Ухвала суду № 39736104, 10.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/340/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Поворознюк Б.М., Коломієць М.П.

відповідача - Лесков А.І., Ладуба А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник", державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м. Хмільник" до державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування частини вимог щодо зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати в загальній сумі 27476,49 грн. та зайво перерахованого єдиного соціального внеску на суму 9716,32 грн., -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" (ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник", ліцей, позивач) до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (ДФІ у Вінницькій області, інспекція, відповідач) про скасування пунктів 2, 3 вимоги від 11.01.2014 р. № 02-03-28-14/139.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 03.04.2014 року вказаний позов задовольнив частково, а саме визнав протиправним та скасував пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р. В решті позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що при обрахуванні фонду заробітної плати в останній мало бути внесено розрахунок преміального фонду на весь звітний період, в якому зазначається її періодичність та розмір, проте позивачем при формуванні фонду заробітної оплати праці розрахунок премії не включався.

Таким чином на думку відповідача, надання премій за рахунок економії фонду заробітної плати має несистематичний характер (лише у випадку наявності коштів), а тому дані премії є разовими, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Матеріали адміністративної справи містять також апеляційну скаргу ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник", в якій позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність п.3 оскаржуваної вимоги щодо завищення півторарічного терміну навчання за інтегрованою професією "5122 Кухар ІІІ розряду 7433.2 Кравець ІІ, ІІІ розряду" на два місяці, посилаючись на Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України №633 від 23.08.2006 р., якими, як він вказує, дозволяється збільшувати термін навчання на величину до 10% від загального обсягу годин.

У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, відповідно до заявлених в них вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" за період з 01.01.2011 р. по 01.09.2013 р., якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 29.11.2013 р. №03-13/27.

Не погодившись з даним актом, позивачем подані заперечення від 10.12.2013 р. за вих. № 591, які згідно висновку від 08.01.2014 р. залишені без задоволення.

В подальшому, на основі виявлених порушень на адресу ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" направлено лист - вимогу "Про усунення порушень виявлених ревізією в ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., яким зобов'язано у строк до 10.02.2014 р. повідомити Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області про вжиті заходи.

Не погоджуючись вимогами, викладеними у пунктах 2, 3 листа позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

В свою чергу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та частковому задоволенні позову виходив з протиправності п.2 оскаржуваної листа-вимоги №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., оскільки характер та призначення виплачених премій працівникам ліцею не дає підстав віднести їх до виплат, що наведені в п.4 Порядку №100, адже премії виплачувались за роботи, що прямо пов'язані з їх професійними обов'язками та носять постійний характер.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, що при нарахуванні відпускних позивачем в розрахунок включались одноразові виплати, а саме премії, які виплачувались за наявності економії фонду заробітної плати, чим, як вказує контролюючий орган, порушено вимоги пункту 4 Порядку №100.

Так, у статті 94 Кодексу законів про працю (КЗпП) наведено визначення поняття "заробітна плата" відповідно до якого - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в частинах першій та другій статті 97 КЗпП, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до часини першої статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Особливості оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету встановлено статтею 98 КЗпП, а саме: "оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів".

З вищенаведеними статтями КЗпП кореспондується стаття 5 Закону України "Про оплату праці", що встановлює складові на яких базується система організації оплати праці, а саме, організація оплати праці здійснюється на підставі:

- законодавчих та інших нормативних актів;

- генеральної угоди на національному рівні галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;

- колективних договорів;

- трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у Державному навчальному закладі "Професійному ліцеї сфери послуг м. Хмільник" починаючи з 2012 року і по даний час діє Колективний договір, укладений між адміністрацією та колективом працівників ліцею, схвалений конференцією трудового колективу та зареєстрований виконкомом Хмільницької міської ради 14 лютого 2012 року за реєстровим №2 (Колективний договір).

Розділом І вказаного колективного договору встановлюються загальні засади його дії, зокрема, щодо організації системи та умов оплати праці на підприємстві. Так, пункт 1.3 розділу І, вказує: "Колективний договір встановлює умови організації, оплати та охорони праці, пільги та соціальні гарантії…..".

Для реалізації системи оплати праці на підприємстві Розділом V "Оплата праці" Колективного договору встановлено, зокрема: порядок встановлення розміру тарифних ставок та схеми посадових окладів працівників; черговість виплати заробітної плати; розміри надбавок та доплат за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за виконання особливо важкої роботи; застосування системи преміювання працівників (пункт 5.19. розділу V); тумови та порядок надання матеріальної допомоги, тощо.

На реалізацію вимог Колективного договору на підприємстві діє Положення про преміювання працівників Професійного ліцею сфери послуг м. Хмільник, затверджене наказом директора ліцею №5 від 04.01.1212 р., погодженим головою профкому. Даним Положенням встановлюються:

- загальні положення, щодо системи преміювання (Розділ 1);

- порядок і умови преміювання (Розділ 2);

- показники роботи для надання премії за підсумками роботи (Розділ 3);

- джерела преміювання (Розділ 4);

- причини повного або часткового позбавлення премії (Розділ 5).

Окрім того слід зазначити, що згідно пункту 53 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за №56, преміювання працівників здійснюється відповідно до положення про преміювання, які затверджуються керівниками установ за погодженням з профспілковими комітетами

Наведений вище перелік документів доводить, що на підприємстві створено належну нормативно-правову базу для функціонування системи оплати праці, та функціонування системи преміювання як її обов'язкової складової.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України "Про оплату праці", додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Більш детальний склад фонду додаткової заробітної плати наведено в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 р.. Так, відповідно, до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. вказаної Інструкції, премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування входять до складу додаткової заробітної плати.

Алгоритм обчислення середньої заробітної плати, зокрема, для оплати щорічної відпустки, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, або виплати компенсації за невикористану відпустку встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 р. (Порядок №100).

Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку визначено перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, серед яких передбачено виробничі премії.

Поряд з цим, у пункті 4 Порядку наведено виключний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні заробітної плати, серед яких є "одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо)" (підпункт "б"), які, на думку відповідача, ліцеєм помилково включено до розрахунку середньої заробітної плати при нарахуванні відпускних.

Оцінюючи критерії за якими премії ділять на одноразові і систематичні, та, відповідно, обґрунтованість їх включення до розрахунку, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали адміністративної справи свідчать, що в наказі про надання премій працівникам ліцею від 23 вересня 2011 року №124, підставою для преміювання є "... результати роботи за вересень 2011 року, зразкове виконання своїх посадових обов'язків, поповнення матеріально-технічної бази навчального закладу та на основі положення "Про преміювання працівників". Як джерело фінансування в наказі №124 зазначено бюджет економії фонду заробітної плати.

В наказі про надання премії працівникам ліцею від 25 вересня 2012 року №119, підставою для преміювання є "... проведення профорієнтаційної роботи працівниками ліцею …. та згідно Положення про преміювання…". Джерело фінансування - фонд економії заробітної плати.

В наказі про надання премії працівникам ліцею від 25 жовтня 2012 року №125, підставою для преміювання є " … Положення про преміювання, з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників ліцею, підвищення ефективності навчально-виховного процесу…". Джерело фінансування - фонд економії заробітної плати.

Аналізуючи наведене можна дійти висновку, що накази про надання вищезазначених премій видавались в рамках системи оплати праці, що існує у навчальному закладі, зокрема в рамках, системи про преміювання (Положення про преміювання працівників ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м. Хмільник"), а отже їх виплата має системний характер.

В свою чергу суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що характер та призначення виплачених премій працівникам ліцею не дає підстав віднести їх до виплат, що наведені в п.4 Порядку №100, адже премії виплачувались за роботи, що прямо пов'язані з їх професійними обов'язками та носять постійний характер.

Таким чином, як з'ясовано під час апеляційного розгляду, скаржник помилково пов'язує виплату премій за рахунок економії фонду оплати праці з несистематичністю характеру виплат таких, адже відсутність економії фонду оплати праці не відміняє дію самої системи стимулювання праці, а лише свідчить про те, що такі премії будуть виплачуватись в тому місяці в якому така економія сформується.

Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача наполягає та тому, що виплачені премії є саме одноразовими і відносяться до підпункту "б" пункту 4 Порядку №100, відтак, не можуть враховуватись при обчислені середньої заробітної плати.

Проте до вказаних тверджень відповідача колегія суддів ставиться критично, оскільки у підпункті "б" пункту 4 Порядку № 100 йдеться не про "премії", а саме про "одноразові виплати", що не є тотожними поняттями, зокрема "премія" - це одна з форм заохочення успіхів, додаткова винагорода понад основну зарплату, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством, тоді як "допомога" - грошова допомога людям, для реалізації їх конституційних права на соціальний захист.

Додатково слід зауважити і про те, що при визначені премії як такої, що є одноразовою чи систематичною визначальним є ціль її призначення, а не джерело виплати, як помилково вважає інспекція.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що виплачені премії не є одноразовою допомогою в розумінні підпункту "б" пунтку 4 Порядку № 100, натомість, є преміями, які виплачуються за основний вид додаткової, понад основну заробітну плату, винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством та відносяться саме до пункту 3 Порядку № 100.

Таким чином, виплати премій працівникам ліцею носять систематичний характер та, враховуючи положення п.3 Порядку №100, включаються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, а відтак повинні бути враховані при здійсненні розрахунку відпускних, що спростовує доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта - ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" стосовно протиправності пункту 3 листа-вимоги №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., з огляду на нижчевикладене.

Згідно підпункту "а", пункту 10 Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 3.06.1999 р., нормативний термін навчання визначається державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 1,5 року для осіб, які мають повну загальну середню освіту.

Водночас, частиною третьою статті 12 Закону України "Про загальну середню освіту" (в редакції станом на 1.01.2006 р.) встановлено, що у професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації термін здобуття повної загальної середньої освіти встановлюється Міністерством освіти України.

Так, 23.08.2006 р. Міністерством освіти і науки України видано наказ "Про впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій" №633, яким затверджено Методичні рекомендації щодо розробки навчальних планів за професіями другого та третього ступенів професійно-технічної освіти відповідно до вимог державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій (Методичні рекомендації), у пункті 4 яких зазначено, що у разі необхідності (у випадку інтеграції професій та/або в залежності від планового рівня кваліфікації) термін навчання може бути збільшений або зменшений на величину 10% від загального обсягу годин з метою приведення терміну навчання у відповідність до діючої Типової базисної структури.

В свою чергу, відповідно до Типової базисної структури навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України 13.10.2010 р. № 947, нормативний термін навчання для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту визначається Державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 1,5 року. Така ж вимога, щодо терміну, закріплена й у Державному стандарті професійно-технічної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1135 від 17 серпня 2002 р.

З системного аналізу наведених норм встановлено, що термін навчання, який визначається роками та місяцями, у досліджуваному в цій справі випадку не повинен перевищувати 1,5 роки. При цьому, може бути збільшено/зменшено лише обсяг годин на 10%, які мають входити в ці півтора роки.

Ревізією виявлено, у акті зафіксовано та позивачем не заперечується, що термін навчання перевищено на 2 місяці, тобто на переконання суду апеляційної інстанції, інспекція дійшла обґрунтованих висновків про порушення позивачем термінів, визначених Положенням №956 та, відповідно, завищення бюджетних асигнувань за загальним фондом кошторису на 2013 рік за КЕКВ 2720 "Стипендії" на 127000 грн., як наслідок, правомірність формування пункту 2 оскаржуваної вимоги.

При цьому, судова колегія не бере до уваги посилання позивача, що вказане порушення усунуто шляхом зменшення асигнувань по відповідних кодах в листопаді 2013 року в сумі 12700 грн., оскільки згідно вимог Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом ГоловКРУ України, МВС України, СБУ та Генпрокуратури України від 19.10.2006 р. №346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1166/13040, матеріальна шкода (збитки) - це втрата активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

Таким чином, відшкодування завданих навчальному закладу збитків не може бути здійснено у вигляді зменшення асигнувань.

Отже, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник", державної фінансової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 липня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.