Ухвала суду № 39737492, 08.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

08 липня 2014 року м. Київ № 826/9573/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, третя особа - Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04 липня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, третя особа - Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просить суд:

- «стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2008 року по 04.06.2014 року в розмірі 198 863,35 грн. з урахуванням належних до утримання обов'язкових відрахувань».

07 липня 2014 року позов передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенку В.П.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2008 року по 04.06.2014 року

Як вбачається з доданої до позовної заяви постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі № 2а-4210/09/1070 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 31 січня 2008 року № 18-кт про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області з 01 лютого 2008 року. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року залишено без змін.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що підстави виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже позивач вважає, що строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у ОСОБА_1 розпочався з наступного дня, коли він дізнався про винесення постанови Вищим адміністративним судом України у справі № К/9991/66104/12, саме з 06.06.2014 року, оскільки разом із питанням про поновлення на роботі не було вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розглянувши позовну заяву, додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебував на державній службі та йому було присвоєно 11 ранг державного службовця.

За змістом статті 30 Закону України « Про державну службу» підставами припинення державної служби є загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України та спеціальні, які визначені як у даному Законі, так і в інших нормативно-правових актах.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент звільнення позивача ( станом на 31 січня 2008 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», на яку посилається позивач, дійсно зазначено, що відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду. Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, на момент звільнення позивача (державного службовця) частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України було встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права саме в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 2453-VI від 7 липня 2010 року) встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, позивач звернувся до вказаного суду з позовними вимогами про:

- визнання дій Державного агентства земельних ресурсів України протиправними;

- визнання протиправним та скасування наказу голови Державного агентства земельних ресурсів України від 31 січня 2008 року № 18-кт про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області;

- визнання протиправним та скасування наказу голови Державного агентства земельних ресурсів України від 01 лютого 2008 року № 19-кт про призначення Ливина Вадима Валентиновича виконуючим обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області.

Таким чином, позивач визначив обсяг вимог, що підлягали судовому захисту, при зверненні до Київського окружного адміністративного суду та не просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Визначення ж обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у будь-якому випадку позивачу було відомо про порушення його прав ще при зверненні до Київського окружного адміністративного суду, а тому посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що про порушене право йому стало відомо з постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року у справі за його ж позовом, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

За таких обставин та враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї матеріали не містять жодних доказів поважності причин пропуску як тримісячного строку звернення до суду, так і місячного строку звернення до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви позивача без розгляду.

Згідно частини третьої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 5, 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Попередити позивача, що позовні матеріали будуть повернуті йому після спливу строку для апеляційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко