Постанова № 39737866, 09.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року 09 год. 53 хв. Справа № 813/3561/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Ящицького А.Л.,

представника відповідача - Чубак Н.В.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Національного університету "Львівська політехніка" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національного університету "Львівська політехніка" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014 року № 0001042208.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 09.07.2014 року відповідно до положень ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акта перевірки №102/22-08/02071010 від 25.02.2014 року, який складений за результатами позапланової виїзної документальної перевірки НУ «Львівська політехніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентом FIRMA «Heidelberger Druckmaschinen Osteuropa Vertriebs-GmbH», AUSTRIA по контракту №13-004-К від 26.10.2012 року. Відповідно до висновку даного акта перевірки, НУ «Львівська політехніка» порушив ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185-94/ВР (із змінами та доповненнями) та відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. №185-94/ВР (із змінами та доповненнями) порушення резидентами строків, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки 26.06.2013 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було надано НУ «Львівська політехніка» позитивний висновок № 721 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією з фірмою «HEIDELBERGER DRUCKMASSCHINEN OSTEUROPA VERTRIEBS-GMBH» по контракту № 13-004-К від 26.10.2012 року, відповідно до якого продовжено строки розрахунків з 11.06.2013 р. по 19.07.2013 р. на суму 49100,00 євро. Вказаний висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є індивідуальним правовим актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє НУ «Львівська політехніка» від відповідальності у вигляді сплати пені. Крім цього, відповідачем не було враховано, що позивачем вжито усіх необхідних заходів для попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків у іноземній валюті, що свідчить про відсутність вини у його діях. А відтак, відповідач неправомірно застосовував до позивача пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях. Покликається на те, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства за імпортним контрактом №13-004-К від 26.10.2012 року, за результатами якої був складений акт №102/22-08/02071010 від 25.02.2014 року. За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось у несвоєчасному надходженні товару за імпортним контрактом на митну територію України. На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 12.03.2014 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21327,57 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим і підстав для його скасування немає, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку НУ «Львівська політехніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентом FIRMA «Heidelberger Druckmaschinen Osteuropa Vertriebs-GmbH», AUSTRIA по контракту №13-004-К від 26.10.2012 року. Результати перевірки відображені в Акті №102/22-08/02071010 від 25.02.2014 року.

За висновком акта перевірки, встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось у несвоєчасному надходженні товару за імпортним контрактом на митну територію України.

На підставі висновку зазначеного Акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 12.03.2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за несвоєчасне надходження товару за імпортним контрактом на митну територію України в сумі 21327,57 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Згідно рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області №8508/10/13-01-10-08-05/470 від 10.04.2014р. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.03.2014 р. № 0001042208 залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення. Також згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.04.2014 р. № 7847/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги Національного університету «Львівська політехніка», згідно якого Міністерство доходів і зборів України керуючись главою 4 Податкового кодексу України залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.03.2014 р. № 0001042208, зазначивши, що вказані рішення не підлягають адміністративному оскарженню, але з врахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Позивач, не погоджуючись із викладеним, оскаржив податкове повідомлення-рішення відповідача до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 26.10.2012 року між Національним університетом «Львівська політехніка» та фірмою «Heidelberger Druckmaschinen Osteuropa Vertriebs-GmbH» було укладено договір купівлі - продажу №13-004-К. Відповідно до умов вищевказаного договору фірма «Heidelberger Druckmaschinen Osteuropa Vertriebs-GmbH» (Австрія) зобов'язувалась поставити Національному університету «Львівська політехніка» товар - офсетну друкарську машину Heidelberg Speedmaster SM 52-2.

Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу №13-004-К від 26.10.2012 р. (зі змінами від 04.02.2013 р.) перша сума попередньої оплати від загальної вартості договору складає 49100 євро і повинна бути виплачена покупцем у строк до 28.02.2013 року. Друга сума попередньої оплати за товар згідно договору складає 114500 євро і повинна бути виплачена покупцем протягом десяти календарних днів з моменту письмового повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу №13-004-К від 26.10.2012 р. (зі змінами від 04.02.2013 р.) продавець поставить товар протягом 3 (трьох) місяців з дня надходження на банківський рахунок продавця попередньої оплати від покупця у відповідності до пункту 3 даного Договору купівлі-продажу. Термін поставки вважається дотриманим, якщо протягом встановленого Договором купівлі-продажу терміну поставки товар готовий до відвантаження і продавець письмово повідомив покупця про готовність до відвантаження. Повідомлення про готовність товару до відвантаження продавець надсилає покупцю будь-якими терміновими видами зв'язку (телеграма, факсимільне повідомлення, електронна пошта, інше).

На виконання умов укладеного контракту (п.3) Національним університетом «Львівська політехніка» до ГУ ДКСУ у Львівській області було подано платіжне доручення №695 від 06.02.2013 р. на закупівлю валюти на виконання умов даного договору та для перерахунку на рахунок нерезидента першої суми попередньої оплати за офсетну друкарську машину.

Однак, ГУ ДКСУ у Львівській області здійснило перерахування коштів в розмірі 549 920,00 грн. на закупівлю валюти згідно платіжного дорученню № 695 від 06.02.2013 р. лише 25.02.2013 року, а відтак, перша сума попередньої оплати за офсетну друкарську машину нерезиденту була здійсненна ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» лише 26.02.2013 року на підставі платіжного доручення №1 від 26.02.2013 р. на суму 49100,00 євро.

Також судом встановлено, що листом від 09.04.2013 року фірма «Heidelberger Druckmaschinen Osteuropa Vertriebs-GmbH» (Австрія) повідомила НУ «Львівська політехніка», що товар - офсетна друкарська машина буде готовий до відвантаження 19.04.2013р., при цьому позивач, згідно умов договору, зобов'язаний протягом десяти календарних днів з моменту письмового повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження здійснити оплату в розмірі 114500 євро.

Національним університетом «Львівська політехніка» відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства від 02.03.2012р. №309, було подано на реєстрацію повідомлення нерезидента від 09.04.2013р. про готовність товару до відвантаження та платіжне доручення від 17.04.2013р. №1501, від 17.04.2013 р. №1502 на закупівлю іноземної валюти (євро) для придбання офсетної машини згідно договору № 13-004 к від 26.10.2012р.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області 17.04.2013р. було зареєстровано та взято на облік фінансові зобов'язання університету в сумі 1236600 грн. та 7419,60 грн. та прийнято до виконання платіжні доручення № 1501 від 17.04.2013р., № 1502 від 17.04.2013 р. про що на вказаних вище документах проставлено відповідні штампи із зазначенням дати - 17.04.2013р.

Листом №68-01-889 від 20.05.2013 р. Національний університет «Львівська політехніка» просив ГУ ДКС України у Львівській області вжити заходів для термінового виконання платіжних доручень № 1501 від 17.04.2013 р. та № 1502 від 17.04.2013 р.

Судом встановлено, що платіжні доручення № 1501 від 17.04.2013р., № 1502 від 17.04.2013 р. були виконані ГУ Державної казначейської служби України лише 24.05.2013 року, тобто, на 38 календарний день від дати подання платіжного доручення, або на 88 календарний день від дати першої суми попередньої оплати за товар.

Платіжним дорученням №2 від 27.05.2013 р. позивач сплатив на користь нерезидента другу суму попередньої оплати за товар - офсетну друкарську машину Heidelberg Speedmaster SM 52-2 в сумі 114500 євро.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до п. 3 постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (надалі - постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012 року №475) установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 12 постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012 року №475 передбачено, що дана постанова набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Згідно з п. 1 постанови Правління Національного Банку України від 14.05.2013 року №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Також судом встановлено, що граничний термін надходження товару згідно договору купівлі-продажу №13-004-К від 26.10.2012 р. у відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 1 постанови Правління Національного Банку України від 14.05.2013 року №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» - 27.05.2013 року.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів свідчить про відсутність складу правопорушення.

З аналізу частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вбачається, що стягнення пені за прострочення одержання резидентом виручки в іноземній валюті відбувається за порушення резидентами терміну, передбаченого статтею 1 цього Закону. Тобто, підставою відповідальності резидента за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність у його діях факту правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вжито усіх необхідних та достатніх заходів для своєчасного надходження товару згідно договору купівлі-продажу №13-004-К від 26.10.2012 р. на митну територію України.

Тобто, з фактичних обставин справи вбачається, що позивач не лише виконав усі умови іноземного контракту, але і вжив усіх можливих від нього заходів спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків у іноземній валюті, що свідчить про відсутність вини у його діях.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції пені за порушення положень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із ст. 40 Митного Кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Ст. 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Таким чином, правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під поставкою імпортованого товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Відповідно до п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (далі ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, в них міститься ВМД з відтиском штампу «під митним контролем» від 06.06.2013 року, що підтверджує надходження товару на Львівську митницю, яка розпочала процедуру митного оформлення.

Отже, моментом, з якого товар є імпортованим в Україну, є саме момент перетину таким товаром митного кордону України незалежно від його подальшого митного оформлення.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що імпортний товар - офсетна друкарська машина Heidelberg Speedmaster SM 52-2 вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону - 06.06.2013 року, а не з моменту оформлення ВМД - 18.06.2013 року.

При розгляді справи суд, враховував аналогічну правову позицію наведену у постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року та ухвалі Вищого адміністративного суду України 12.05.2014 року №К/9991/13467/11.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою недопущення порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 3 постанови Правління Національного Банку України від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», Національний університет «Львівська політехніка» листом від 27.05.2013 року № 63-01-962 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про надання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на 30-90 днів.

26.06.2013 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було надано НУ «Львівська політехніка» позитивний висновок № 721 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією з фірмою «HEIDELBERGER DRUCKMASSCHINEN OSTEUROPA VERTRIEBS-GMBH» по контракту № 13-004-К від 26.10.2012 року, відповідно до якого продовжено строки розрахунків з 11.06.2013 р. по 19.07.2013 р. на суму 49100,00 євро.

Суд дійшов висновку, що зазначений висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є індивідуальним правовим актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє НУ «Львівська політехніка» від відповідальності у вигляді сплати пені. Вказаний висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.06.2013 року №721 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», так і після його закінчення, в той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання, а відтак підстав для прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у податкового органу не було.

При розгляді справи суд, враховував аналогічну правову позицію Вищого адміністративного суду України наведену у ухвалі від 19.11.2012 року №К-22866/10.

З урахуванням вищенаведеного у суду є підстави вважати висновки податкової інспекції, відображені в акті №102/22-08/02071010 від 25.02.2014 року, необ'єктивними, а отже недостовірними, такими, що не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Згідно із положеннями ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання за платежем - пеня за несвоєчасне надходження товару за імпортним контрактом на митну територію України в сумі 21327,57 грн., правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.03.2014 року № 0001042208.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Національного університету "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. Степана Бандери,12, ЄДРПОУ 2071010) судовий збір в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 14 липня 2014 року.

Суддя Сакалош В.М.