Вирок № 39736231, 10.07.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/7461/14-к

пр. № 1-кп/759/324/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Павлишиній А.А.,

з участю прокурора - Кравчука В.В.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, неодруженого, освіта незакінчена вища, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 03.10.2013 року, приблизно о 08 годині 26 хвилин, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ технічно-справним автомобілем «DAEWOO NEXIA» державний номерний знак НОМЕР_1, рухався в крайній правій смузі руху по вул. Симиренка зі сторони вул. Булгакова в напрямку вул. С.Сосніних в м. Києві, зі швидкістю приблизно 50-60 км/год.

В цей же час проїжджу частину вул. Симиренка в напрямку вул. Жолудева в м. Києві, по нерегульованому пішохідному переході, зліва на право по ходу руху водія ОСОБА_2, став переходити пішохід ОСОБА_3 у темпі звичайної ходи, тому автомобіль «ЗАЗ-1102» державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 зупинився у крайній лівій смузі руху, в напрямку вул. С. Сосніних, надаючи перевагу в русі пішоходу.

Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що перед поворотом на вул. Жолудева в м. Києві, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «DAEWOO NEXІА» державний номерний знак НОМЕР_1, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом і не надав пішоходу дорогу, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, які діють з 15.04.2013 року: п. 1.5, п. 2.3 (б), п. 18.1, п. 18.4.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, громадянці ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1870/Е від 21.11.2013 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-лінійного перелому склепіння черепа по вінцевому шву справа, епідуральної гемотоми в базальних відділах лівої скроневої ділянки, забою головного мозку з геморагічним компонентом в правій скронево-тім'яній ділянці та в правій заднє-лобній ділянці парасагітально, зміщенням серединних структур вліво до 3 мм, гемосинусу (наявність транссудату у верхньощелепних пазухах), забійної рани верхньої повіки справа, множинних саден обличчя, синців на повіках обох очей; закритої травми грудної клітки - перелому лівої ключиці зі зміщенням уламків; закритої травми правого плеча - перелому шийки правої плечової кістки зі зміщенням уламків; закритої травми правої гомілки - уламкового перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків, уламкового підголовчатого перелому малогомілкової кістки зі зміщеним уламків, підшкірної гемотоми, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху та заподіяння громадянці ОСОБА_3 тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винність в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, в скоєному розкаявся та підтвердив вищезазначені обставини.

Цивільний позов визнав частково, в частині матеріальної шкоди в повному обсязі, а в частині моральної шкоди частково.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України вірна, оскільки, він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, є щире каяття у вчиненому злочині та часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, раніше не судимого, ставлення потерпілої до обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та вважає за необхідне обрати міру покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання цивільних позовів, потерпілої ОСОБА_3, прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні потерпіла подала уточнену позовну заяву в якій просить суд стягнути з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на її користь 64 988 грн. 57 коп. та стягнути з обвинуваченого, 5000 грн. витрат на правову допомогу та 150 000 грн. моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнав цивільний позов частково, в частині матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині моральної шкоди визнав частково на суму 50 000 гривень, які сплатив потерпілій, про що наявна розписка в матеріалах провадження і не заперечується потерпілою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 правомірно володів транспортним засобом. А тому відповідачем по заявленому позову буде як він, так і ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Поліса від 26.07.2013 року.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3, підлягає задоволенню лише частково. При цьому в частині матеріальної шкоди позов може бути задоволений на суму 64 988 гривень 57 копійок, яку необхідно стягнути з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Поліса від 26.07.2013 року.

Вирішуючи питання щодо витрат за правову допомогу фахівцю в галузі права, суд виходить з наступного відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги на суму 5000 гривень.

Окрім цього, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, які потерпіла зазнала у зв'язку з втратою здоров'я, а також з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає, що потерпілій завдана моральна шкода та на її користь необхідно стягнути моральну шкоду частково на суму 50 000 гривень, яка вже відшкодована обвинуваченим, а в задоволенні моральної шкоди в сумі 150 000 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Також, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 в повному обсязі, та вважає необхідним стягнути з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Поліса від 26.07.2013 року, витрати на лікування потерпілої, а саме на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 суму витрат 14 227 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, зобов'язавши згідно ст. 76 КК України засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію.

Речові докази, по справі: автомобіль «DAEWOO NEXІА» державний номерний знак НОМЕР_1., який зберігається у ОСОБА_2 - залишити за належністю останньому.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (код 23734213) на її користь 64 988 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 57 копійок матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Цивільний позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (код 23734213) на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 (р/р 35423005001329 в ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019 код ЄДРПОУ 03319759) витрати на лікування потерпілої від злочину в сумі 14 227 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім) гривень.

Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через районний суд до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя: