Постанова № 39736362, 23.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2014 року 09:40 № 826/7864/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Кіча А.І. представника відповідача Касьяненко Є.О., Шкодич Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАТІ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2014 №72426552206.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТАТІ» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.05.2014р. №72426552206.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем помилково нараховано податковий борг за порушення норм валютного законодавства, оскільки підприємство здійснило митне оформлення товару в межах строку, передбаченого нормами чинного законодавства.

Відповідач, в письмових запереченнях проти позову, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в запереченнях на позов.

Розглянувши подані представником позивача та відповідача документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2014 за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАТІ», код за ЄДРПОУ 33102834, з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 15.11.2013р. №09857000 з компанією ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація) згідно листа ПАТ «Міський Комерційний Банк» від 05.03.2014 №17.4/284 (вх.. ДПІ від 11.03.2014 №12938/10) складено Акт № 409/26-55-22-06/33102834 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України, на загальну суму 76095600,00 рос.руб (еквів. 19060425,89 грн.) за договором від 15.11.2013р. №09857000 з компанією ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація).

28.0152014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 72426552206, яким у зв'язку з порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 1 658 257,05 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та компанією нерезидентом ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація) укладено контракт від 15.11.2013 № 09857000 на поставку товару (турбогенератор).

Поряд з цим, з Акту перевірки видно, що за період з 15.11.2013 по 06.05.2014, згідно з наданою до перевірки випискою банку ПАТ «Міський Комерційний Банк» з валютного рахунку ТОВ «ІТАТІ» перераховано валютні кошти компанії ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація) у загальному розмірі 76095600,00 рос.руб (еквів. 18484382,20 грн.) у зв'язку з чим граничний термін отримання товару - 23.02.2014р.

За перевіряємий період товар (турбогенератор) від компанії ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація) на територію України не надійшов.

Також, в акті перевірки зазначено, що до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано Висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №358 (вих.. від 02.04.2014 №4122-08/358) на продовження термінів розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за договором від 15.11.2013р. №09857000 з компанією ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація) на суму 76095600,00 рос.руб з 25.03.2014р. до 31.07.2014р.

Проте, документів уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищезазначеному контракту, відсутній.

Враховуючи вищенаведене, відповідач в акті перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме не надходження товару за період з 24.02.2014р. по 34.03.2014р. - 29 днів, за договором від 15.11.2013р. №09857000 з компанією ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація).

Досліджуючи докази у справі, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Водночас, пунктом 1 Постанови НБУ від 14.11.2013 № 453, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.2013 за № 1951/24483, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

За змістом ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до Митного кодексу України поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому, пропуск через митний кордон у відповідності із п. 49 ч. 1 ст. 4 Кодексу є дозвіл митного органу відповідній особі на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

З аналізу положень зазначених статей суд приходить до висновку, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується позивачем, за контрактом від 15.11.2013р. №09857000, товар в 90 - денний встановлений термін, на митну територію України не надійшов.

Також, слід зазначити, що позивачем не спростовано наявність фактичного порушення, законодавчо встановленого терміну надходження товару.

Таким чином, у податкового органу наявні підстави для нарахування пені за порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994р. за №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач надав суду належні докази щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян