Ухвала суду № 39736393, 09.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4385/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаль М.І.,

суддів: Бабенка К.А., Борисюк Л.П.

при секретарі Пакіж О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови, стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2014/000137/2 від 20.03.2014 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 100270002/2014/30208; визнати митною вартість товарів за митною декларацією № 100270002/2014/298574 від 19.03.2014 року у розмірі 104 668, 56 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року вимоги адміністративного позову задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «РМ-інвест» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.05.2013 р. № 0074/13 (далі по тексту - Контракт) з фірмою «JOYSON CERAMICS MATERIALS CO. LTD», (Китай) (Продавець) на поставку товару - «кулі керамічні (з вмістом глинозему, що піддані опаленню, для млинів, які використовуються для помолу керамічних мас, на лінії по виробництву керамічної плитки)», виробник JOYSON CERAMICS MATERIALS, торговельна марка JOYSON, країна виробництва - Китай. Поставка товару здійснена на умовах FOB SN Qingdao.

Позивачем заявлено до митного оформлення електронну митну декларацію № 100270002/2014/298574 від 19.03.2014 р. на вантаж «кулі керамічні» 22 кг, загальна митна вартість якого складає - 104 668,56 грн.

За результатами розгляду поданих документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2014 р. № 100270002/2014/000137/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом та винесено картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270002/2014/30208.

Передумовою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані позивачем містять розбіжності.

Декларант скористався своїм правом на випуск товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 20.03.2014 р. № 100270000/2014/298646.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.03.2014 р. позивачем подано (у електронному вигляді) до митного оформлення декларацію митної вартості № 100270002/2014/298574.

До декларації митної вартості позивачем долучені наступні документи:

картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

міжнародна автомобільна накладна № 646;

коносамент (Bill of Lading) NBG201401394;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 13.12.2013 p.;

платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 24;

довідка про транспортно-експедиційні витрати від 06.03.2014 p.;

каталог виробника товару; рахунок-фактура (інвойс) від 07.01.2014 p.;

пакувальний лист від 07.01.2014 p.;

контракт від 0074/13 від 10.05.2013 p.;

доповнення до контракту специфікація № 2 від 07.01.2014 p.;

договір на перевезення № 120801/18 від 01.08.2012 p.;

єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів;

технічна документація;

сертифікат походження від 07.01.2014 p.;

резервна позиція.

З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувались.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митницею були виявлені наступні розбіжності:

- в банківському платіжному документі в іноземній валюті від 13.12.2013р. № 24 є посилання на інвойс № JSM-13068 датований 12.12.2013р., проте до митного оформлення даний інвойс не надавався, поставка здійснювалась за інвойсом від 07.01.2014 р.;

- пунктом 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.05.2013 р. №0074/13, передбачено, що ціни маються на увазі, як ціни на умовах FOB Foshan та включають в себе вартість упаковки, маркування, завантаження на транспорт, проте, в наданій специфікації від 07.01.2014р. №2 та інвойсі на поставку товарів зазначено умови поставки - FOB Qingdao.

- дані, зазначені в копії митної декларації країни відправлення товару неможливо ідентифікувати з товаром, що постачається. Позивачем було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 06.03.2014р., виписану ТОВ «Формаг-Київ», в той час як безпосереднім перевізником в CMR №646 вказано ТОВ «Юта-Віта». Документів, які б підтверджували причетність даного суб'єкта господарювання до здійснення вказаної поставки товарів Декларантом надано не було.

З урахуванням вищенаведених розбіжностей, 20.03.2014 р. Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від № 100270002/2014/000137/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом та винесено картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270002/2014/30208.

Оцінюючи фактичні обставини справи та висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

При митному оформленні товару, разом з митною декларацією від 19.03.2014 року, позивачем надано інвойс - № JSM 13068 від 07.01.2014 року, який оформлено саме для поставки зазначеної в ньому партії товару на загальну суму 8 690, 00 дол. США.

Зазначені документи, з огляду на їх різне призначення (для передоплати вартості партії товару і для постачання того самого товару) мають різні номери і, відповідно, дати оформлення. Що стосується їх змісту, то в графах «опис» товару, його «кількість» , «ціна» в за одиницю та «всього» (йдеться про загальну вартість товару в дол. США) обох документів зазначено ідентичні дані.

Розбіжність дати інвойсу, наданого у пакеті документів для митного оформлення, із датою інвойсу зазначеного в платіжному дорученні на передоплату не є обставиною, яка вказує на розбіжність у вартості товару, оскільки таке платіжне доручення не є документом, який сам по собі впливає на числове значення складових митної вартості товарів.

Крім того, матеріалами справи спростовуються доводи Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, що, відповідно до п.2 Контракту, встановлюються ціни на умовах FOB Foshan та включають в себе вартість упаковки, маркування, завантаження на транспорт, оскільки в специфікації від 07.01.2014 № 2 та інвойсі на поставку товарів зазначено FOB Qingdao, відповідно до доповнень № 2 від 10.12.2013 року до Контракту № 0074/13 від 10.05.2013 року було змінено п.2.1 та зазначено, що «ціни розуміються, як ціни на умовах FOB Qingdao».

Також у своїх запереченнях митний орган, зазначив, що позивачем було надано довідку про транспортні витрати від 06.03.2014 р., виписану ТОВ «Формаг-Київ», в той час як безпосереднім перевізником в CMR № 646 вказано ТОВ «Юта-Віта». Документів, які б підтверджували причетність даного підприємства до здійснення вказаної поставки Декларантом не надано.

Разом з цим, митним органом зазначено, що рахунок від ДП «Формаг-Київ» не було прийнято на підтвердження витрат щодо здійсненої поставки, оскільки поставка здійснена в березні 2014 року, а рахунок датований 21.02.2014 р. № 38268.

Однак, слід зауважити, що положеннями пункту 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не передбачено обов'язкового подання договору з перевізником чи експедитором.

Судом встановлено, що необхідні документи, які підтверджують факт перевезення товарів (CMR) і його вартість (довідка ТОВ «Формаг-Київ», яка міститься в матеріалах справи) ТОВ «РМ-Інвест» були надані Київській міжрегіональній митниці Міндоходів під час митного оформлення, що не заперечувалось останнім.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема, не було зазначено джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару, як того вимагає наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно п. 3 ст. 55 МК України, форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів та має містити обов'язкову інформацію згідно п. 2 ст. 55 МК України (п.п.1-4).

В силу вимог ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), мав можливість визначити митну вартість товару саме за першим методом - за ціною договору.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що до митного оформлення, позивачем були надані всі необхідні основні (згідно пунктів 1 та 2 ст. 53 МК України) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: К.А. Бабенко

Л.П. Борисюк

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Бабенко К.А

Борисюк Л.П.