 23.06.2014р. за вх.№16247/14, в їх обґрунтування зазначає, що між МПП „Паллада" та ТОВ „Блек Сі Лайн" було укладено договори перевезення вантажу автомобільним транспортом: від 14.10.2011р. №552/35, від 09.11.2011р. №616/24, від 12.12.2011р. №702/32, від 14.12.2011р. №706/36, від 26.12.2011р. №732/62, відповідно до умов яких позивач здійснив перевезення товарів відповідача на загальну суму 15400грн. Однак, відповідач оплату вартості послуг з перевезення МПП „Паллада" не сплатив, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача за умов прострочення зобов'язання також 3% річних, індекс інфляції та пеню.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 12.05.2014р. за вх.№11997/14, від 26.05.2014р. за вх.№13477/14, від 23.06.2014р. за вх.№16201/14 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Ухвалою суду від 26.05.2014р. за клопотанням позивача від 26.05.2014р. за вх.№2-2073/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 07.07.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

Між МПП „Паллада" (перевізник) та ТОВ „Блек Сі Лайн" (замовник) було укладено договори - заявки транспортного перевезення: 14.10.2011р. №552/35 за маршрутом Київ-Одеса автомобілем „Вольво", р.н. ВН7743СК, р.н. причепу ВН6806ХР, вантаж пива вагою 21 тонна, на суму 3000грн.; 09.11.2011р. №616/24 (№091111) за маршрутом Київ-Одеса автомобілем „Вольво", р.н. ВН7743СК, р.н. причепу ВН6806ХР, вантаж пива вагою 22 тонни, на суму 3000грн.; 12.12.2011р. №702/32 (№12.12.11) за маршрутом Київ-Одеса автомобілем „Вольво", р.н. ВН3975СН, р.н. причепу ВН0735ХО, вантаж пива вагою 21 тонни, на суму 3100грн.; 14.12.2011р. №706/36 за маршрутом Київ-Одеса автомобілем „Вольво", р.н. ВН6127СХ, р.н. причепу ВН5228ХО, вантаж товарів народного споживання на палетах, на суму 3100грн.; 26.12.2011р. №732/62 (№26/12) за маршрутом Київ-Одеса автомобілем „Вольво", р.н. ВН5415СР, р.н. причепу ВН2870ХО, вантаж товарів народного споживання на палетах, на суму 3200грн.

У пунктах 1 означених договорів сторони домовились, що перевізник бере на себе зобов'язання перевезти переданий йому відправником вантаж у пункт призначення у встановлений строк та передати його уповноваженому на отримання вантажу отримувачу, а також здійснити експедиційне обслуговування, а замовник зобов'язується своєчасно оплатити надані послуги у відповідності до погоджених сторонами маршруту, ваги вантажу, вартості послуг з перевезення.

З приводу відсутності у позивача оригіналів наведених договорів останній повідомив суд, що після їх підписання та завірення печаткою ТОВ „Блек Сі Лайн" надсилав їх підприємству засобами факсимільного зв'язку, а оригінали відповідно знаходяться у ТОВ „Блек Сі Лайн".

Сторонами договорів на підтвердження факту здійснення перевезення підписано акти здачі-приймання робіт №552 від 17.10.2011р., №616 від 10.11.2011р., №702 від 13.12.2011р., №706 від 15.12.2011р., №732 від 28.12.2011р.

На підставі здійснення перевезення за вищенаведеними договорами позивач виставив відповідачу рахунки №552 від 17.10.2011р., №616 від 10.11.2011р., №702 від 13.12.2011р., №706 від 15.12.2011р., №732 від 28.12.2011р. на загальну суму 15400грн.

Листом від 10.04.2013р. відповідач визнав свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості перевезення на суму основного боргу - 15400грн., а також зобов'язався відшкодувати позивачу три проценти річних, індекс інфляції та штрафні санкції.

З врахуванням вище проаналізованих обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Пунктом 1 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно п. 1, ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Із змісту пп. 1 п. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України вбачається, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктами 1, 2 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що матеріали справи та лист ТОВ „Блек Сі Лайн" від 10.04.2013р. свідчать про факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення за договорами від 14.10.2011р. №552/35, від 09.11.2011р. №616/24 (№091111), від 12.12.2011р. №702/32 (№12.12.11), від 14.12.2011р. №706/36, від 26.12.2011р. №732/62 (№26/12) їх прийняття відповідачем, та неоплати ним на суму 15400грн., суд вбачає підстави для повного задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 15400грн.

Крім того, позивачем заявлено до суду позовну вимогу про стягнення з відповідача 1048,80грн. пені за період з 18.04.2013р. по 16.04.2014р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що умовами договорів від 14.10.2011р. №552/35, від 09.11.2011р. №616/24 (№091111), від 12.12.2011р. №702/32 (№12.12.11), від 14.12.2011р. №706/36, від 26.12.2011р. №732/62 (№26/12) не передбачено сторонами нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, лист відповідача від 10.04.2013р. щодо визнання заборгованості не є доказом дотриманням письмової форми укладення правочину щодо нарахування штрафних санкцій у розумінні ст.ст.547, 551 ЦК України, які передбачають укладення договору про неустойку саме в письмовій формі, у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 1048,80грн. пені суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 463,27грн. за період з 18.04.2013р. по 16.04.2014р., 216,02грн грн. індексу інфляції за період з 18.04.2013р. по 16.04.2014р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 463,27грн. за період з 18.04.2013р. по 16.04.2014р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Суд перевірив розрахунок індексу інфляції позивача, встановив, що за вказаний позивачем період сума індексу інфляції становить 1053,33грн., однак, позивачем заявлено до стягнення лише 216,02грн., у зв'язку з чим дана вимога підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15400грн. заборгованості, 463,27грн. три проценти річних за період з 18.04.2013р. по 16.04.2014р., 216,02грн. індексу інфляції за період з 18.04.2013р. по 16.04.2014р.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1715,13грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5000грн. На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивач надав до суду договір про надання адвокатських послуг від 16.04.2014р., укладений між адвокатом Жорняк О.П. та МПП „Паллада", свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1161 від 28.04.2003р. на ім'я Жорняк О.П., акт здачі-прийняття виконаних робіт від 16.04.2014р.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що згідно Витягу з ЄДРЮОФОП станом на 30.09.2013р. вид діяльності МПП „Паллада": діяльність посередників у торгівлі товарами широко асортименту, транспортне оброблення вантажів, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, вантажний автомобільний транспорт, та до предмету діяльності позивача не відносяться здійснення діяльності у сфері надання юридичних послуг, є обґрунтованою доцільність для користування МПП „Паллада" юридичними послугами, що надаються іншими особами/організаціями, звідси позивач фактично поніс витрати на послуги адвоката, що згідно акту здачі-приймання виконаних робіт №04/02 від 04.02.2014р. заключались в підготовці та поданні позову до суду, представленні інтересів позивача під час розгляду справи в судовому засіданні, у зв'язку з чим суд з огляду на розумну необхідність витрат на послуги адвоката для даної справи, з врахуванням того, що ціна заявленого позову є невеликою, суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 2500грн. відшкодування витрат на послуги адвоката.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 07.07.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 22.04.2014р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Блек Сі Лайн" (67663, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Енергетиків,11, код 37136804) на користь Малого приватного підприємства „Паллада" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, 1-А, будівля - Г, код 25037369) 15400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) грн. заборгованості, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 27 коп. три проценти річних. 216 (двісті шістнадцять) грн. 02коп. індексу інфляції, 1715 (одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 13 коп. судового збору, 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката.

3. Відмовити позивачу в задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст складено 09.07.2014 р.

Суддя Малярчук І.А.