Постанова № 39736347, 19.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року № 826/6335/14

об 13 год. 39 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2013 року №0007472201 та №0007482201,

за участю представників сторін:

від позивача Владимиров Г.А.,

від відповідача Марченко І.О.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (далі - позивач, ТОВ «Міськбуд-4») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2013 року №0007472201 та №0007482201.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.11.2013 року №360/1-22-01-37165641 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Алатар Техно» прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2013 року №0007472201 та №0007482201 вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.11.2013 року №360/1-22-01-37165641 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 року №000292220309.12.2013 року №0007472201 та №0007482201. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Алатар Техно».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4», зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією як юридична особа 30.06.2010 року №10691020000026214, ідентифікаційний код юридичної особи 37165641, що підтверджено витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.61)

На час розгляду справи ТОВ «Міськбуд-4» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.07.2010 року (індивідуальний податковий номер - 371656426504), що підтверджується відомостями,які розміщені на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосівїському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань встановлення фактів реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Алатар Техно» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та винесено акт від 14.11.2013 року №360/1-22-01-37165641.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ "Міськбуд-4" встановлено порушення:

- п.185.1, ст..185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 82924,00 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 52165,24 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 09.12.2013 року №0007472201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 78248,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 52165,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 26083,00 грн.;

- від 09.12.2013 року №0007482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 124 386,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 82924,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 41462,00 грн.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

До матеріалів справи надано договір субпідряду від 11.05.2011 року №11/05, відповідно до якого генпідрядник (позивач) доручає, а субпідрядник (спірний контрагент) бере на себе зобов'язання по виконанню своїми силами доручений комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті, а саме влаштувати наружні та внутрішні стіни та перегородки у відповідності до умов договору, згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт, державно-будівельним нормам, з високою якістю та здати виконані роботи у закінченому вигляді. (т.1 а.с.27)

Також позивачем надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, накладні та платіжні доручення. (т.1 а.с.67-129)

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення робіт за договорами підряду, суд наголошує на наступному.

Що стосується до суду податкових накладних, які виписані контрагентом на ім'я позивача, що частина з них, а саме від 26.05.2011 року №68, від 03.06.2011 року №26, від 15.06.2011 року №76, від 12.07.2011 року №68, від 21.07.2011 року №114, від 27.07.2011 року №142 оформлені без зазначення особи яка їх підписала.

Крім того, суд наголошує, що надані акти виконаних будівельних робіт складені з порушеннями норм законодавства України, оскільки не містять дати підписання цих актів та не зазначено які саме особи склали ці акти.

Як вбачається з укладеного договору, позивачем договірна ціна визначається з проектно-кошторисної документації, державних будівельних норм з урахуванням умов замовника та розподілу витрат на такі, що несе субпідрядник і такі, що несе генпідрядник, однак на підтвердження виконання цих пунктів не надано жодних доказів. (п.2.2)

Відповідно до п.4.2.3 договору субпідрядник забезпечує направити на об'єкт необхідну кількість робітників, однак з наданих документів не вбачається, що дані пункти договору виконувались саме спірним контрагентом.

Суд зазначає, що не ставиться під сумнів здійснення переліку робіт на об'єктах будівництва. Разом з тим, позивачем на обґрунтування, що роботу виконано саме субпідрядником ТОВ «Алатар-Техно» на вказаному об'єкті відповідно до договору від 11.05.2011 року №11/05, до суду не надано.

Крім цього суд бере до уваги посилання відповідача, а саме відповідач на спростування реальності господарських операцій позивача зі спірними контрагентами посилається на вирок Деснянського районного суду м. Києві від 11.04.2013 року по справі №754/5110/13-к.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищевказаним вироком, який набрав законної сили, директора ТОВ «Алатар Техно» Черкасова І.А. визнано винним у скоєнні фіктивного підприємства шляхом створення ТОВ «Алатар Техно» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному формуванні валових витрат та податкового кредиту підприємствам-конрагентам шляхом підроблення первинних документів бухгалтерського обліку та податкового обліку, а також підроблення банківських документів, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.3 ст.358 КК України.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що висновки вироку не відносяться до обставин укладення договору та виконання робіт спірним контрагентом з огляду на те, що договір з контрагентом ТОВ "Алатар-Техно" підписано Моісеєнко О.К., оскільки, що з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивач включив суму податкового кредиту виписано Черкасовим І.А., а саме податкові накладні від 16.09.2011 року №71, від 04.10.2011 року №10, від 13.10.2011 року №43, від 17.10.2011 року №57, від 18.10.2011 року №60, від 24.10.2011 року №79, від 28.10.2011 року №100, від 09.11.2011 року №27, від 14.11.2011 року №39, від 22.11.2011 року №49, від 25.11.2011 року №59, від 29.11.2011 року №73, від 09.12.2011 року №16, від 12.12.2011 року №22, від 23.12.2011 року №52. (т.1 а.с.40-54)

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд наголошує, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Міськбуд-4» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Алатар-Техно», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.12.2013 року №0007472201 та №0007482201.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (адреса: м. Київ, вул. Червонопрапорна 28, оф.36, код ЄДРПОУ 37165641) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4466 (чотирьох тисяч чотирьохсот шести десяти шести) грн. 43 коп. до державного бюджету на рахунки Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 червеня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 25 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова